ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" лютого 2007 р. | Справа № 15/319-06-8755 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Таценко Н.Б.,
суддів Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
В складі колегії суддів проведена заміна судді Воронюка О.Л. суддею Сидоренко М.В. відповідно до розпорядження голови суду № 21 від 12.02.2007р.
за участю представників сторін:
від Фірми „Одеса –Бласко” МПП –Перекопайко Д.В. – довіреність б/н від 05.01.2007р.
від АКБ „Інвестбанк” –Павленко М.В. –довіреність б/н від 29.10.2004р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АКБ „Інвестбанк”
на рішення господарського суду Одеської області
від 30.10.2006р.
у справі № 15/319-06-8755
за позовом Фірми „Одеса –Бласко” МПП
до АКБ „Інвестбанк”
про визнання договорів недійсними
та за зустрічним позовом АКБ „Інвестбанк”
до Фірми „Одеса –Бласко” МПП
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 63 618,84 грн.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 ГПК України.
В судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 ГПК України до 13.02.2006р.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Петров В.С.) змінені позовні вимоги Фірми „Одеса-Бласко” МПП до АКБ „Інвестбанк” про визнання недійсними договору іпотеки від 20.09.2005р. № 1464 та договору застави від 16.09.2005р. № 18942 задоволені по ч. 1 ст. 18 Закону України „Про заставу”, ч. ч. 1, 3 ст. 215, ст. 588 ЦК України, посилаючись на невідповідність зазначених договорів застави від 16.09.2005р. та іпотеки від 20.09.2005р. вимогам чинного законодавства, оскільки на момент укладення останніх договорів на цілісний майновий комплекс „Іванівський вино-консервний завод” накладено заборону відчуження як на предмет застави за договором застави від 24.12.2002р. з метою забезпечення своєчасного виконання позивачем зобов’язань згідно кредитної угоди № 77-02 від 08.11.2002р., по п. 5 цього договору застави повторна застава вказаного в договорі майна не допускається, в задоволені зустрічного позову АКБ „Інвестбанк” до Фірми „Одеса-Бласко” МПП про стягнення заборгованості за кредитним договором № 70-05 від 15.09.2005р. в розмірі 63 618,84 грн., в т. ч. 12 932,75 грн. пені по кредиту, 686,09 грн. пені по комісійній винагороді та 50 000 грн. штрафу за невиконання п. 7.13 даного кредитного договору, відмовлено по ст. ст. 525, 526 ЦК України, посилаючись на отримання позивачем за кредитним договором № 70-05 від 15.09.2005р. частини кредиту в сумі 298 763 грн., їх повернення позивачем 14.08.2006р., незазначення відповідачем в обґрунтування нарахування пені за кредитом в сумі 12 932, 75 грн. жодного пункту кредитного договору порушеного позичальником, визначення п.8.3 кредитного договору штрафу в розмірі 5 000 грн., а не 50 000 грн., відсутність в цьому пункті жодного посилання про стягнення штрафу за кожен випадок виконання, спрямування фірмою 50% надходжень грошових коштів від своєї поточної діяльності на свій гривневий рахунок в АКБ „Інвестбанк” підтверджується довідкою банку про рух коштів по рахунку та фінансовою звітністю підприємства, непідтвердження банком в порушення ст. 33 ГПК України вимог щодо стягнення з підприємства 686,09 грн. пені за комісійну винагороду, відсутність жодних доказів надання послуг кредитного обслуговування за лютий –квітень 2006р.