Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року справа №2а-15899/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П., Шишова В.В.
при секретарі Запорожцевій Г.В.
за участі
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі № 2а-15899/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Урожай» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька «про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 року»,-
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Урожай» (далі – ТОВ ТК «Урожай») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі – ДПІ) у Ленінському районі м. Донецька «про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 року».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі № 2а-15899/10/0570 позов було задоволено у повному обсязі, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 0000642341/0 від 07.06.2010 р., яким ТОВ ТК «Урожай» визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 82608 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 41304 грн., у загальній сумі 123912 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов встановив, що висновки відповідача про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, суперечать чинному законодавству, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості. Тобто, відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств та застосовані штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням – рішенням № 0000642341/0 від 07.06.2010 р.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не обґрунтовано наявність розумних економічних або інших причин систематичного (протягом чотирьох місяців підряд) продажу товару за ціною, значно нижчою за ціну придбання, а судом не враховано, що продаж борошна за збитковими цінами був викликаний не об’єктивними, а суб’єктивними причинами і залежав виключно від волі платника податку. Продаж платником податку товарів за збитковими цінами, у зв’язку з його сподіванням на зростання цін на борошно на світовому ринку не дає правового підґрунтя для покриття ним власних ризиків від результатів окремих господарських операцій. Таким чином, позивач купував борошно та продав його за ціною, що значно менша від ціни придбання лише з метою безпідставного формування собі валових витрат та податкового кредиту без наміру використовувати його у власній господарській діяльності.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ ТК «Урожай» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, зазначаючи, що виконання зовнішньоекономічного контракту не було збитковим. Найголовніше те, що позивач отримав передплату за борошно, а поставку цього товару здійснив значно пізніше, тобто, протягом тривалого часу мав можливість користуватись отриманими грошима.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», є юридичною особою, ідентифікаційний код 34940079, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 14.02.2007 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 736478, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька.
Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., валютного ті іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. від 06.06.2010 р. № 242/23-213/34940079 (а.с.70-97).
Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 1.31, 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на 220459 грн. та відповідно податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств на 55115 грн., у тому числі, завищення у 4-му кварталі 2008 року в сумі 27493 грн., заниження за 2009 рік (1 квартал) в сумі 82608 грн.
Податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищений валовий дохід в розмірі 612417 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 р. в сумі 523033 грн., у 1 кварталі 2009 р. – 89384 грн.
Факт придбання борошна та реалізації на виконання експортного контракту № 19/08/08-08 від 19.08.08, укладеного з ТОВ „Люкс-2004” м. Тбілісі, Республіка Грузія на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку, за цінами значно меншими, ніж ціна придбання, на думку податкового органу, є підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності.
Також податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено валові витрати в розмірі 832876 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 р. в сумі 413062 грн., у 1 кварталі 2009 р. – 419814 грн.
До складу валових витрат було віднесено вартість товару борошна, не пов’язаного з господарською діяльністю підприємства. Факт придбання борошна та реалізації його за експортним контрактом у тому самому ж податковому періоді за цінами, значно меншими, ніж ціна придбання, за висновком відповідача, є підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності.
Позивач включив до валових витрат вартість борошна, отриманого від ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат» на загальну суму 832876,2 грн.
Витрати, господарський (економічний) зміст яких є необґрунтованим, не повинні відноситись на результати господарської діяльності платника податків.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 82608 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 41304 грн., у загальній сумі 123912 грн. (а.с.9).
Суд не погоджується з висновками відповідача з оглядом на наступне.
Предметом доказування в цій справі є правильність формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат», та валового доходу за господарськими операціями з ТОВ „Люкс-2004” м. Тбілісі, Республіка Грузія.
Позивачем укладений договір на постачання борошна з ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат». Обставина поставки борошна підтверджується, зокрема, видатковими накладними:
1) № РН 0000758 від 25.11.2008 р. на поставку борошна в кількості 195 т. за ціною 1584,53 грн. (а.с.41);
2) № РН 0000889 від 16.12.2008 р. на поставку борошна в кількості 65 т. за ціною 1601,2 грн. (а.с.43);
3) № РН 0000140 від 03.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн. (а.с.39);
4) РН № 0000244 від 12.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1584,53 грн. (а.с.37).
Факт виконання умов договору підтверджується також рахунками-фактурами.
ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат» видані податкові накладні:
1) № 1125005 від 25.11.08 на поставку борошна в кількості 195 т. за ціною 11584,5 грн., вартість без ПДВ 308984 грн., ПДВ - 61796,8 грн. (а.с.146);
2) № 1216006 від 16.12.2008 р. на поставку борошна в кількості 65 т. за ціною 1601,2 грн., вартість без ПДВ 104078 грн., ПДВ - 20815,6 грн. (а.с.147);
3) № 0303004 від 03.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн., вартість без ПДВ 209907,1 грн., ПДВ – 41981,42 грн. (а.с.148);
4) № 312005 від 12.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн., вартість без ПДВ 209907,1 грн., ПДВ – 41981,42 грн. (а.с.149).
