Справа № 22-ц-4693/11 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С. І.

Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючий суддя Шумська Н.Л.

судді: Бермес І.В, ОСОБА_2

секретар Гордій У.М.,

особи які беруть участь у справі: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра”на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

позивач ОСОБА_3 звернувся до суду 14.12.2009року з позовом до відповідача про стягнення внесених за договором строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір” від 23.04.2008року та відсотків. Позовні вимоги доповнені вимогами про стягнення моральної шкоди та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором строкового банківського вкладу № 390386 від 23.04.2008 року –суму депозиту в розмірі 6 000 Євро; відсотки за договором –422,04 Євро , а всього на загальну суму 6422,04 Євро, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 63 815, 68 грн., а також пеню по загальній сумі вкладу та відсотків за договором за період з 18.05.2010 року по день розгляду справи –08.07.2010 року, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Рішення оскаржив представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра”. Просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову по суті позовних вимог в частині стягнення пені, посилаючись на невідповідність рішення фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права. В апеляційній скарзі стверджує, що до даних правовідносин щодо сплати неустойки не можна застосовувати аналогію закону, так як в договорах вкладу не передбачено стягнення неустойки та відсутні будь-які інші правочини між сторонами щодо забезпечення зобов’язань по договорах вкладу неустойкою, задоволення вимог позивача щодо стягнення пені вважає необґрунтованим. Суд допустив порушення норм матеріального права, застосовуючи до цих правовідносин Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань, оскільки такий поширюється на договірні правовідносини між суб”єктами господарювання, якими є фізичні особи-підприємці та юридичні особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з”ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість скарги та наявність підстав для скасування рішення суду в частині стягнення пені.

Судом безспірно встановлено, що позивачем внесено вклад за договором банківського вкладу від 23.04.2008року в розмірі 6000Євро, який за спливом строку вкладу підлягає поверненню з нарахованими відсотками. Умовами договору не передбачено сплати пені за неналежне виконання зобов”язання.

Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, Глави 71 ЦК, які стосуються договору банківського вкладу.

Також суд дійшов висновку про часткову підставність вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 18.05.2010року, тобто з часу закінчення строку дії договору по день розгляду справи на підставі норм Закону України “Про відповідальність за своєчасне виконання грошових зобов”язань”.

Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може. Як зазначено у преамбулі, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. Тому доводи апеляційної скарги щодо застосування норм матеріального права, які не регулюють ці правовідносини колегія суддів приймає як обґрунтовані.

Суд не вправі застосовувати аналогію закону, як наполягали позивач та його представник, оскільки правовідносини між сторонами чітко регулюються нормами Цивільного Кодексу України, а саме ст.ст.459-551,611,1058 Ц, які були застосовані судом першої інстанції, однак з неправильним витлумаченням закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене тлумачення.

А згідно ст.8 ЦК, аналогія (застосування норм, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини) застосовується якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції відійшов від дотримання загальних засад цивільного законодавства, не врахував спеціальні правові норми Заокну України “Про банки та банківську діяльність”, зокрема ст.85, згідно якої протягом дії мораторію (введення тимчасової адміністрації НБУ) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань, на чому наполягав відповідач у заперечення в першій існтанції. Також суд першої інстанції порушив принцип свободи договору, яким не передбачено сплату пені (штрафу, неустойки), допустив розширене тлумачення норм цивільного кодексу, застосував закон, який не регулює ці правовідносини, тому допустив порушення норм матеріального права, що є підставою, згідно п.4ч.1ст.309 ЦПК, до скасування рішення суду.

Рішення суду, згідно ст.213 ЦПК, повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з”ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наявності підстав передбачених ст.309 ЦПК апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції, в частині, та ухвалює нове рішення. Такими підставами колегія суддів вважає, враховуючи роз”ясненння Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 12 “Про судову практику апеляційного розгляду цивільних справ”, порушення норм матеріального права, яке має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумачення закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення (п.19 ППВС).

Згідно ст.614 ЦК особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Обов”язок сплатити неустойку, згідно ст.624 ЦК, виникає у разі порушення зобов”язання, яким встановлено неустойку. Тому вимога позивача про стягнення пені не ґрунтується на законі.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, на підставі п.4ч.1ст.309 ЦПК, задовольняє апеляційну скаргу і скасовує рішення суду, з ухваленням нового рішення в частині позову про стягнення пені, про відмову в позові за безпідставністю вимог.

Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, ч.2ст.314, п.4ч.1ст.309, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Надра”задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 липня 2010 року в частині стягнення неустойки за період з 18.05.2010року до 08.07.2010року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Надра”скасувати і цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Надра”про стягнення пені.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Шумська Н.Л.

Судді: Бермес І.В.

ОСОБА_2