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 30.10.2006р. АКБ „Інвестбанк” звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1495 від 15.12.2006р., в якій просить рішення господарського суду скасувати, в задоволені позову Фірми „Одеса-Бласко” МПП відмовити, зустрічний позов банку задовольнити, посилаючись на ст. 1 Закону України „Про заставу”, ст. ст. 47, 71, 75, 76, 220 ЦК УРСР від 18.07.1963р., ст. ст. 11, 15, 215, 330, 387, 388, 525, 526, 530, 599, 617, 631, 1056 ЦК України, ст. 218 ГК України, ст. ст. 4, 5, 7, 46, 47 Закону України „Про нотаріат”, нарахування банком пені до дати фактичного повернення кредиту 14.08.2006р., незазначення у виконавчих написах про звернення стягнення на майно заборгованості Фірми „Одеса-Бласко” МПП за кредитним договором по сплаті 12 932,75 грн. пені за кредитом, 686,09 грн. пені за комісійною винагородою, 50 000 грн. штрафу за невиконання п. 7.13 кредитного договору, надання банком до суду розрахунку про стягнення пені за період з 16.05.2006р. по 09.06.2006р. (25 днів) та з 10.06.2006р. по 13.08.2006р. (65 днів) на суму заборгованості по кредиту в розмірі 298 763 грн. і з 16.05.2006р. по 20.09.2006р. 11 250 грн. несплаченої комісійної винагороди з нарахуванням пені із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, безпідставність твердження господарського суду щодо отримання позивачем за кредитним договором № 70-05 від 15.09.2005р. меншої суми ніж передбачено договором кредиту, оскільки підприємство отримувало кредитні кошти виключно по своїм письмовим заявкам, непредставлення позивачем жодного доказу в підтвердження зміни банком в односторонньому порядку умов вищезазначеного кредитного договору і ненадання позичальнику різниці кредиту згідно умов кредитного договору, відмову позичальника від підписання актів наданих банком послуг щодо вивчення статей балансу позивача, розгляду з позичальником питань стосовно предмету застави, умов надання та оформлення застави, порушення позичальником п. п. 7.13, 8.3 кредитного договору протягом жовтня –грудня 2005р. і січня –липня 2006р., тобто мали місце 10 випадків порушення з боку підприємства у зв’язку з чим загальна сума штрафу складає 50 000 грн., надане заставодавцем у заставу банку по договору застави від 16.09.2005р. устаткування не входить до цілісного майнового комплексу „Іванівський вино-консервний завод”, станом на 16.09.2005р. не являлось предметом застави по іншим договорам застави, що підтверджується довідкою Фірми „Одеса-Бласко” МПП від 16.09.2005р., незазначення господарським судом норм чинного законодавства, яким не відповідають договір іпотеки від 20.09.2005р. та договір застави від 16.09.2005р.
У відзиві № 2007/9 від 29.01.2007р. на апеляційну скаргу Фірма „Одеса-Бласко” МПП просить рішення господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірне встановлення господарським судом строку (дати) погашення кредиту –15.08.2006р., здійснення банком часткового кредитування підприємства в сумі 298 763 грн., незадоволення банком усних клопотань та платіжних доручень на переказ коштів у зв’язку з чим нарахування 12 932,74 грн. пені суперечить п. 8.8 кредитного договору, непередбачення кредитним договором можливості стягнення нарахованого в сумі 50 000 грн. штрафу і його невідповідність ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України, ненадання банком жодного доказу порушення умов п.7.13 кредитного договору № 70-05, безпідставність пред’явлення до сплати підприємству комісійної винагороди за управління кредитом, т. я. здійснення оцінки фінансового стану позичальника та розгляд питань відносно забезпечення кредиту не є зобов’язанням по кредитному договору, а по ч.1 ст. 178 ГК України є публічним зобов’язанням, що виникає на підставі нормативно-правових актів Нацбанку.