Таким чином, судом з’ясовано, що операції з придбання борошна пшеничного мали реальний товарний характер, що не заперечується відповідачем.
19.08.2008 р. позивачем укладений з ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) контракт № 19/08/08-08, відповідно до якого позивач (продавець) зобов’язується продати, а ТОВ „Люкс 2004” (покупець) зобов’язується прийняти та оплатити пшеничне борошно вищого ґатунку та пшеничне борошно першого ґатунку українського походження (а.с.21-24). Згідно з п. 4.2 наведеного контракту кількість товару в партії, його ціна, порядок сплати та загальна вартість партії визначається сторонами додатками к цьому контракту – «Специфікаціями».
Позивачем та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) складені наступні специфікації:
1) № 5 від 07.10.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 585 т. за ціною 395 доларів США, загальна вартість 231075 доларів США (а.с.28);
2) № 5/3 від 06.11.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 350 доларів США, загальна вартість 455000 доларів США (а.с.30,31);
3) № 5/5 від 10.12.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 65 т. за ціною 220 доларів США, загальна вартість 14300 доларів США (а.с.32);
4) № 6 від 23.02.2010 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 225 доларів США, загальна вартість 29250 доларів США (а.с.33);
5) № 7 від 03.03.2010 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 202,5 доларів США, загальна вартість 26325 доларів США (а.с.34).
Виконання зовнішньоекономічного контракту, укладеного позивачем з ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі), підтверджується вантажно-митними деклараціями (а.с.44-57).
Таким чином, судом з’ясовано, що операції з реалізації борошна пшеничного мали реальний товарний характер, що не заперечується відповідачем.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Тобто, в даному випадку, мова йде про господарську діяльність - як сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход. При цьому слід зазначити, що терміни "господарська діяльність" та "господарська операція" не є тотожними, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Виходячи із юридичного змісту п. 5.1 та п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Також, як вбачається з наведених норм, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позиція відповідача про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, суперечать чинному законодавству. Оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.
Положення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 3, 42 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою.
Таким чином, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства сформовані валові витрати за господарськими операціями з ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат», оскільки такі витрати понесені ним у зв’язку з придбанням товару, який підлягає подальшому продажу за експортним контрактом.
В свою чергу, відповідачем не було подано жодних доказів на підтвердження обставин, які виключають можливість віднесення витрат за операціями ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат» до валових витрат, як-от завідоме не направлення операції на отримання доходу, вчинення цієї операції виключно з метою отримання податкової вигоди, фіктивність операції тощо.
Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Формування валового доходу позивачем за експортним контрактом відповідає вимогам вищеперелічених правових норм. Позиція відповідача про порушення позивачем цих норм спростовується тим, що дохід, отриманий за експортним контрактом № 19/08/08-08 від 19.08.08, є компенсацією в грошовій формі від ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) за продаж пшеничного борошна. Укладення та виконання експортного контракту обумовлює здійснення власної господарської діяльності позивача, оскільки спрямоване на отримання доходу в грошовій формі від реалізації пшеничного борошна.
Проблемою виникнення спору є різниця в ціні пшеничного борошна, яке придбається на внутрішньому ринку та реалізується за експортним контрактом.
Податковий орган вважає, що різниця між ціною придбання та реалізації пшеничного борошна обумовлює відсутність наміру використовувати його у власній господарській діяльності.
Відповідач вказує на наявність об’єктивних причин, які стали причиною визначення розміру ціни за експортним контрактом.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що в цьому випадку слід оцінювати обставину того, чи обумовлена ціна реалізації розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), які є об’єктивними, тобто перебувають поза волею позивача.
Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий суд врахував специфіку здійснення експортних операцій. Ризиковість підприємницької діяльності виявляється в імовірному характері прибутку. Зміна цін на борошно пшеничне на внутрішньому та світовому ринках є об’єктивним чинником, що не залежить від волевиявлення експортера. За своєю сутністю зміна цін на реалізуємий товар є ризиком суб’єкта підприємницької діяльності, який є невід’ємною ознакою підприємницької діяльності в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.
Ціни на пшеничне борошно, що експортувалося, визначалися специфікаціями, які складалися позивачем та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) протягом дії експортного контракту. Позивач не міг передбачити зміну ціни на внутрішньому та світовому ринку. При цьому позивач був зобов’язаний виконувати умови експортного контракту.
Суттєвим та впливовим контрактним ризиком є невизначеність ціни товару саме на момент укладення експортного контракту. Ціна борошна пшеничного в країні експорту та світовому ринку є такою, що змінюється.
Також ризиком при здійсненні експортних контрактів є коливання курсу валют. З вантажно-митних декларацій вбачається обставина зміни курсу гривні до долару США.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно взято до уваги об’єктивні чинники, що зумовили ціну реалізації за експортним контрактом, а саме ризик цінового коливання на борошно пшеничне в країні експорту та на світовому ринку та ризик валютного коливання.
