Справа №2-9/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17 березня 2009 року                                              смт.Любар

               Любарський районний суд Житомирської області у складі:

                             головуючого - судді     В.Б.Шидловського

                                        при секретарі     В.М.Лісничій

                               з участю позивачки    ОСОБА_1

               відповідача     ОСОБА_2                        

                 представника відділу ДВС

                              Любарського РУЮ      З.Ю.Бевз

         позивача за зустрічним позовом     ОСОБА_3

                    представника позивача за

                              зустрічним позовом     ОСОБА_4

          представника КБ «ПриватБанк»     Л.В.Вернигора

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Любарського районного управління юстиції, ОСОБА_3 про виключення майна із акту опису та скасування арешту на майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки та зняття заборони на відчуження житлового будинку, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка вказує на те, що за вироком Хмільницького міськрайонного суду від 13.02.2008 року її чоловіку - ОСОБА_2 необхідно сплатити на користь ОСОБА_3 15181,29 грн. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди та 400 грн. за надання їй правової допомоги.

Після набрання вищевказаним вироком суду законної сили, 20.09.2008 року державним виконавцем відділу ДВС Любарського районного управління юстиції Бевз З.Ю. проведено  опис та арешт належного їм майна, а саме: телевізор Електрон 1995 року випуску; меблевий гарнітур «Вікторія» 2003 року випуску; трюмо 1983 року виготовлення; тумбочка під телевізор 1990 року виготовлення; журнальний дитячий стіл 1994 року виготовлення; три пари портьєр 2001 року виготовлення; житловий будинок 1945 року забудови; будова шлакова (хлів) 1951 року забудови.

Позивачка вважає, що журнальний дитячий стіл підлягає виключенню з акту опису і арешту майна, оскільки він входить до переліку майна, яке не підлягає арешту. Інше зазначене в акті опису і арешту майно вони з відповідачем придбали за час шлюбу, а відповідно до чинного законодавства воно належить їм на праві спільної сумісної власності і їхні частки у вказаному майні є рівними, а тому за нею може бути визнано право власності на половину описаного майна. Крім того, 23.04.2008 року приватним нотаріусом Любарського нотаріального округу, на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв»язку з посвідченням договору іпотеки було накладено заборону відчуження житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані АДРЕСА_1, що належать відповідачу, до припинення договору іпотеки.

На підставі вищенаведеного позивачка просить суд постановити рішення про визнання за нею права власності на майно: меблевий гарнітур «Вікторія» 2003 року виготовлення; трюмо 1983 року виготовлення; тумбочка під телевізор 1990 року виготовлення; три пари портьєр 2001 року виготовлення та виключити його з акту опису і арешту майна від 22.09.2008 року. Виключити з акту опису і арешту майна журнальний дитячий стіл, житловий будинок 1945 року забудови та будову шлакову 1951 року забудови. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 675 грн. грошової компенсації за вартість частки, що підлягає стягненню.

12 січня 2009 року ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ЗАТ КБ «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки та зняття заборони на відчуження житлового будинку. Позивачка вказує на те, що 25 серпня 2006 року СВ Хмільницького РВ УМВС України у Вінницькій області відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Відповідно до постанови слідчого від 11 жовтня 2006 року її визнано потерпілою по вказаній кримінальній справі. 4 січня 2007 року її було визнано цивільним позивачем по кримінальній справі, а 20 січня 2007 року постановою слідчого було накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_2, а саме на будинок АДРЕСА_1 та автомобіль ФОЛЬКСВАГЕН ПОЛО НОМЕР_1.

Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.02.2008 року ОСОБА_2 було визнано винним та засуджено за вчинення злочинів передбачених ст.ст.286 ч.2, 358 ч.3 КК України, а заявлений нею цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02.04.2008 року вирок Хмільницького міськрайонного суду від 13.02.2008 року змінено в частині вирішення цивільного позову. Заявлений нею цивільний позов задоволено повністю та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на її користь 15181,29 грн. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди та 400 грн. за надання їй правової допомоги. Відповідач завдану злочином шкоду в добровільному порядку не відшкодував, а тому вона отримала виконавчий лист і передала його для примусового виконання до відділу ДВС Любарського РУЮ.

22 вересня державним виконавцем відділу ДВС Любарського РУЮ було проведено опис та накладено арешт на майно ОСОБА_2 серед якого є житловий будинок та шлакова будівля АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності відповідачу.

Після пред»явлення позову ОСОБА_1 про виключення майна з акту опису та скасування арешту на майно їй стало відомо, що 23 квітня 2008 року відповідач з метою ухилення від виконання вироку, уклав із ЗАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки, по якому він передав житловий будинок АДРЕСА_1.

Враховуючи вищенаведене позивачка просить постановити рішення про визнання не дійсним договору іпотеки від 23.04.2008 року та зняти заборону на відчуження належного ОСОБА_2 житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1, яка була накладена приватним нотаріусом Любарського нотаріального округу Соляром В.М. на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» у зв»язку з посвідченням договору іпотеки.  

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному об»ємі та пояснив, що зазначене в акті опису і арешту майно було придбано ними за час шлюбу і воно являється спільною сумісною власністю подружжя, а частки подружжя в такому майні є рівними. Він також пояснив, що на належний йому на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований АДРЕСА_1, 23.04.2008 року приватним нотаріусом Любарського нотаріального округу накладено заборону відчуження у зв»язку з укладенням договору іпотеки, а тому на нього не може бути накладено інше стягнення та арешт. Позовні вимоги ОСОБА_3 відповідач не визнав, оскільки вважає їх безпідставними.

Представник відділу ДВС Любарського районного управління юстиції Бевз З.Ю. заперечувала проти задоволення вимог позивачки за первісним позовом, оскільки по виконавчому провадженні стягнення необхідно проводити, а у боржника іншого майна немає.

Відповідачка ОСОБА_3 - позивач за зустрічним позовом та її представник ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, зустрічний позов підтримали, пояснили, що ОСОБА_2 уклав договір іпотеки з метою ухилення від примусового виконання вироку Хмільницького міськрайонного суду від 13.02.2009 року, по договору іпотеки він передав будинок на який з 20.01.2007 року слідчим було накладено арешт не повідомивши про це іпотекодержателя, а тому вказаний договір необхідно визнати недійсним.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, а первісний позов ОСОБА_1 слід задоволити з слідуючих підстав.

    29 серпня 1992 року Великодеревичівською сільською радою Любарського району було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2. Після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_1.

    За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали: телевізор Електрон 1995 року випуску; меблевий гарнітур «Вікторія» 2003 року випуску; трюмо 1983 року виготовлення; тумбочку під телевізор 1990 року виготовлення; журнальний дитячий стіл 1994 року виготовлення; три пари портьєр 2001 року виготовлення; житловий будинок 1945 року забудови з будовою шлаковою (хлівом) 1951 року забудови та інше майно, що стверджується договором купівлі продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 від 16.01.2002 року та накладними.

Відповідно до положень ст.ст.60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу, частки дружини і чоловіка є рівними.

25 серпня 2006 року слідчим СВ Хмільницького МРВ УМВС України у Вінницькій області відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

20 січня 2007 року тим же слідчим СВ Хмільницького МРВ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції Костюком С.М. було винесено постанову про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_2, а зокрема на будинок, який знаходиться АДРЕСА_1 та автомобіль ФОЛЬКСВАГЕН ПОЛО державний номерний знак НОМЕР_1 (з постанови).

          Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.02.2008 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286, ч.3 ст.358 КК України. Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково, та вирішено арешт накладений постановою слідчого від 20.01.2007 року на будинок АДРЕСА_1 та на автомобіль ФОЛЬКСВАГЕН ПОЛО державний номер НОМЕР_1 зняти після виконання вироку в частині стягнення за цивільним позовом (з вироку).

    З постанови слідчого від 20.01.2007 року про накладення арешту на майно та вироку Хмільницького міськрайонного суду від 13.02.2008 року не можливо встановити на який і чий будинок накладено арешт, оскільки в постанові слідчого вказано будинок АДРЕСА_1, а у вироку суду будинок АДРЕСА_1. Вулиці на якій розташовані вказані будинки ні в постанові слідчого ні в вироку суду не вказано.

    Згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 02.04.2008 року вирок Хмільницького міськрайонного суду в частині вирішення цивільного позову змінено і ОСОБА_2 необхідно сплатити на користь ОСОБА_3 15181,29 грн. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди та 400 грн. за надання їй правової допомоги.

    23 квітня 2008 року ОСОБА_2 уклав договір іпотеки із закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», який було посвідчено приватним нотаріусом Любарського нотаріального округу Соляром В.М. Згідно з умовами вказаного договору іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Перед посвідченням вказаного договору іпотеки, приватним нотаріусом Любарського нотаріального округу було зроблено запит до Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо заборон, арешту на будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 З витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна від 23.04.2008 року вбачається, що за вказаними параметрами запиту в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна інформація відсутня, отже з цього вбачається, що слідчий винісши постанову про накладення арешту не привів її до виконання.

            Представник КБ «ПриватБанк» Л.В.Вернигора будучи допитаною в судовому засіданні суду повідомила, що немає ніяких підстав для визнання недійсним договору іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 укладеного 23 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Любарського районного нотаріального округу Соляром В.М., оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна будь-яких обтяжень, щодо будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 - не було. Окрім того вирок суду не вказує на те, що відшкодування шкоди слід провести саме за рахунок реалізації будинку ОСОБА_2.

      Відповідно до положень ч.2 ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження» на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

    Враховуючи вищенаведене суд вважає, що договір іпотеки від 23.04.2008 року укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» та посвідчений приватним нотаріусом Любарського нотаріального округу Соляром В.М. відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в позові ОСОБА_3 відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

    Щодо позовних вимог ОСОБА_1, то суд вважає, що вони підлягають задоволенню повністю, оскільки на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, накладено заборону на його відчуження у зв»язку з укладенням договору іпотеки, а відповідно до чинного законодавства України на нього не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

    Що стосується меблевого гарнітуру «Вікторія» 2003 року виготовлення; трюмо 1983 року виготовлення; тумбочки під телевізор 1990 року виготовлення; три пари портьєр 2001 року виготовлення, то суд визнає право власності на них за позивачкою ОСОБА_1 та виключає вказане майно з акту опису і арешту, оскільки вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, половина якого належить позивачці і вона бажає саме це майно залишити за собою, а вартість другої половини вказаного майна у сумі 750 грн. ОСОБА_2 прямо в судовому засіданні сплатив стягувачці по виконавчому провадженню ОСОБА_3

        Позивач ОСОБА_1 не довела суду, що журнальний стіл відноситься до дитячих речей та не підлягає опису та арешту, а позовної вимоги про визнання права власності на даний стіл позивачкою не заявлено, тому розглянувши справу лише в межах заявленого позову суд відмовляє позивачці ввиключенні із акту опису й арешту журнального стола.

           Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про те, щоб зобов»язати відділ ДВС Любарського РУЮ вилучити у ОСОБА_2 телевізор «Електрон», 1995 року випуску для реалізації, то вирішення цієї вимоги не входить до компетенції суду, оскільки це є стадія виконання судового рішення якою займається відділ ДВС Любарського РУЮ.

          Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст.60, 70 СК України, ст.ст.59, 62-1 ч.2 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, суд,-

Р І Ш И В:

      У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_1, відділ державної виконавчої служби Любарського районного управління юстиції, про визнання недійсним договору іпотеки та зняття заборони на відчуження житлового будинку - відмовити за безпідставністю.

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Любарського районного управління юстиції, ОСОБА_3 про виключення майна із акту опису та скасування арешту на майно задовольнити частково.

    Визнати право власності ОСОБА_1 на меблевий гарнітур «Вікторія» 2003 року виготовлення; трюмо 1983 року виготовлення; тумбочку під телевізор 1990 року виготовлення; три пари портьєр 2001 року виготовлення та виключити їх з акту опису і арешту майна від 22.09.2008 року серії АА №209474 звільнивши з-під арешту

    Виключити із акту опису серія АА №209474 від 22.09.2008 року та звільнити з-під арешту житловий будинок 1945 року забудови та будівлю шлакову (хлів), які розташовані АДРЕСА_1.

              В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                                   Суддя

                 Любарського районного суду         підпис         В.Б.Шидловський