Справа № 344/3157/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1663/2015

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Вакарук В.М.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.,

секретаря: Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання рішення і бездіяльності незаконними, зміну порядку участі батька у вихованні дитини та усуненні перешкод у спілкуванні за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зміну участі батька у вихованні дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2015 року заявлені первісні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання рішення і бездіяльності незаконними, зміну порядку участі батька у вихованні дитини та усуненні перешкод у спілкуванні задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено наступний спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: щосереди з 16.00 години до 19.00 години; перша, третя субота; друга, четверта неділя місяця з 14.00 години до 19.00 години без присутності матері ОСОБА_3, поїздки 1 раз в рік з дитиною на оздоровлення в межах України за домовленістю з матір'ю; святкування батька з дитиною свят (Нового Року, Різдва, Великодніх свят, дня народження дитини та батьків, брата ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сестри ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, дитини (по місцю святкування, узгодженого між батьками)); за домовленістю з матір'ю без присутності матері ОСОБА_3, з правом відвідування дитиною місця проживання ОСОБА_2 та обов'язкового повернення до постійного місця проживання дитини.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зміну порядку участі батька у вихованні дитини відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зазначає, що рішення суду прийнято всупереч принципу змагальності сторін, грубо порушує права дитини та її права як матері, з якою проживає дитина. Графік зустрічей батька з дитиною,встановлений судом, суперечить інтересам дитини, оскільки син відвідує різні гуртки, а з 1 вересня буде відвідувати садочок. Вважає за неможливе надавати батькові дитини можливість брати участь у вихованні дитини в спосіб, зазначений у рішенні суду, зокрема при святкуванні релігійних та календарних свят, оскільки це негативно вплине на розвиток дитини та не сприятиме її належному духовному становленню. Рішення суду в частині поїздки малолітнього сина на оздоровлення разом з батьком є також необґрунтованим та буде суперечити інтересам дитини, яка в силу свого віку постійно потребує опіки матері, її присутності та спеціального харчування, а тому абсолютно виключеною є можливість поїздки його разом з батьком на оздоровлення. Не взято до уваги висновок органу опіки та піклування, який є належним чином обґрунтований і не суперечить інтересам дитини. Просить рішення суду в частині визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. та визначити такий спосіб: два дні на тиждень, за домовленістю з матір'ю та в її присутності. В задоволенні позовних вимог позивачу за первісним позовом ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір в сумі 121,80 грн.

В засіданні апеляційної інстанції представник апелянтки ОСОБА_3 - ОСОБА_7 вимоги скарги підтримав, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги заперечили.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно ст.ст.11,57,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

У свою чергу, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного СК України).

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

Статтями 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2013 року розірвано шлюб укладений між позивачем та відповідачем, неповнолітню дитину ОСОБА_4 залишено проживати з матір'ю.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.12.2013 року визначено спосіб участі батька у вихованні ОСОБА_4 шляхом побачень, спілкування і спільного відпочинку два дні на тиждень за домовленістю із матір»ю ОСОБА_9, в її присутності, поїздки 1 раз в рік з дитиною на оздоровлення в межах України за домовленістю з матір'ю; святкування батька з дитиною свят (Нового Року, Різдва, Великодніх свят, дня народження дитини та батьків, брата ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сестри ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, дитини (по місцю святкування, узгодженого між батьками)); за домовленістю з матір'ю та в її присутності.

Встановлено, що в період з 08.02.2014 року по 26.09.2014 року позивач бачився та спілкувався із неповнолітнім сином. Зустрічі відбувалися без присутності матері, також неповнолітня дитина залишалася ночувати за місцем проживання батька.

Дані обставини сторонами не заперечуються,а тому згідно ч. 1ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Крім того, дані обставини підтвердила в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Судом встановлено, що з жовтня 2014 року позивач не бачився і не спілкувався з дитиною, що підтверджує той факт, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, у зв"язку з чим позивач звернувся із заявою до ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції на примусове виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 05.12.2013 року.

