АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-443/08 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. 191 ч. 4 КК КАЩУКА.М.
України, 281 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції
СУХОДОЛЬСЬКИЙ М. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" липня 2008 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого СУХОДОЛЬСЬКОГО М. І.
суддів ШКРЕБИ Р.Д., ЛІТВІНЦЕВА В.М.
за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
потерпілого ОСОБА_2.
адвоката ОСОБА_3
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Борщ В.М. на постанову Звенигородського районного суду від 25 квітня 2008 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 4 КК України повернуто прокурору для додаткового розслідування, -
встановила:
Згідно постанови суду, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що в період з 12 грудня 2004 року по 2 серпня 2006 року, працюючи на посаді голови та по сумісництву бухгалтера бувшого кооперативу «Тікич» в м. Звенигородка Черкаської області, створеного для проведення газомережі громадянам-споживачам, користуючись довірою громадян, незаконно, умисно привласнив кошти в сумі 51277 гривень 57 коп., чим завдав матеріальних збитків на вказану суму потерпілим.
Направляючи справу на додаткове розслідування суд 1 інстанції вказав, що органами досудового слідства належним чином не встановлено коло осіб, яким завдано збитки, на яку саме суму їм завдано збитки, установчі та інші документи не відповідають вимогам закону, хто саме доручив ОСОБА_2 представляти їх інтереси в суді і чи вони є потерпілими.
Крім цього, на думку суду, слід провести почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності чи відповідності підписів на квитанціях обвинуваченому ОСОБА_1
2
Прокурором, що приймав участь у розгляді справи подана апеляція та доповнення до неї, де прокурор просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на те, що суд мав можливість призначити і провести експертизу не направляючи справу на додаткове розслідування.
Крім цього, на думку прокурора досудовим слідством встановлена сума збитків, громада вулиць через своїх представників доручила ОСОБА_2 представляти їх інтереси в суді і він визнаний потерпілим.
Адвокатом обвинуваченого ОСОБА_1 на апеляцію прокурора подано заперечення, в якому захисник просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову суду без змін, посилаючись на те, що органами досудового слідства допущена така неповнота, яка унеможливлює постановити законний та обгрунтований вирок.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку апеляції, пояснення потерпілого в підтримку думки прокурора, пояснення адвоката в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про залишення апеляції прокурора без задоволення, а постанову суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити заходів передбачених законом, для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що органи досудового слідства не встановили осіб кому саме завдані збитки і на яку суму. Дані особи не визнані потерпілими по справі і не допитані, як це передбачено нормами КПК України.
Не витребувані і не досліджені правовстановлюючі документи кооперативу «Тікич», їм не дана юридична оцінка, а отже належним чином не встановлено суб'єкта злочину, тобто чи ОСОБА_1. діяв як приватна особа, чи як службова.
Не можна погодитись із доводами прокурора, що в справі ОСОБА_2. визнаний потерпілим і він представляє інтереси ч.1енів громади, оскільки якщо ОСОБА_2 і завдано шкоду, то не на суму 51277 грн. 57 коп., а представляти інтереси в суді чи на слідстві він має право лише потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, які в установленому законом порядку визнані такими( ст. 52 КПК України).
Оскільки органи досудового слідства таких осіб не встановити, не визнали їх потерпілими, не винесли процесуальних документів, тому такі дії є істотним порушенням норм КПК України, які суд усунути не може і не має права в судовому засіданні, а тому це є обов'язковою підставою для направлення справи на додаткове розслідування.
Крім цього, обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст. 223 КПК України оскільки не встановлено конкретно яким суб'єктом вчинено злочин, обвинувачення не конкретизоване, оскільки невідомо кому саме і на яку суму обвинуваченим завдано шкоду, не зазначено способи, мотиви і наслідки злочину, вчинені обвинуваченим, доводи потерпілих, доводи обвинуваченого і результати їх перевірки та наявність юридичної оцінки встановленим обставинам.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є безпідставними, тому така апеляція задоволенню не підлягає.
В процесі додаткового розслідування справи, слід встановити всіх осіб, яким неправомірними діями обвинуваченого завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, визнати їх потерпілими, допитати їх, належним чином встановити суму збитків, оскільки це впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, витребувати правовстановлюючі документи на кооператив «Тікич», дослідити їх та вірно визначити суб'єкт злочину, виконати вказівки суду ! інстанції, вказані в постанові та виконати інші слідчі дії, передбачені нормами КПК України з метою законного та обґрунтованого прийняття рішення в справі.
3
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника Звенигородського міжрайонного прокурора Борща В.М. з її доповненнями на постанову Звенигородського районного суду від 25.04.2008 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 191 ч. 4 КК України на додаткове розслідування залишити без задоволення, а постанову суду без змін.