Обставина наявності об’єктивних економічних причин при визначення ціни борошна пшеничного, що експортується, надійшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Позивач в письмових поясненнях, вказує, що в жовтні 2008 року позивачем була отримана передплата в сумі 229622,5 доларів США. Позивач в жовтні 2008 року здійснив поставку тільки 197 тон борошна замість 585 тон, що обумовлено не можливістю придбати необхідну кількість борошна та проханням ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) здійснити поставку в інший строк у зв’язку з тим, що військові події в Грузії спричинили труднощі зі складання борошна.
З метою продовження партнерських взаємовідносин та збереження ринку збуту позивач та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) дійшли згоди щодо поставки борошна пшеничного за цінами, що будуть діяти у місяці, в якому буде здійснюватися поставка.
В подальшому позивачем здійснювалася поставка борошна згідно із специфікаціями. Позивачем згідно з умовами поставки отримувалися передплати в доларах США, які переховувалася в національну валюту. Слід зазначити, що віднесення до складу валових доходів відбувалось в періоді отримання грошових коштів.
Під час виконання умов експортного контракту ціна на світовому ринку на борошно пшеничне зменшилася, а на внутрішньому, навпаки, збільшилася. Відмова від складення специфікацій обумовила би обов’язок позивача повернути суми передплат, що спричинило би збитки позивача у зв’язку із зміною курсу долару США в більшу сторону по відношенню до гривні та придбанням валюти (детальний розрахунок з цього приводу позивачем наведено в письмових поясненнях – а.с.180-183).
Сподівання позивача на зростання цін на борошно на світовому ринку не справдилися, що є нормальним підприємницьким ризиком. Позивач вказує, що низька ціна на світовому ринку не має великого впливу на цінові пропозиції на внутрішньому ринку.
Окремо також слід зазначити, що, отримавши від нерезидента передплату 14 та 15 жовтня 2008 року в загальній сумі 229 622,50 доларів США, позивач мав перед ним заборгованість, згідно контракту, саме в доларах США.
Так, після відвантаження ТОВ ТК «Урожай» товару ТОВ „Люкс 2004” 28.10.2008 на суму 51 350 доларів США, 31.10.2008 на суму 26 465 доларів США,, 12.11.2008 на суму 45 500 доларів США (операції, які відповідачем не поставлені під сумнів як не пов’язані з господарською діяльністю), залишок заборгованості складав 106 307,5 доларів США.
25.11.2008 року позивач придбав у ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат» борошно по 1584,53 грн./т, що за офіційним курсом НБУ (6,2951 гривень за долар США) складало 251,71 долар США за тону. В той же час ТОВ „Люкс 2004” це борошно було продано за ціною 280 долар США за тону, і, виходячи саме з цієї ціни було зменшено зобов’язання перед нерезидентом, що обумовлює економічну обґрунтованість господарської операції.
Аналогічно, -
16.12.2008 року позивач придбав у ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат» борошно по 1601,67 грн./т, що за офіційним курсом НБУ (7,6538 гривень за долар США) складало 209,26 долар США за тону. В той же час ТОВ „Люкс 2004” це борошно було продано за ціною 220 долар США за тону.
03.03.2009 року позивач придбав у ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат» борошно по 1614,67 грн./т, що за офіційним курсом НБУ (7,7 гривень за долар США) складало 209,70 долар США за тону. В той же час ТОВ „Люкс 2004” це борошно було продано за ціною 225 долар США за тону.
Взагалі то, як окремо взята господарська операція (контракт з ТОВ „Люкс 2004”) забезпечила прибуток у сумі більше ніж 8 тисяч гривень.
Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги, що здійснення позивачем низькорентабельних експортних операцій не мало систематичного характеру. Згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008 рік (а.с.17) прибуток позивача складав 175936 грн., за 2009 рік (а.с.11) – 208096 грн., тобто діяльність позивача була прибутковою.
З огляду на положення ч. 2 ст. 71 КАС України щодо розподілу обов’язків по доказуванню в адміністративному процесі, в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на відповідача. Відповідачем не доведено, що перелічені чинники є суб’єктивними, тобто залежали від волевиявлення позивача.
З врахуванням всіх наведених вище обставин доводи апеляційної скарги щодо того, що продаж борошна за збитковими цінами був викликаний не об’єктивними, а суб’єктивними причинами і залежав виключно від волі платника податку, не заслуговують на увагу і не підтверджуються матеріалами справи та об’єктивними даними.
Таким чином, відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств та застосовані штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням – рішенням № 0000642341/0 від 07.06.2010 р.
Неправомірність нарахування податкового зобов’язання позивачу обумовлює безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкції податковим повідомленням – рішенням № 0000642341/0 від 07.06.2010 р. не є слушними, оскільки апелянт не довів суду законну підставу нарахування позивачу податкових зобов’язань. Відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Урожай» та визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0000642341/0 від 07.06.2010 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 82608 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 41304 грн., у загальній сумі 123912 грн.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
В повному обсязі ухвала виготовлена 15.10.2010 року.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі № 2а-15899/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Урожай» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька «про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 року» – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
ОСОБА_4