ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2007 Справа № 36/196(17/262)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання: Стуковенковій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Кощєєва А.В., довіреність №б/н від 01.03.06, представник;
від відповідача: Домніна С.В., довіреність №248/10/10-039 від 10.01.07, заступника начальника юридичного відділу;
від відповідача: Володіна О.В., довіреність № 37564/10/10-039 від 08.11.05, головний державний податковий інспектор;
від відповідача: Прошакова М.В., довіреність №42975/10/10-039 від 24.10.06, головний державний податковий інспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Барс”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2005 року у справі № 36/196(17/262)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Барс”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним рішення № 0002702304/0 від 08.11.2004 року
В С Т А Н О В И В:
25.07.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Барс”, м. Дніпропетровськ (далі - ТОВ “Барс”) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі –ДПІ у Жовтневому районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2005 року у справі № 17/262 позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 17/262 від 21.04.2005 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2005 року залишено без змін, апеляційна скарга ДПІ у Жовтневому районі без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2005 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2005 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 року у справі № 17/262 скасовані. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2005 року у справі № 36/196(17/292) (у складі суддів: Кожан М.П., Бишевська Н.А., Кеся Н.Б.) в позові відмовлено.
Не погодившись з рішення господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Оскаржуючи рішення, ТОВ “Барс”, в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування господарським судом законодавства та неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Скаржник посилається на те, що обставини, які мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є недоказаними. Так, ст.ст.7, 10, 11 КАС України передбачає, що господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства. Судом було порушено один з принципів судочинства - змагальність сторін. Окрім цього, судом порушені норми Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 7.5 ст.7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на податковий кредит виникло у ТОВ „Барс” по першій із подій –дати списання грошових коштів з розрахунку в оплату вартості товару та підтверджено податковою накладною.
ТОВ «Барс»зазначає, що виникнення у платника податків права на податковий кредит Закон України «Про податок на додану вартість», як спеціальний Закон, не ставить в залежність від фактичного одержання товару і фактичного переходу права власності на цей товар.
У своєму заперечені на апеляційну скаргу, ДПІ у Жовтневому районі зазначила, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є незаконними, необґрунтованими та відхиляє їх повністю, посилаючись на порушення позивачем п.п. 7.2.3 та 7.2.6 п.7 Закону України „Про податок на додану вартість”
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:
08.11.2004 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002702304/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 16581660 грн., в т.ч. 11054440 грн. основного платежу та 5527220 грн. штрафних санкцій.
Податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 04.11.2004 року № 148/23-4/30853040 “Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Барс” за період з 01.10.2000 року по 01.07.2004 року по податку на прибуток та з 01.10.2000 року по 01.08.2004 року по податку на додану вартість”.
Актом перевірки встановлено порушення ТОВ “Барс”:
- п.п. 7.2.3. та 7.2.6. п.7.2. Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. за №168/97-ВР в частині включення до складу дозволеного податкового кредиту податкових накладних без повного або часткового отримання товарів (робіт, послуг), п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині віднесення до складу дозволеного податкового кредиту звітного періоду без придбання товарів на загальну суму 11 054 439,76 в тому числі:
- червень 2004 року на суму 11 054 439,76 грн. ( до складу податкового кредиту включені суми передплат по фактично отриманим податковим накладним. На суму ПДВ у розмірі 840000,00 грн. по платіжному дорученню від 30.06.2004 р. податкова накладна станом на 01.08.2004 р. до податкового кредиту не включена), що призвело до завищення від'ємного значення по податку на додану вартість у червні 2004 року на суму-19 472,00 грн. та донарахування податку на додану вартість у розмірі - 11 034 968,0 грн., але у зв'язку з тим що підприємство використало своє від’ємне значення у наступних податкових періодах донарахований податок на додану вартість у розмірі -11 054 440,0 грн.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання пункту 3.1 договору поставки нафтопродуктів № 01/06-фк від 01.06.2004 року, укладеного між –АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96” –постачальник та ТОВ “Барс” –замовник, платіжними дорученнями № 290,291 від 23.06.2004 року, № 312 від 25.06.2004 року та № 351 від 30.06.2004 року ТОВ “Барс” перерахована постачальнику передоплата в розмірі 100% вартості паливно-мастильних матеріалів в сумі 71366638 грн.56 коп., у т.ч. податку на додану вартість 11894439 грн. 76 коп.
За наслідками здіснення платежу товариством отримані від постачальника податкові накладні № 3863 від 25.06.2004 року та № 3864 від 23.06.2004 року.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції до 18.11.2004 року) (надалі Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках.
Згідно з п.п. 7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг), вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти-дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Враховуючи приписи вищенаведених норм Закону, з дати зарахування коштів на рахунок постачальника (продавця), у останнього виникло податкове зобов’язання та право скласти податкову накладну, що і було здійснено продавцем.
В силу п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).
Таким чином, Законом передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Закон не передбачає.
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).
Таким чином, з дати здійснення передоплати (першої з подій), у позивача виникло право на податковий кредит.
Посилання в акті перевірки та рішенні суду першої інстанції на порушення позивачем п.п. 7.2.3. п.7.2. та ч.1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону, як на підставу неправомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих продавцем без отримання товару, необґрунтоване.
Відповідно до п.п. 7.2.1. та п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону оформлення та надання податкової накладної є обов’язком продавця, а не покупця.
Покупець не може нести відповідальності за дії продавця.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що спірні податкові накладні видані відповідно до вимог п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону. В силу п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, у випадку непідтвердження податковими накладними сум податку, включеного до складу податкового кредиту.
Позивачем до складу податкового кредиту правомірно віднесені суми податку, сплаченого у зв’язку з придбанням товару, підтвердженні податковими накладними.
Враховуючи, що договір поставки нафтопродуктів у встановленому порядку недійсним не визнаний, строк дії договору встановлений до 31.12.2006 року, умови договору містять вимоги щодо 100 % передоплати, сума ПДВ сплачена в ціні товару, а податкова накладна виписана за першою з подій, у відповідача були відсутні підстави для визначення зобов’язань позивача з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на викладене рішення прийнято господарським судом з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд , -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Барс”, м. Дніпропетровськ задовольнити. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2005 року у справі № 36/196 (17/262) скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0002702304/0 від 08.11.2004 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О. С. Євстигнеєв