Справа №2-132/09

РІШЕННЯ

іменем України

27 квітня 2009 року.                                         Володимирецький районний суд Рівненської області

під головуванням  судді Іванків О.В.

при секретарі Соболевському Т.В.

з участю представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_2,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в т.ч. матеріальної шкоди в розмірі 1308,94 грн., моральної шкоди - 500 грн. та судових витрат в сумі 500 грн.

    Як зазначено в обґрунтування позову, позивачу завдано шкоди пошкодженням належного їй автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.07.2008 року близько 10 години в смт.Володимирець. Моральна шкода для позивача полягає у порушенні звичних життєвих зв'язків, необхідності прикладення додаткових зусиль для відновлення звичного активного життя, особистих переживаннях, яку вона оцінює в 500 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила стягнути 1308,94 грн. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 500 грн, включаючи вартість проведеної експертизи.

    Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив суду, що дійсно він 29.07.2008 року внаслідок необережності під час руху автомобіля заднім ходом пошкодив ліву передню дверку автомобіля ЗАЗ, належного позивачці, однак ці пошкодження були незначними, і не заподіяли  таких матеріальних збитків та моральної шкоди, на які вказує ОСОБА_1 Виходячи з викладеного, вважає, що розмір заподіяних позивачці збитків не перевищує 800 грн., у стягнення моральної шкоди та вартості послуг експерта  просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.   

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши та оцінивши інші докази у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

    Так, встановлено, що 29 липня 2008 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Форд-Транзит» д.н.з. НОМЕР_1, який належить відповідачеві Килюху Ф., здійснив рух заднім ходом, не переконавшись у безпечності цього маневру, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем ЗАЗ-110267 д.н.з. НОМЕР_2, що належить позивачці ОСОБА_1, внаслідок чого автомобіль ЗАЗ отримав механічні ушкодження.

Факт зіткнення автомобілів визнали сторони, крім того, він підтверджений постановою Володимирецького районного суду від 29.07.2008 року, якою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст..124 КУпАП.    

У відповідності до ст.1187 ЦК України, за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідальність особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.   

ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди володів та користувався автомобілем «Форд-Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 на підставі тимчасового реєстраційного талону.  

Будь-яких доказів дії непереборної сили чи умисних дій з боку ОСОБА_1 відповідачем не наведено, в зв”язку з чим ОСОБА_2, який 29.07.2008 р.  вчинив дорожньо-транспортну пригоду, повинен відшкодувати як матеріальну, так і моральну шкоду, заподіяну з його вини, як володілець джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, як це передбачено ст.ст.1187 ЦК України, ст.53 Закону України “Про дорожний рух“.

Враховуючи викладене, суд приходить також до висновку, що підстав для стягнення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, із власника автомобіля - відповідача ОСОБА_3 - в даному випадку немає.  

Згідно акту дослідження спеціаліста-товарознавця №44/08 від 17.11.2008 року матеріальні збитки, завдані власникові автомобіля ЗАЗ-110267 д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП становить 1308,94 грн. Будь-яких доказів, які б спростовували висновок спеціаліста, відповідачем не надано.   

Посилання відповідача на те, що до 29.07.2008 року автомобіль ЗАЗ мав інші пошкодження, які безпідставно віднесені спеціалістом на рахунок даного ДТП, нічим документально не підтверджені і не можуть бути враховані судом.

При визначенні суми, яка підлягає до стягнення з відповідача, суд у відповідності до ст.1193 ЦК України приймає до уваги матеріальний стан відповідача, який має на утриманні семеро малолітніх дітей та дружину, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку, що підтверджується довідкою №571 від 06.04.2009 року. У зв'язку з викладеним, суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування шкоди до 1000 грн.          

Також підлягають частковому задоволенню позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди. Оскільки встановлено вину відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода, яка для позивача проявилась у душевних стражданнях, порушенні звичного життєвого порядку, затрачанні додаткових зусиль для відновлення активного життя, підлягає відшкодуванню винною особою.  

Що стосується розміру моральної шкоди, то суд приходить до висновку, що її розмір, визначений позивачем, не відповідає реальним обставинам справи, глибині та інтенсивності душевних страждань та ступеню порушення звичайних для відповідача життєвих зв”язків.  Виходячи з вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди на суму 300 грн.   

До числа судових витрат у відповідності до ст.85,86 ЦПК України можуть бути віднесені витрати, пов'язані з наданням правової допомоги та сплатою збору на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи. Враховуючи, що ці витрати позивачкою документально підтверджені, вони  можуть бути стягнуті з відповідача в користь позивачки. Разом з тим, оплата дослідження товарознавця та вартість телеграми до числа судових витрат не відносяться.   

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, то ці вимоги  підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

До числа судових витрат у відповідності до ст.85,86 ЦПК України можуть бути віднесені витрати, пов'язані із сплатою збору на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи. Враховуючи, що ці витрати позивачкою документально підтверджені, вони  можуть бути стягнуті з відповідача в користь позивачки. Разом з тим, оплата дослідження товарознавця до числа судових витрат не відносяться.   

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, ч.4 ст.1193 ЦК України, ст.53 Закону України “Про дорожний рух”, ст.15, 86, 208, 209 ЦПК України, суд, -

    в  и  р  і  ш  и  в :   

    Позов задоволити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень матеріальної шкоди та 300 (триста) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на сплату збору на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень.

Всього стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1330 (одна тисяча триста тридцять) гривень.       

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, у відповідності до ст.88 ч.2 ЦПК України сплачений ОСОБА_1 судовий збір в сумі 68 (шістдесят вісім) грн. підлягає поверненню за рахунок коштів Державного бюджету.    

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

Головуюча: