Справа № 2-а-192/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Затолочного В.С.,
при секретарі Морозовій Н.М.,
за участю:
• позивача ОСОБА_1,
• представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни.
Позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягав позивач, обґрунтований тим, що позивач відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дана допомога відповідачем у 2006 році не виплачувалася, а у 2007 та 2008 роках виплачувалася в меншому, ніж визначено законом, розмірі. Про порушення своїх прав позивач дізнався випадково із засобів масової інформації, а тому просить відновити пропущений ним з поважних причин строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів і зобов’язати відповідача нарахувати на його користь державну соціальну допомогу за 2006-2008 року в сумі 3891,9 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала.
Як вбачається із пояснень представника відповідача, а також наданих суду заперечень проти позову, позивач дійсно має статус дитини війни. Передбачена законодавством надбавка до пенсії як дитині війни у 2006 році не виплачувалась, тому що законодавством ці виплати не були передбачені. У 2007 році такі виплати не здійснювались через те, що позивач не є інвалідом. У 2008 році надбавка позивачу виплачується відповідно до чинного законодавства. В позові просить відмовити. Просить також врахувати, що позивач знав про свій статус дитини війни, оскільки звертався з приводу відповідних виплат до відповідача ще у 2007 році. Тому представник відповідача просить врахувати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в позові має бути відмовлено.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, має статус “дитини війни”, яким надано гарантію соціальної підтримки та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
ОСОБА_3 отримує пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Надбавка “дітям війни” у 2006 році не виплачувалась, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не були визнані неконституційними, Державним Бюджетом України не закладені грошові кошти для виконання даної статті Закону, а також не запроваджено механізму, порядку і строків виплати даної надбавки “дітям війни”.
У 2007 році надбавка “дітям війни” ОСОБА_1 не виплачувалась, у зв’язку з відсутністю групи інвалідності у позивача.
З 01.01.2008 надбавка “дітям війни” виплачувалася позивачу у розмірі 47,00 грн., що підтверджується розпорядженням з 01.01.2008 року.
З 01.04.2008 надбавка виплачувалась у розмірі 48,10 грн., з 01.07.2008 – 48,20 грн., а з 01.10.2008 – 49,80 грн.
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу здійснювало розрахунок та виплату державної соціальної допомоги ОСОБА_1 у відповідності з документами пенсійної справи та на підставі діючого законодавства України.
Закон України “Про соціальний захист дітей війни” прийнято Верховною радою України 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (набрав чинності з 01 січня 2006 року).
Згідно, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, яка діяла протягом 2006-2007 років, до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 було зупинено на 2006 рік згідно пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.05 № 3235-ІV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.
Однак, 19.01.06 згідно із Законом України № 3367 – ІV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію статті 6 Закону було відновлено у зв’язку з виключенням пункту 17 статті 77 та статтю 110 викладено в такій редакції:
“Стаття 110. Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету”.
На 2007 рік дію статті 6 Закону було зупинено з урахуванням пункту 12 статті 71 Закону України від 19.12.06 № 489 – V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується заміст пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.06 № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, зазначені положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, при цьому, додаткових вимог стосовно порядку його виконання визначено не було.
ОСОБА_1 не отримував у 2007 році надбавку “дітям війни”, у зв’язку з відсутністю групи інвалідності.
У 2008 році, відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28.12.07 № 107 – VІ, текст статті 6 Закону було викладено в такій редакції:
“Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ”.
Для учасників війни підвищення встановлене у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
А, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.07 № 107- VІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і Законів України, актів Президента України, здійснює інші повноваження, визначені конституцією та Законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
У зв’язку з цим, та з метою врегулювання питання, зокрема, щодо визначення розміру доплат до пенсії дітям війни Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, в якій установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з липня – 48,20 грн. та з жовтня – 49,80 грн.
Приймаючи постанову від 28 травня 2008 року № 530 Кабінет Міністрів України діяв в порядку, в межах і спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Отже, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року надбавка “дітям війни” виплачувалася відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, а з 22 травня 2008 року по постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, порядок розрахунку та суми залишилися незмінними.