В доповненні № 2007/12 від 12.02.2007р. до відзиву Фірма „Одеса-Бласко” МПП вказує на незазначення в договорі іпотеки від 20.09.2005р. розміру основного зобов’язання, в яке, зокрема, входить і відсоткова ставка за кредитом в розмірі 20%, в порушення ст. ст. 651, 1054 ЦК України, п.2 ч.1 ст. 18 Закону України „Про іпотеку” в редакції від 05.06.2003р., тобто договір іпотеки від 20.09.2005р. є нікчемним з моменту його підписання, підставою для визнання договору застави від 16.09.2005р. недійсним є відсутність згоди по істотним умовам договору застави, визначеним ст. 12 Закону України „Про заставу”, ст. 584 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, -
ВСТАНОВИЛА:
Фірма „Одеса-Бласко” МПП звернулася до господарського суду Одеської області з зміненими позовними вимогами до АКБ „Інвестбанк” про визнання недійсними договору іпотеки від 20.09.2005р. № 1464 та договору застави від 16.09.2005р. № 18942 по ст. ст. 191, 588, 638, ч.1 ст. 1051, ч.1 ст. 1054, ч.1 ст. 1056 ЦК України, ст. 4, ч. 1 ст. 18 Закону України „Про заставу”, ст. ст. 7, 13, 18 Закону України „Про іпотеку”, т. я. на дату їх укладення діяв договір застави від 24.12.2002р., предметом якого являється майно цілісного майнового комплексу „Іванівський Державний вино-консервний завод”, а саме нерухомість та обладнання заводу, по п.5 котрого наступна застава заставленого за цим договором майна не допускається, одночасно договір іпотеки від 20.09.2005р. являється недійсним по ст. 18 Закону України „Про заставу”, т. я. не містить наступних істотних умов: опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, зміст та розмір зобов’язання, яке забезпечує іпотека, у вигляді відсутності розміру відсоткової ставки за кредитом.
АКБ „Інвестбанк” звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до Фірми „Одеса-Бласко” МПП про стягнення заборгованості за кредитним договором № 70-05 від 15.09.2005р. в розмірі 63 618,84 грн., в т. ч. 12 932,75 грн. пені по кредиту, 686,09 грн. пені по комісійній винагороді та 50 000 грн. штрафу за невиконання п. 7.13 даного кредитного договору, посилаючись на ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 550 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. названий змінений первісний позов задоволено повністю, в задоволені зустрічного позову відмовлено з мотивів, викладених в описовій частині постанови. При цьому рішення господарського суду не відповідає приписам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу виходячи з наступного.
15.09.2005р. між Акціонерним комерційним банком „Інвестбанк” (банк) та Фірмою „Одеса-Бласко” МПП (позичальник) укладено кредитний договір № 70-05 про надання позичальнику кредиту у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості в сумі 900 000 грн. для придбання винограду з метою подальшої переробки шляхом сплати пред’явлених до кредитного рахунку документів зі строком погашення кредиту в межах кредитної лінії –15.08.2006р. (п.2.1), по п.2.2 згідно графіка до 15.04.2006р. –180 000 грн., до 15.05.2006р. –180 000 грн., до 15.06.2006р. –180 000 грн., до 15.07.2006р. –180 000 грн., до 15.08.2006р. –180 000 грн. з щомісячною оплатою 20% річних. По п.7.5 кредитного договору позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення отриманого кредиту і сплату процентів по ньому з правом дострокового повернення кредиту. Крім того, позичальник зобов’язався забезпечити щомісячні надходження коштів від поточної діяльності на свій гривневий поточний рахунок в банківській установі в розмірі 50% від суми наданого кредиту (п.7.13 кредитного договору). В свою чергу п. 8.3 встановлено, що за невиконання п. п. 7.8, 7.13 даного договору банк вправі стягнути з позичальника штраф в сумі 5 000 грн., а згідно п.8.4 за невиконання положень р.6 даного договору банк вправі стягнути з позичальника штраф в сумі 500 грн. за кожен факт порушення, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості по кредиту, процентів та комісійної винагороди за користування кредитом банк вправі стягнути пеню, виходячи з подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п.8.8 договору). Пунктом 9.1 кредитного договору встановлено строк дії даного договору з моменту його підписання сторонами до повного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредиту та пені. Додаткової угодою від 15.09.2006р. до кредитного договору № 70-05 розділ 3 „Плата за кредит” доповнено п.3.6 слідуючого змісту: „позичальник щомісячно не пізніше 28 числа кожного місяця сплачує банку комісійну винагороду за кредитне обслуговування в сумі 3 750 грн.”, а додатковою угодою від 28.10.2005р. до кредитного договору № 70-05 вищенаведений п.3.6 викладено в наступній редакції: „позичальник сплачує банку комісійну винагороду за кредитне обслуговування за період з 15.09.2005р. по 20.10.2005р. в сумі 957,52 грн. не пізніше 28.10.2005р., в подальшому позичальник щомісячно не пізніше 28 числа кожного місяця сплачує банку комісійну винагороду за кредитне обслуговування в сумі 3 750 грн.”. Наразі додатковими угодами від 17.11.2005р. та від 25.11.2005р. цільове призначення кредиту на придбання винограду з метою подальшої переробки доповнено наданням останнього для придбання пально-мастильних матеріалів, оплати погоджувальних документів для здійснення виробництва, придбання супутніх матеріалів, необхідних в технологічному процесі виробництва виноматеріалу, шляхом сплати пред’явлених до кредитного рахунку документів.
