ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

15 лютого 2007 р.

№ 7/131-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Поляков Б.М., –головуючого

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Приватного сільськогосподарського підприємства «Ірпінь»

на ухвалу

господарського суду Житомирської області від 22.12.2006

у справі господарського суду

№ 7/131-Б Житомирської області

за заявою

Національної акціонерної компанії «Украгролізінг»в особі Житомирської філії

до	Приватного сільськогосподарського підприємства «Ірпінь»

про	визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

13.02.2007 Приватне сільськогосподарське підприємство «Ірпінь»подало касаційну скаргу на ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.12.2006 в частині визнання вимог конкурсного кредитора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Касаційна скарга за формою і змістом не відповідає вимогам ст.111 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 ст.111 ГПК України  касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом. Тобто, в касаційній скарзі має чітко викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Як вбачається з касаційної скарги, в ній відсутнє посилання скаржника на порушені судом апеляційної інстанції на його погляд норми матеріального та процесуального права при винесенні зазначеної ухвали.

          Так, скаржник зазначає, що «названа ухвала в частині визнання до боржника вимог на суму 110105,46 грн. є незаконна та підлягає скасуванню, оскільки з вказаними вимогами ПСП «Ірпінь»погодитись не може», однак при цьому не вказує жодної норми права, які порушені або неправильно застосовані судом першої інстанції при винесенні зазначеної ухвали.

          Таким чином, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач не вказує у касаційній скарзі у чому конкретно полягало допущене, на його погляд, судом порушення норм права, які норми і якого закону повинні бути застосовані судом, або навпаки, були неправомірно застосовані чи неправильно витлумачено закон з наведенням відповідних обґрунтувань цьому.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята  до розгляду Вищим  господарським судом України і підлягає поверненню.

Відповідно до частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2,3,4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, п. 6 ч. 1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В  :

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Ірпінь»на ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.12.2006 по справі № 7/131-Б повернути скаржнику.

Головуючий                                                                                       Б. Поляков

Судді                                                                                                Л. Катеринчук

                                                                                                         Н. Ткаченко