ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2007 м. Дніпропетровськ
Справа № А39/459-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
позивача: Бондаренко Г.В.- предст., дов. від 02.02.2007 року
відповідача: Бірюк Л.В.- предст., дов.№7/11-53 від 26.01.2007 року
третьої особи: Бірюк Л.В.- предст., дов.№14/3-2 від 09.01.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2006р. у справі №А39/459-06
за позовом: приватного підприємства “Роіл” (м. Дніпропетровськ)
до: Дніпропетровської міської ради
третя особа: комітет земельних відносин міської ради (м. Дніпропетровськ)
про: визнання дій неправомірними, зобов’язання погодити межі земельної ділянки, визнати право користування земельною ділянкою та зобов’язання укласти договір оренди земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2006 року у справі № А39/459-06 (суддя Ліпинський О.В.) були частково задоволені позовні вимоги приватного підприємства “Роіл” (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської міської ради за участю третьої особи: комітету земельних відносин міської ради (м. Дніпропетровськ) про визнання неправомірною бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення про передачу позивачеві в оренду земельної ділянки площею 0,96 га (кадастровий №1210100000:0106:03884), зобов’язання погодити межі земельної ділянки відповідно до земельно-кадастрової документації площею 0,96 га, визнання права користування зазначеною земельною ділянкою та зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на три роки. Зазначеною постановою визнано неправомірною бездіяльність Дніпропетровської міської ради в частині не прийняття рішення про передачу приватному підприємству “Роіл” в оренду земельної ділянки загальною площею 0,96 га під проектування та будівництво сервісного центру „Вольво”, розташованої уздовж автомагістралі Дніпропетровськ –Царичанка –Кобеляки –Решетилівка (Полтавське шосе). Зобов’язано Дніпропетровську міську раду погодити межі земельної ділянки відповідно до земельно-кадастрової документації площею 0,96 га. Відповідача зобов’язано також укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки площею 0,96 га, розташованої уздовж автомагістралі Дніпропетровськ –Царичанка –Кобеляки –Решетилівка (Полтавське шосе) під проектування та будівництво сервісного центру „Вольво” строком оренди на три роки, відповідно до землевпорядної документації за формою, передбаченою рішенням Дніпропетровської міської ради №55/17 від 02.06.2004р. і №29/32 від 23.12.2005р. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Дніпропетровська міська рада (відповідач), подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2006 року у справі №А39/459-06 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. На думку сторони до неправильного вирішення справи призвело порушення господарським судом норм матеріального права. Зокрема, міська рада вважає, що як розпорядник земель відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вона має право приймати відповідні рішення стосовно земельних ділянок, які знаходяться у її віданні. В обґрунтування своїх тверджень відповідач посилається на п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” де сказано, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання щодо надання або вилучення земельних ділянок та регулювання земельних відносин. Як власнику землі раді належить право розпорядження нею, передачі земельних ділянок у власність чи користування, надання в оренду. За п. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Приватне підприємство “Роіл” (м Дніпропетровськ) –позивач –у запереченні на апеляційну скаргу і в судовому засіданні пояснив, що звертаючись з позовом до господарського суду діяв відповідно до ч.9 ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки відповідач в порушення ч. 5 ст. 123 зазначеного кодексу не розглянув клопотання про відведення позивачеві спірної земельної ділянки, не прийняв ніякого рішення з цього питання у встановлений строк, порушив цим права позивача на отримання землі для користування. Суд прийняв рішення на підставі норм матеріального і процесуального права, зокрема, у повній відповідності до ст.ст.17, 162 КАСУ і застосував ст.ст.74, 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Представник комітету земельних відносин міської ради (м. Дніпропетровськ) –третьої особи –у судовому засіданні пояснив, що погоджується із доводами апеляційної скарги і вважає судове рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.
25 січня 2007 року позивачем були долучені до справи додаткові документи.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.05 13 лютого 2007 року.
09.02.2007 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі щодо повноважень обласного управління лісового господарства.