З метою забезпечення своєчасного виконання зобов’язань позичальника по кредитному договору № 70-05 від 15.09.2005р. АКБ „Інвестбанк” (заставодержатель) та Фірмою „Одеса-Бласко” МПП (заставодавець) укладено договір застави від 16.09.2005р. про надання заставодавцем в заставу належного йому на праві власності майна (предмет застави): устаткування балансовою вартістю 2 829 946,51 грн. (згідно опису, який є невід’ємною частиною цього договору), розташоване за адресою: Одеська області, смт. Іванівка, вул. Леніна, 94, заставною вартістю 1 674 982,66 грн. (п.8 договору застави).
Крім того, 20.09.2005р. АКБ „Інвестбанк” (іпотекодержатель) та Фірма „Одеса-Бласко” МПП (іпотекодавець) уклали договір іпотеки в забезпечення вимоги банку по кредитному договору № 70-05 від 15.09.2005р. про надання іпотекодавцем в іпотеку належного йому на праві власності майна (предмет іпотеки): цілісний майновий комплекс „Іванівський вино-консервний завод”, що складається з 54 об’єктів загальною площею 3036 кв. м. на земельній ділянці загальною площею 9710 кв. м., розташований за адресою: Одеська область, смт. Іванівка, вул. Леніна, 94, земельна ділянка площею 0,9710 га, розташована за адресою: Одеська область, смт. Іванівка, вул. Леніна, 94. По п.1.3 інвентаризаційна вартість зазначеного цілісного майнового комплексу „Іванівський вино-консервний завод” складає 1 091 376 грн., а по п.1.4 останнього згідно висновку експерта від 13.07.2005р. ліквідаційна вартість предмету іпотеки складає 1 105 925,41 грн., в т. ч. 1 024 801,08 грн. вартість цілісного майнового комплексу, 81 124,33 грн. вартість земельної ділянки, виходячи з реальної вартості предмету іпотеки заставна вартість визначена сторонами в сумі 1 105 925,41 грн. (п.1.5 договору). Згідно ч. 2 п. 1.1 договору іпотеки іпотекодавець зобов’язався проводити погашення кредиту щомісячно згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом по договору кредиту, іпотекодавець виконує погашення за кредитним договором в порядку згідно графіку (ч. 3 п. 1.1 даного договору).
Вищевикладеними умовами укладених сторонами договорів підтверджуються вимоги зустрічного позову і одночасно спростовуються доводи відзиву на апеляційну скаргу про відсутність в кредитному договорі зобов’язання по зменшенню заборгованості по кредиту згідно графіка і невстановлення п.8.8. кредитного договору відповідальності за порушення погашення заборгованості по графіку (п.2.2), а також непередбачення кредитним договором можливості стягнення нарахованого в сумі 50 000 грн. штрафу. Причому міркування Фірми „Одеса-Бласко” МПП щодо протиріччя змісту п.2.1 кредитного договору п.2.2 останнього, котрим встановлено графік погашення кредиту, невідповідність визначеного п.7.13 кредитного договору штрафу ст. 549 ЦК України і ст. 232 ГК України не заслуговують на увагу виходячи з предмету доказування по даній справі. Разом з тим, передостаннє положення свідчить про розуміння позичальником самого факту передбачення умовами договору здійснення погашення кредиту згідно графіка. Вказана обставина підтверджується зверненням Фірми „Одеса-Бласко” МПП № 17 від 13.06.2006р. до АКБ „Інвестбанк” щодо складання додаткової угоди до кредитного договору № 70-05 від 15.09.2005р. про зміну п.2 „строк кредитування” і п.2.2 „графік погашення платежів” (т. І, а. с. 75). Наразі чинне банківське законодавство за способом погашення кредиту розрізняє одноразовий платіж після закінчення певного строку і поетапне погашення частинами згідно з графіком платежів. Отже, наведене свідчить, що сторони при укладенні кредитного договору свідомо вибрали спосіб поетапного погашення кредиту частинами згідно з графіком платежів, за порушення якого по п.8.8 договору і нараховано 12 932,74 грн. пені. Переліченим спростовується висновок господарського суду та довід фірми про визначення сторонами датою погашення кредиту 15.08.2006р.
