Справа №2-1/09

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2009 року.                            Володимирецький районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Іванків О.В.,

при секретарі Соболевському Т.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення в квартиру АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач не з'явився без поважних причин.  

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що його донька відповідач ОСОБА_2 в грудні 1997 року отримала за місцем роботи ордер на службове житло, а саме спірну квартиру АДРЕСА_1, ордер був виданий на сім'ю з трьох осіб. Оскільки квартира була непридатна для проживання, в ній проводився ремонт. Після завершення ремонту дочка з зятем - позивачем ОСОБА_1 та маленьким сином ОСОБА_5 також в квартиру не вселились, а здійснили родинний обмін, почали проживати в будинку брата ОСОБА_3 АДРЕСА_2. Через деякий час відносини між дочкою та зятем погіршились, в лютому ОСОБА_1 залишив сім'ю і перейшов проживати до своїх батьків. Через деякий час ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повторно провели обмін і в даний час ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1. Що стосується позивача, то він ніколи не проживав у спірній квартирі, рішенням суду визнаний таким, що втратив право користування цим житлом. У зв'язку з викладеним просив відмовити в позові.

Аналогічні пояснення дав суду відповідач ОСОБА_3, який також пояснив, що він проживав в квартирі АДРЕСА_1 за згодою своєї сестри ОСОБА_2, яка з чоловіком та сином перейшла проживати в його будинок. За весь час його проживання в квартирі позивач ОСОБА_1 жодного разу до квартири не приходив, ніколи там не з'являвся. Тому будь-яких перешкод для проживання, про які стверджує ОСОБА_1 у своєму позові, йому ніхто не вчиняв і не міг вчиняти. Просив у задоволенні позову відмовити.    

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 26 грудня 1997 року ОСОБА_2 було видано ордер НОМЕР_1 на службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1, на сім'ю з трьох осіб - наймач ОСОБА_2. чоловік наймача ОСОБА_1, неповнолітній син ОСОБА_5.  

У відповідності до ст.ст.58, 122 Житлового Кодексу України ордер є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення, в т.ч. і в службове житло.

Разом з тим, як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів, позивач ОСОБА_1 правом вселення у службове житло, виділене його дружині ОСОБА_2, на правах члена сім'ї наймача, не скористався.  

Так, як пояснила суду свідок ОСОБА_6, квартири в будинку АДРЕСА_1 видавались як службове житло працівникам освіти, і вона також отримала в цьому будинку квартиру АДРЕСА_1, по сусідству з нею отримала квартиру ОСОБА_2 з сім'єю. Оскільки квартира була непридатна для проживання, в ній тривалий час робили ремонт. Цей ремонт робили як сім'я ОСОБА_2, так і сім'я ОСОБА_1. Після ремонту в квартирі проживав брат ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з сім'єю. З весни 2005 року в квартирі стала постійно проживати ОСОБА_2 з дітьми, з її слів свідку стало відомо, що вона розлучилась з чоловіком. ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживав.

З оглянутої в судовому засіданні будинкової книги квартири АДРЕСА_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі з 18.06.2002 року, знятий з реєстрації 18.11.2004 року.

У відповідності до розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації №360 від 02.12.2004 року відмінено статус службового житла, в т.ч. і квартир в житловому будинку АДРЕСА_1. Рішенням Володимирецької районної ради №11 від 05 травня 2006 року дано дозвіл на приватизацію квартир у вказаному будинку, і розпорядженням органу приватизації №212 від 25.06.2008 року квартиру АДРЕСА_1 передано у спільну часткову власність ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7.

Рішенням Володимирецького районного суду від 14 вересня 2005 року ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19.12.2005 року та ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області (як суду касаційної інстанції) від 22.11.2007 року.          

Як вбачається з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи.

Оскільки вказаним вище рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що позивач ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі, і втратив право користування нею, позовна вимога про вселення є безпідставною та недоведеною, і задоволенню не підлягає. Як вбачається з матеріалів вказаної справи, сам позивач ОСОБА_1не заперечував того факту, що в квартирі АДРЕСА_1 він не проживав.    

Що стосується позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою, то дана вимога задоволенню не підлягає.

Так, у відповідності до ст.60 ЦПК України обов'язок доказування обставин, на яких ґрунтується позов чи заперечення до нього, покладається на сторони.

Разом з тим, позивачем не надано достатніх та достовірних доказів того, що йому створюються чи створювались будь-які перешкоди в користуванні житлом.

Зокрема, із позовної заяви вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправно перешкоджали ОСОБА_1 у доступі до квартири, не давали ключів і т.ін.  

Разом з тим. ці твердження позивача повністю спростовані сукупністю досліджених по справі доказів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 до спірної квартири не вселявся, таких спроб не робив, і будь-яких перешкод в цьому йому не вчинялось.

За зверненням ОСОБА_1 до Володимирецького РВ УМВСУ, на яке посилається останній в позовній заяві, перевірка в порядку ст..97 КПК України не проводилась, що підтверджується висновком від 15.11.2004 року. В архіві Володимирецького районного суду відсутні будь-які справи про поділ майна між подружжям ОСОБА_1.      

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу про усунення перешкод в користуванні житлом недоведеною і такою, що не підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 61, 63  ЖК України, ст.ст.15, 202, 209-212 ЦПК України, суд -      

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення - відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ст..4 п.18) Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

Головуюча:   підпис