Справа №2-2103/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2007 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого: судді Грищенко І.О.
при секретарі Сусловій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ТОВ «Харківське будівельно-монтажне управління-15» до ОСОБА_1 про зобов'язання виконати умови договору займу,
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача виконати умови договору позички, укладеного 17.02.2006 року та відшкодувати завдані збитки у сумі 21 000 грн. (двадцять одна тисяча гривень).
Власні позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач не виконує умови договору позички, а саме не передає в користування майно, що було предметом договору, та не відшкодовує завдані збитки згідно умов договору.
В процесі розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги, мотивуючи тим, що йому стало відомо, що відповідачем придбано нерухоме майно - нежитлова виробнича будівля літ. «О-І» загальною площею 620,8м2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові, тому він просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 24.12.2006 року об'єктів нерухомого майна - нежитлової виробничої будівлі літ. "О-І", загальною площею 620,8 кв.м по АДРЕСА_1 в м. Харкові, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1; вважати ОСОБА_1 таким, що набув право власності на нерухоме майно; стягнути з відповідача на користь позивача нерухоме майно, що належить ОСОБА_1. на праві власності; визнати за ТОВ "Харківське БМУ №15" право власності на нерухоме майно -нежитлову виробничу будівлю літ. "О-І", загальною площею 620,8 кв.м, по АДРЕСА_1
Зазначені вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно ст.220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Також, відповідно до ст.ст. 15, 16, 539, 625 Цивільного кодексу України не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошових зобов'язань, згідно умов договору боржник має право вибору предмету зобов'язань та суд може захистити право позивача шляхом його визнання.
В судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги ТОВ "ХМБУ №15" підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги визнав і не заперечував проти його задоволення.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що 17 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позички. Відповідно до цього договору позивач (позичальник за договором) передав відповідачу (користувач за договором) майно на суму 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Договір позички було укладено відповідно до норм ст.ст. 539, 827, 828 Цивільного кодексу України, тобто в письмовій формі та з усіма істотними умовами договору та можливістю відшкодування завданих збитків майном відповідача на певних умовах.
Означене в договорі майно було передано відповідачу (користувачу).
Зазначений договір було укладено сторонами терміном на 9 (дев'ять) місяців-строком до 17 (сімнадцятого) листопада 2006 року.
За умовам договору та відповідно до ст. 833 Цивільного кодексу України відповідач (користувач за договором) зобов'язується повернути майно позивачу (позичкодавцю) до 17 листопада 2006р.
На вимогу виконати зобов'язання та повернути майно, відповідач зазначив, що майно без згоди позикодавця було продане, а вилучені кошти внесені в якості авансового платежу для придбання нерухомого майна.
Таким чином, відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором позички.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов'язання, тобто він зобов'язаний виконувати всі умови укладено договору.
2
Крім того, позичальник згідно зі ст.833 Цивільного кодексу України, зобов'язаний повернути майно у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договором позички передбачено, що у разі неможливості повернення майна користувачем, позичкодавець має право на стягнення цього майна та зазнаних збитків у вигляді грошових коштів чи іншого майна, що належить користувачу.
Таким чином, загальна збитки завдані відповідачем складають 21 000 грн. (двадцять одна тисяча гривень).
В процесі розгляду справи позивачу стало відомо, що необхідними грошовими коштами відповідач не володіє, хоча не заперечує свій обов'язок виконати умови договору позички про відшкодування завданих збитків.
В судовому засіданні позивач повідомив, що грошові кошти, вилучені від проданого майна, було внесено ним, як авансовий внесок за придбання об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов'язання.
Враховуючи вказану норму, а також те, що матеріальне становище може змінюватися, а тому боржник (відповідач) не може бути спроможним виконати свої зобов'язання за договором, пунктом 5 договору позички передбачено, що в разі повернення майна користувачем, позичкодавець має право на стягнення цього майна та зазнаних збитків у вигляді грошових коштів чи майна (в тому числі, нерухомого), що належить користувачу, з урахування звичайної вартості такого майна на момент його стягнення.
24 грудня 2006 року між відповідачем та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна - нежитлової виробничої будівлі літ. «О-І» загальною площею 620,8m2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові. Сторонами було також підписано акт прийому-передачі об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до ст.539 Цивільного кодексу України боржник має право вибору предмету зобов'язання. Враховуючи вказану норму та умови договору щодо можливості стягнення коштів у вигляді майна, що належить відповідачу позивач має право вибрати в якості предмету зобов'язання нерухоме майно відповідача.
Відповідач погодився на виконання зобов'язання за договором позики шляхом стягнення належному йому майна, оскільки вартість нерухомого майна за договором складає 20 000 гривень, тобто суму, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за договором позики.
Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
В даному випадку, договір купівлі-продажу укладено та підписано акт прийому-передачі (тобто здійснено фактичну передачу нерухомого майна), але нотаріально не посвідчений та не зареєстрований.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що нотаріальне посвідчення договору не відбулося, оскільки продавець відмовився від нотаріального посвідчення.
Необхідно зазначити, що всі істотні умови було передбачено договором та досягнута згода обох сторін щодо цих умов, фактична передача нерухомого майна здійснена.
Також судом встановлено, що на момент укладення договору право власності на нежитлову виробничу будівлю літ. «О-І» загальною площею 620,8m2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові належало продавцю (ОСОБА_2.) на підставі рішення суду.
Статтею 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Таким чином, є достатньо законних підстав для зміни позовних вимог, стягнення нерухомого майна з відповідача (замість грошових коштів), а також для затвердження договору купівлі-продажу, умови якого повністю відповідають законодавству, але не додержана вимога щодо нотаріального посвідчення, а також визнання права власності на нерухоме майно за позивачем.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (зі змінами та доповненнями) право власності на об'єкти нерухомого майна підлягає державній реєстрації, обов'язок щодо здійснення якої покладено на бюро технічної інвентаризації.
Суд встановив, що розгляд цієї позовної заяви без залучення комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» не впливає на права та обов'язки підприємства стосовно предмету спору.
Згідно вимог ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України суд у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючі вищевикладене, керуючись ст.ст. 8, 15, 16, 181, 182, 220, 317, 319, 526, 539, 611, 625, 625, 827, 828, 833, 836 Цивільного кодексу України, ст.ст. З, 27, 118,119, 120,130, 174,209, 213,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 24.12.2006р. об'єктів нерухомого майна -нежитлової виробничої будівлі літ. «О-І» загальною площею 620,8м2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові, укладений між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).
Вважати ОСОБА_1 таким, що набув право власності на нерухоме майно -нежитлову виробничу будівлю літ. «О-І» загальною площею 620,8м2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2006р., укладеного між ним та ОСОБА_2 (продавець).
Стягнути з ОСОБА_1 нерухоме майно, що належить йому на праві власності - нежитлову виробничу будівлю літ. «О-І» загальною площею 620,8м2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське будівельно-монтажне управління-15».
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківське будівельно-монтажне управління-15» право власності нерухоме майно - нежитлову виробничу будівлю в літ. «О-І» загальною площею 620,8м2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Зобов'язати комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківське будівельно-монтажне управління-15» право власності на нерухоме майно - нежитлову виробничу будівлю літ. «О-І» загальною площею 620,8м2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
- Номер: 6/183/88/19
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2-2103/07
- Суд: Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
- Суддя: Грищенко І.О.
- Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.04.2019
- Дата етапу: 09.04.2019