Одночасно твердження підприємства про необґрунтоване нарахування 12 932,74 грн. пені із-за незадоволення банком його усних клопотань та платіжних доручень на переказ коштів не заслуговує на увагу, оскільки належні і допустимі докази по ст. 34 ГПК України повернення банком без оплати платіжних документів, пред’явлених позичальником до кредитного рахунку в порядку, визначеному в предметі згаданого договору, фірмою всупереч ст. 33 ГПК України не надані. Заперечення позичальника в частині зустрічного позову про стягнення пені по комісійній винагороді, які базуються на твердженні про необхідність здійснення банком оцінки фінансового стану та питань відносно забезпечення кредиту по ст. 178 ГК України, правовій оцінці по ст. 43 ГПК України не підлягають, т. я. не враховують змісту виконавчих написів нотаріусів, котрими звернено стягнення на майно для погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди в сумі 11 250 грн., тобто обґрунтованість нарахування 11 250 грн. (сума комісійної винагороди) не являється предметом даного спору, тоді як контррозрахунок нарахування пені по кредиту, пені по комісійній винагороді і штрафу фірмою не надано. З врахуванням викладеного зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі по ст. 33 ГПК України.
Натомість вищевикладені умови договору застави від 16.09.2005р. і договору іпотеки від 20.09.2005р., матеріали справи свідчать про відповідність цих договорів нормам чинного законодавства і відсутність підстав для визнання їх недійсними. Так, недійсність оспорюваних договорів обґрунтована фірмою і судом першої інстанції дією договору застави від 24.12.2002р., предметом якого являється цілісний майновий комплекс „Іванівський Державний вино-консервний завод”, що складається з ряду будівель, артскважини, амфори, асфальтового мощення та обладнання заводу, по п.5 котрого наступна застава заставленого за цим договором майна не допускається. Однак вказана обставина стосовно недійсності договору іпотеки спростовується викладенням сторонами в договорі від 20.09.2005р. до договору застави від 24.12.2002р. пункту 5 договору застави від 24.12.2002р. у наступній редакції: „повторна застава вказаного майна допускається за згодою заставодержателя” (т. ІІ, а. с. 61). Таким чином, довід фірми про неправомірне укладення договору іпотеки із-за знаходження майна в заставі, наступна застава якого не допускається, не підтверджений належним чином. Одночасно посилання на недійсність договору іпотеки від 20.09.2005р.по ст. 18 Закону України „Про іпотеку” в редакції від 05.06.2003р. із-за відсутності наступних істотних умов: опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, змісту та розміру основного зобов’язання, яке забезпечує іпотека, у вигляді незазначення розміру відсоткової ставки за кредитом спростовується безпосереднім змістом п.1.1 останнього, згідно якому забезпечується, зокрема, обов’язок позичальника сплатити нараховані відсотки за користування кредитом. До того ж, законодавець в ст. 18 Закону України „Про іпотеку” в редакції від 05.06.2003р. прямо встановив, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище в цій статті істотних умов він вважається неукладеним, а не недійсним.
Твердження фірми про недійсність договору застави від 16.09.2005р. внаслідок його укладення під час дії договору застави від 24.12.2002р., предметом якого являється цілісний майновий комплекс „Іванівський Державний вино-консервний завод”, що складається з ряду будівель, артскважини, амфори, асфальтового мощення та обладнання заводу згідно переліку майна станом на 20.12.2002р., по п.5 котрого наступна застава заставленого за цим договором майна не допускається, спростовується змістом п.1 договору застави від 24.12.2002р., передачею виключно устаткування балансовою вартістю 1 147 043 грн. по опису, який являється невід’ємною частиною цього договору, копією довідки Фірми „Одеса-Бласко” МПП від 16.09.2005р. (згідно довідки приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округа Таранської А.М. № 14 від 09.02.2007р. оригінал останньої зберігається у справах нотаріально посвідченого договору застави від 16.09.2005р.) про те, що надане заставодавцем у заставу банку по договору застави від 24.12.2002р. устаткування не входить до цілісного майнового комплексу „Іванівський вино-консервний завод”, станом на 16.09.2005р. не являлось предметом застави по іншим договорам застави, співставленням описів майна, переданих в заставу по кожному із договорів застави, котрі не являються тотожними, порівнянням переліку майна (адміністративно-виробничі будівлі і обладнання), яке знаходиться на балансі Фірми „Одеса-Бласко” МПП станом на 20.12.2002р., (т. І, а. с. 78) з переліком майна, котре згідно балансової довідки станом на 16.09.2005р. знаходиться на балансі фірми та передається в заставу (т. І, а. с. 118), довідкою АКБ „Інвестбанк” № 151 від 12.02.2007р. з переліком обладнання, яке випущено пізніше 2002р., тобто не існувало на момент укладення договору застави від 24.12.2002р., і передане фірмою в заставу по договору застави від 16.09.2005р., клопотанням позичальника № 08 від 08.08.2005р. про надання Фірмі „Одеса-Бласко” МПП кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 900 000 грн. строком до 15.08.2006р. зі ставкою 20% річних з забезпеченням виконання зобов’язань по кредиту шляхом застави цілісного майнового комплексу „Іванівський вино-консервний завод” та обладнання, розшифровками основних засобів станом на 01.07.2005р.
В той же час положення доповнення фірми до відзиву № 2007/12 від 12.02.2007р., що підставою для визнання договору застави від 16.09.2005р. недійсним є відсутність згоди по істотним умовам договору застави, визначеним ст. 12 Закону України „Про заставу”, ст. 584 ЦК України, правовому аналізу по ст. 43 ГПК України апеляційною інстанцією по ч. 3 ст. 101 ГПК України в межах розгляду даного спору не підлягають, оскільки посилання на ст. 12 Закону України „Про заставу”, ст. 584 ЦК України в якості обґрунтування його недійсності відсутні в доповненні № 35 від 28.09.2006р. (т. І, а. с. 131) до позовної заяви від 28.08.2006р., котрим позивач фактично відмовився від первісних вимог про розірвання договорів, не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Твердження фірми в доповненні № 2007/12 від 12.02.2007р. до відзиву про недійсність договору іпотеки із-за порушення ст. 651 ЦК України не заслуговує на увагу, т. я. ст. 651 ЦК України визначає підстави для зміни або розірвання договору.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду скасуванню з одночасною відмовою в задоволенні позову Фірми „Одеса-Бласко” МПП та задоволенням зустрічного позову АКБ „Інвестбанк”.
Керуючись ст. ст. 99, 101 –105 ГПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу АКБ „Інвестбанк” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. по справі № 15/319-06-8755 скасувати.
3. В задоволенні позову Фірми „Одеса-Бласко” МПП відмовити.
4. Зустрічні позовні вимоги АКБ „Інвестбанк” задовольнити в повному обсязі.
5. Стягнути з Фірми „Одеса-Бласко” МПП на користь АКБ „Інвестбанк” 12 932,75 грн. пені по кредиту, 686,09 грн. пені по комісійній винагороді та 50 000 грн. штрафу.
6. Стягнути з п/р Фірми „Одеса-Бласко” МПП на користь АКБ „Інвестбанк” державне мито за подачу зустрічної позовної заяви в сумі 636,19 грн., апеляційної скарги в сумі 493,33 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
7. Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням певних реквізитів.
Головуючий суддя Н.Б. Таценко
Суддя М.В. Сидоренко
Суддя М.А. Мишкіна