Справа № 464/3817/14 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/783/5092/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія: 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретаря Іванової О.О.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Львівської міської ради і Департаменту містобудування Львівської міської Ковальчук Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, -

встановила:

рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 вересня 2014 року вищевказаний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право на оренду земельної ділянки загальною площею 0,0549 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий НОМЕР_1

Визнано договір оренди землі від 16 червня 2009 року, укладений між Львівською міською радою, в особі директора департаменту містобудування ОСОБА_5, та ОСОБА_2 згідно з ухвалою Львівської міської ради «Про передачу земельних ділянок на АДРЕСА_1» № 1459 від 27.12.07., кадастровий № НОМЕР_2 загальною площею 0,0549 га, поновленим на строк п'ять років - до 27 грудня 2017 року на умовах, що передбачені договором.

Вирішено питання судового збору - стягнуто з Львівської міської Ради та департаменту містобудування ЛМР на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі по 243,60 грн. з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року вищевказане рішення скасовано у хвалено нове рішення, яким у задоволені вимог ОСОБА_2, відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення районного суду оскаржила Львівська міська рада, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, оскільки суд неповно та неправильно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи; неправильно дослідив та оцінив докази у справі, порушив норми як процесуального так і матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, а тому суб'єктом права власності щодо неї є територіальна громада м. Львова; що суд першої інстанції повинен був дослідити чи укладалася угода між орендарем та орендодавцем, чи звертався позивач до відповідача із заявою про поновлення договору та укладення додаткової угоди, чи подавав текст додаткової угоди, чи оскаржував позивач відмову відповідача в поновленні договору оренди землі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника Львівської міської ради і Департаменту містобудування Львівської міської Ковальчук Х.Я. на підтримання апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Встановлено, що у квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки площею 0,0549 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий № 4610136800:04:002:0061 та визнати договір про оренду землі від 16 червня 2009 року, укладений між Львівською міською радою, в особі директора департаменту містобудування ОСОБА_5, та нею відповідно до ухвали Львівської міської ради «Про передачу земельних ділянок на АДРЕСА_1» № 1459 від 27.12.07., кадастровий № НОМЕР_2 загальною площею 0,0549 га, поновленим на строк п'ять років - до 27 грудня 2017 року на умовах, що передбачені договором.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 16 червня 2009 року, відповідно до ухвали Львівської міської ради «Про передачу земельних ділянок на АДРЕСА_1» від 27 грудня 2007 р. № 1459, між нею та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки пл. 0,0549 га на п'ять років - до 27 грудня 2012 року.

05 вересня 2012 року вона звернулась до відповідача про продовження строку дії договору. У відповідь на вказане звернення Львівська міська рада 26.10.2012 р. повідомила про необхідність подання додаткових матеріалів для продовження строку оренди земельної ділянки.

Посилаючись на те, що вона продовжує користуватися переданою в оренду земельною ділянкою, сплачує за неї орендні платежі, які приймає орендодавець, претензій про звільнення земельної ділянки відповідач не висловлював та на категоричну вказівку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо наслідків вчинення дій у частині поновлення строку дії договору оренди землі, відтак, зазначає, відповідачі порушили її право на оренду земельної ділянки, а тому просила задовольнити вимоги.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, ст. 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Встановлено, що 16 червня 2009 року, відповідно до ухвали Львівської міської ради «Про передачу земельних ділянок на АДРЕСА_1» від 27 грудня 2007 р. № 1459, між позивачем та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки пл. 0,0549 га на п'ять років - до 27 грудня 2012 року (а.с.6).

Пунктом 8 зазначеного Договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зазначене узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, у ч. 1 ст. 777 ЦК України закріплене переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права. Крім того, ст. 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Встановлено, що 05 вересня 2012 року позивач звернулась до відповідача про продовження договору оренди вищевказаної земельної ділянки та отримала відповідь про необхідність подання для вирішення цього питання додаткових документів, а відтак відповідач не надіслав у встановлений законом строк відмови в поновленні договору оренди на новий строк. Згодом позивач зверталась до відповідача із зверненнями про приватизацію спірної земельної ділянки і на ці заяви надавались відповіді. Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджується змістом відповідей управляння земельних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, (а.с.11, 12, 113).

Позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі, питання про звільнення спірної земельної ділянки орендодавець не ставить, з іншими особами договір оренди не укладався.

Верховний Суд України у своїй постанові від 25 лютого 2015 року, справа № 6-10цс15, зазначив, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Відповідно до ст. 3607 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, частинами 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

А відтак, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що порушення переважного права позивача, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце лише при укладенні договору оренди відповідачем з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб. Однак, в даному випадку відсутнє порушення вищевказаного права позивача як орендаря, оскільки відповідачем не укладався договір оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем, а позивач не оскаржував до суду відмову, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, що передбачено частинами 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин, з урахуванням вимог позивача, рішення районного суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п.2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 вересня 2014 року скасувати й ухвалити нове, яким у задоволені вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А.