14.10.2014 року ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження, рішення суду було виконано, про що складено акт та винесена постанова про закриття виконавчого провадження від 21.10.2014 року. 22.11.2014 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_3 листа із графіком побачень з сином на грудень 2014 року, однак відповідачка відмовилася від його отримання ( а.с.40-42)

Через неможливість спілкування з неповнолітнім сином позивач неодноразово звертався до міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області. За результатами розгляду звернень позивача відповідачу були роз"яснені вимоги СК України щодо прав та обов"язків батьків,також відповідач попереджена про відповідальність у випадку невиконання рішення суду, а також з цього приводу він звертався 09.02.2015 року із заявою до міського голови міста Івано-Франківська, просив змінити участь у спілкуванні з неповнолітнім сином без присутності матері та із зазначенням часу (а.с.46,79,142-143).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_3 створює перешкоди позивачу у спілкуванні з неповнолітнім сином.

Що стосується заявлених позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 вимог про визнання дій ОСОБА_3 щодо виконання рішення суду протиправними, рішення і бездіяльність органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо контролю за виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 05.12.2013 року по справі № 344/13156/13-ц, розгляду і дачі висновку про порядок участі батька у вихованні сина - незаконними, встановити дієвий контроль за виконанням судових рішень та власних висновків щодо порядку участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, суд прийшов до правильного висновку про недоведеність даних вимог.

Встановлено, що 09.02.2015 року позивач звернувся із заявою до міського голови міста Івано-Франківська, в якій посилаючись на перешкоди, що чинить відповідач та невиконання відповідачкою рішення суду щодо його участі у спілкуванні та вихованні неповнолітнього сина, просив змінити участь у спілкуванні з неповнолітнім сином без присутності матері та із зазначенням часу.

Листом № Б233 від 03.03.2015 року служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради роз"яснила позивачу його право на звернення із позовом до суду про зміну способу участі та усуненні перешкод у вихованні і спілкуванні з неповнолітньою дитиною.

Згідно витягу з протоколу № 5 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 18.03.2015 року комісія постановила рекомендувати виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради встановити батькові ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1: щосереди та перша,третя субота; друга четверта неділя місяця з 15.00 години до 19.00 години в присутності матері дитини. З моменту відвідування хлопчиком дитячого садочка зустрічі мають відбуватися з 16.00 години до 19.00 години у присутності матері (а.с.83-84)

31.03.2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся із заявою до міського голови міста Івано-Франківська в якій посилаючись на розбіжності з проголосованим членами комісії та встановленим порядком щодо його участі у спілкуванні та вихованні неповнолітнього сина, просив повторно винести питання щодо його участі у спілкуванні та вихованні неповнолітнього сина на комісію,що відбудеться 01.04.2015 року (а.с.96)

Як вбачається із витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та висновку засідання Комісії з питань захисту прав дитини від 07 травня 2015 року виконавчий комітет вважав за доцільне встановити ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні малолітнього сина: щосереди та перша,третя субота; друга четверта неділя місяця з 15.00 години до 19.00 години в присутності матері дитини. З моменту відвідування хлопчиком дитячого садочка зустрічі мають відбуватися з 16.00 години до 19.00 години у присутності матері (а.с.130-133).

Оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб щодо складання висновку, так і не згоди із встановленим способом участі батька у висновку, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту порушеного права. В даному випадку, висновок є рішенням колегіального органу, а тому позивач правильно обрав спосіб захисту порушеного права та звернувся із позовом про зміну участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, в порядку, встановленому ч.3 ст.19 СК України.

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку про те, що орган опіки та піклування діяв в межах своїх повноважень, передбачених СК України та Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, запросивши на засідання комісії сторони, повно дослідивши обставини, що мають істотне значення та склав висновок.