Розрахунок проводився таким чином:
з 01.01.08 – 470 х 10 % (надбавка учасника війни) = 47,00 грн. надбавка дітям війни;
з 01.04.08 - 481 х 10 % = 48,10 грн. надбавка дітям війни;
з 01.07.08 – 482 х 10 % = 48,20 грн. надбавка дітям війни;
з 01.10.08 – 498 х 10 % = 49,80 грн. надбавка дітям війни.
У зв’язку з вищезазначеним, управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу при розрахунку щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 використовувало діюче законодавство України на момент виникнення спірних правовідносин, виплачувало надбавку своєчасно, а тому дії управління є правомірними і не порушували законних прав та інтересів позивача.
Також суд враховує, що в Законі України “Про соціальний захист дітей війни” не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус “діти війни”.
А, в статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” вказано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподаткований мінімум доходів громадян.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на статтю 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, де зазначено, що мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно положень ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а також у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Однак, відповідно до цієї ж статті Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом першим статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.
Згідно зі статтею 9 вищевказаного Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1. пенсія за віком;
2. пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3. пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
До даного переліку, який є вичерпним, не відноситься пенсія “дітям війни” або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, так як даний вид пенсії регулюється спеціальним Законом, а саме, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Позивач не відноситься до вищезазначеної категорії пенсіонерів, тому ч. 1 ст. 28 Закону не застосовується, а оскільки законодавчо не встановлено розмір з якого обраховується величина мінімальної пенсії за віком для даної категорії громадян, то і не має правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, положення статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Також, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено які органи (Пенсійний фонд або інші органи) повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому процедурному порядку, яким чином здійснювати призначення і виплати підвищення пенсій.
Стаття 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтею 95 конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в України положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України.
Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Пенсійний фонд діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України”, здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України, бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пункт 9 Положення “Про Пенсійний фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
На підставі статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 19 Конституції України передбачає що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.
Враховуючи, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного Бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то в діях управління Пенсійного фонду не вбачається будь-яких порушень законодавства.
Відповідно до частини 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
Згідно ч. 2 даного Положення Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу діє відповідно до законодавства, виплачує “дітям війни” та іншим громадянам пенсію в повному обсязі, а тому дії управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу є правомірними.
Окрім того, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У своєму позові ОСОБА_1 просить суд задовольнити йому період з 01.01.2006 по 01.06.2008 року на суму 3891,90 грн.
До управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу ОСОБА_1 звертався із заявами у вересні 207 роу та лютому 2009 року.
До Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу позивач звернувся тільки 19 березня 2009 року.
Судова практика по даному питанню існує з 2007 року, є відкритою і загальновідомою. Інформація висвітлювалася як в засобах масової інформації, так і в офіційних друкованих виданнях.
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу за допомогою засобів масової інформації, друкованих видань (“Вісник Пенсійного фонду”) інформує населення про порядок призначення/перерахунок пенсій, переходу з виду на вид та порядок виплати пенсій.
ОСОБА_1 мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, які на його думку були порушені, ще з 2007 року, але не зробив цього, однак просить задовольнити йому період з 01.01.2006 по 01.06.2008 року. Таким чином, строк звернення до суду пропущено і є також підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
З вищевикладеного видно, що призначення пенсії, проведення перерахунків та своєчасне і в повному обсязі надання інформації управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу здійснює відповідно до вимог законодавства України та в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, ст.. ст.. 6, 19, 95, 116, 117 Конституції України, ст. ст. 4, 23, 51 Бюджетного кодексу України, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000р. № 2017-ІІІ, пунктом 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 № 3235-ІV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, п. 1, 2 Закону України від 19.01.2006 № 3367 – ІV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 № 489 – V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28.12.2007 № 107 – VІ, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, частиною 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області.
Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Суддя В.С. Затолочний