Вислухав представників сторін і третьої особи, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що листом №2804/05 від 28.04.2005р. приватне підприємство “Роіл” звернулося до Дніпропетровської міської ради про відведення земельної ділянки площею 0,96 га під проектування і будівництво сервісного центру „Вольво”, розташованої уздовж автомагістралі Дніпропетровськ –Царичанка –Кобеляки –Решетилівка (Полтавське шосе). Даний лист зареєстрований Дніпропетровською міською радою 28.04.2005 року за вхідним №11/3701 і комітетом земельних відносин Дніпропетровської міської ради 29.04.2005 року за вхідним №1757.
10.05.2005 року за №4/8-50 Комітет земельних відносин Дніпропетровської міської ради у відповіді на заяву позивача зазначив, що земельна ділянка пропонується ГоловАПУ міської ради до аукціону, тому заявник має право на прийняття участі в аукціоні з продажу права на оренду спірної земельної ділянки. 23.10.2006 року комітет земельних відносин додатково повідомив позивача, що державне обласне управління лісового господарства не погодило проведення аукціону з продажу права на оренду земельної ділянки №3, площею 3,8 га уздовж автодороги, до території якої входить і заявлена позивачем земельна ділянка.
Дніпропетровська міська рада в установленому законом порядку заяву позивача не розглянула і відповідь на клопотання позивача про надання земельної ділянки не надала.
На замовлення позивача ТОВ „Геоматика” було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки для будівництва сервісного центру уздовж дороги Дніпропетровськ –Царичанка –Кобеляки –Решетилівка (АНД район) в натурі (на місцевості) з дозволу Дніпропетровського обласного управління лісового господарства, яке не заперечувало проти вилучення спірної земельної ділянки зі складу державного лісового фонду для будівництва сервісного центру (лист №400 від 09.08.2006 року). На земельній ділянці були встановлені довгострокові межові знаки.
Дослідивши надані матеріали справи господарський суд встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, відноситься до складу державного лісового фонду, вільна від будівель і споруд та при отриманні її в оренду законні інтереси третіх осіб не порушуються і заперечень на відведення земельної ділянки немає.
Місцеві ради відповідно до ст. 4 Закону України “Про оренду землі” є орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, відбувається на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
В силу ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. Статтею 123 ЗК визначений порядок надання земельних ділянок. Так, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Як встановлено місцевим господарським судом і не заперечується відповідачем міська рада не розглянула клопотання позивача про виділення земельної ділянки і відповідь у встановлений законом строк не надала. За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності Дніпропетровської міської ради в частині не прийняття рішення про передачу позивачу спірної земельної ділянки.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів. Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
Земельне законодавство України, у тому числі Закон України „Про оренду землі” і Земельний кодекс України визначають, що договір оренди землі укладається у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду. В силу п.34 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, а згідно ст.33 Закону підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого комітету відповідних рад (у даному випадку –Дніпропетровської міської ради).
Таким чином, у разі не розгляду клопотання особи про надання земельної ділянки відповідною радою, така особа має право на захист своїх конституційних прав шляхом звернення до суду. Статтею 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Способи захисту права встановлені ст.16 Цивільного кодексу України, а права суду при розгляді таких позовів визначені ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки порушення права позивача відбулося внаслідок бездіяльності органу місцевого самоврядування і захистити зазначене право можливо лише в судовому порядку, що кореспондується зі ст.77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, місцевий господарський суд правомірно з посиланням на відповідні норми законодавства частково задовольнив позовні вимоги позивача, оскільки іншим способом захистити порушене право неможливо.
Приймаючи постанову по справі Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує, що наявність відповідного права у однієї сторони не може існувати без відповідного обов’язку у іншої сторони, тобто позивач, реалізуючи своє право на оренду земельної ділянки, подав відповідну заяву, наявність такого права повинно підтверджуватися відповідним документом (договором оренди). Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки законом встановлений строк і порядок розгляду заяви позивача, відповідач був зобов’язаний розглянути подану заяву і прийняти відповідне рішення.
За таких обставин постанова місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам чинного законодавства і повинна бути залишена без зміни.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2006 року по справі №А39/459-06 залишити без зміни.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(ухвала виготовлена у повному обсязі 14.02.2007 року)
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
14.02.2007р.