В частині заявлених вимог про визнання дій ОСОБА_3 щодо виконання рішення суду протиправними, бездіяльність органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо встановлення контролю за виконанням судових рішень та власних висновків щодо порядку участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, суд правильно вважав, що вимоги в цієї частині не підлягають задоволенню, оскільки згідно діючого законодавства контроль за виконанням судових рішень та власних висновків не входить в компетенцію органу опіки та піклування. Крім того, ОСОБА_2 не позбавлений права у майбутньому за наявності підстав, передбачених законом, звертатись до суду з позовом за захистом своїх прав в разі невиконання відповідачем ОСОБА_3 рішення суду відповідно до норм ст.159 СК України.

Судом встановлено, що відносини між сторонами вкрай негативні, відповідачка звинувачує позивача у психологічному тиску на неї та зазначає на його аморальну поведінку, що може негативно вплинути на дитину, однак належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин суду не надала. Крім того, особисті стосунки колишнього подружжя не є предметом спору по даній справі.

На підставі ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Таким чином, враховуючи всі зібрані по справі докази, у відповідності до вимог ст. 159 СК України суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

При цьому суд першої інстанції також взяв до уваги те, що неповнолітня дитина проживає з відповідачкою, яка його виховує, хлопчик знає батька, до жовтня 2014 року постійно з ним спілкувався, залишався ночувати за місцем проживання батька, відповідачка не хоче посприяти більш тісному контакту сина з батьком та всяко цьому перешкоджає, що підтверджується поясненнями сторін,свідків та дослідженими судом письмовими доказами.

Суд обґрунтовано вважав, що визначеного органом опіки часу не достатньо для того щоб син пізнав батька, а батько міг поспілкуватись з сином та хоча б якось вплинути на його виховання.

Таким чином, виходячи з балансу інтересів дитини та батьків, суд правильно вважав, що встановлення судом такого способу участі батька у вихованні дитини, як його спілкування з дитиною без присутності матері, на даному етапі буде максимально відповідати інтересам дитини.

Не заслуговують на увагу посилання апелянтки на те, що позивач не зможе забезпечити дитині дієтичне харчування та погано впливає на дитину, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог вона суду не надала, більш того позивач не спілкується з сином через поведінку відповідачки, що підтверджується показами свідків та поясненнями сторін. Також із матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні позивач в присутності представників сторін та органу опіки та піклування запропонував відповідачці в найближчий час побачитися із сином у її присутності, однак остання проігнорували такі вимоги позивача.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що дитина восени буде відвідувати дитячий садочок, а в подальшому шкільний заклад, режим дня дитини (час для навчання та відпочинку, позанавчальний час при необхідності), як такий,що існує на сьогодні так і на майбутнє, час, необхідний для розвитку дитини, і для того щоб син та батько нормально спілкувались та щоб позивач міг брати участь у вихованні сина, необхідне збільшити час спілкування позивача із сином у вихідний день, у будній день визначити час з урахуванням потреб дитини, а саме: щосереди з 16.00 години до 19.00 години без присутності матері; перша,третя субота; друга четверта неділя місяця з 14.00 години до 19.00 години без присутності матері дитини, та обов'язкового повернення до постійного місця проживання дитини. При цьому, вирішив за можливе проводити такі зустрічі без присутності матері, оскільки стосунки між батьками є вкрай негативним, що може негативно вплинути на дитину, якщо батьки будуть сваритись між собою у присутності дитини.

Крім того, суд вважав також за можливе визначити право позивача брати сина до свого місця проживання для його спілкування з братом та сестрою, поїздки 1 раз в рік з дитиною на оздоровлення в межах України за домовленістю з матір'ю; святкування батька з дитиною свят (Нового Року, Різдва, Великодніх свят, дня народження дитини та батьків, брата ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сестри ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, дитини (по місцю святкування, узгодженого між батьками); за домовленістю з матір'ю без присутності матері та вирішив за неможливе дозволити позивачу залишати сина на ніч у себе, оскільки дитина звикла спати у своєму ліжку, засинати з відповідачкою, таке буде суперечити інтересам малолітньої дитини.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому з наведених в апеляційній скарзі мотивів підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: В.М. Вакарук

І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко