Справа №2-287/2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2009 року

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді БОДНАРУКА М.Ф.

при секретарі ГАВРИЛЮК Т.В.

з участю адвоката

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу згідно договору купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом. Вказала, що 06 липня 2007 року у місті Ямпіль Вінницької області вона продала належний їй автомобіль марки Мерседес Бенц Спринтер 312 н/з НОМЕР_1. Згідно даного договору купівлі-продажу вказаний автомобіль нею було продано за 14000 доларів США, що на даний час становить в еквіваленті 107800 гривень. Згідно їхньої обопільної згоди відповідач повинен був заплатити вказану суму частинами в строк до 1 липня 2008 року, про що свідчить розписка написана відповідачем власноручно у присутності свідків. Строк повернення обумовленої суми коштів закінчився давно, але відповідач протягом всього часу не виплатив їх за проданий автомобіль ніякої суми. Всі документи та сам автомобіль знаходяться у відповідача. Тобто нею у повному об'ємі виконано всі умови договору, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань. Тому вона змушена звернутися до суду із даним позовом, і просити суд винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на її користь борг у сумі 107800 гривень, що являється еквівалентом 14 тисяч доларів США за проданий автомобіль Мерседес Бенц Спринтер 312 н/з НОМЕР_1, а також стягнути із відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

    Представник відповідача ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що даний позов є надуманим та не обґрунтованим і не може бути задоволеним із наступних підстав: на день і час написання ОСОБА_2 розписки під диктовку останній перебував на лікарняному із діагнозом струс головного мозку, тому його дії були неадекватні, і він взагалі не пам'ятає такого випадку. Вважає, що розписка написана не його рукою. Крім цього, у ОСОБА_1 ніякого автомобіля він ніколи не купляв. На час скоєння ним ДТП на 24.06.2007 року він неофіційно працював водієм у підприємця ОСОБА_4 і керував за довіреністю автомобілем мікроавтобусом Мерседес Бенц НОМЕР_1, але будь-якого наміру про купівлю-продажу ніколи не було. Крім нього, на вказаний автобус було видано ще дві чи три генеральних дорученні, але дані особи чомусь ОСОБА_1 не притягуються як відповідачі. Вказує, що позивачка вводить суд в оману вказуючи, що між ними відбувся договір купівлі-продажу автомобіля, але це є неправдою, тому що правочин є недійсним і тому нікчемним, по-скільки у нім не було додержано у момент вчинення вимог передбачених ст.203 ч.3, ч.4, ч.5 ЦК України. По-скільки позивачка не ставить питання перед судом про визнання законності договору, тому даний позов не може бути предметом розгляду обставин справи. Просить у позові відмовити.

    Заслухавши пояснення сторін, вивчивши надані матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги