ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/3118/13-a

27 січня 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючої судді Подлісна І.М.

секретаря судового засідання Субтельна Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою фермерського господарства "Трибухівське" до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протипрвним податкового повідомлення - рішення від 08 липня 2013 року №000141170000 та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Трибухівське" (надалі - Позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (надалі - Відповідач) про визнання податкового повідомлення - рішення від 08 липня 2013 року № 000141170000 протиправним та його скасування , посилаючись на те, що воно є незаконним, таким що порушує права та охоронювальні законом права позивача.

Представник позивача, фермерського господарства "Трибухівське", в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів у Тернопільській області ід 08 липня 2013 року №000141170000.

Представник відповідача, Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у позові відмовити із мотивів наведених у запереченнях на адміністративний позов.

Суд, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами вважає, що позовні вимоги фермерського господарства "Трибухівське" не підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Працівниками податкового органу, 20.05.2013 року, на підставі наказу про проведення перевірки від 29.04.2013 року №233 та направлень від 12.04.2013 року №169-22, №197-17, було здійснено позапланову виїзну документальну перевірку фермерського господарства "Трибухівське" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за аналогічний період, про що було складено акт перевірки №263/22/36524994.

Перевіркою встановлено, що платник не маючи зазначеного в свідоцтві (про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість) коду КВЕД 15.83.0 - виробництво цукру, за операціями проведеними з 01.11.2010 року по 22.12.2012 року, неправомірно відображало в рядку 1 Скорочених декларацій ПДВ із реалізованого фізичним особам цукру, в результаті чого фермерським господарством "Трибухівське" неправомірно було завищено податкове зобов'язання в рядку 1 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за період з 01.11.2010 року по 22.10.2012 року ПДВ в сумі 249 781 грн. та відповідно неправомірно було заниженню податкове зобов'язання в рядку 1 податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом за період з 01.11.2010 року по 22.10.2012 року ПДВ в сумі 249 781 грн.

Також, перевіркою встановлено завищення задекларованої суми податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника податку та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в сумі 59 991 грн.

За результатом розгляду акту перевірки, керівником податкового органу винесено податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2013 року №000141170000.

Позивач вважаючи вказане рішення протиправним звернувся до адміністративного суду із позовом про його скасування при цьому зазначає, що Відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що фермерське господарство "Трибухівське" здійснювало переробку цукрового буряка на давальницьких умовах, і повинно було отримати відповідний КВЕД 18.83. Основним аргументом Позивача виступає той факт, що Бучацькою ОДПІ ГУ МІндоходів у Тернопільській області не була врахована та обставина, що фермерське господарство "Трибухівське" не здійснювало виробництво цукру та переробки цукрових буряків, а послуги по такій переробці були надані TзOB "Бучацький цукровий завод" згідно договору від 13.10.2012р. №13/10/12 та TзOB "Чортківський цукровий завод" згідно договору від 29.06.2010р. Таким чином фермерське господарство "Трибухівське" не є виробником цукрових буряків, а є власником цукру виготовленого з давальницької сировини.

Актом перевірки встановлено, що Позивачем відображено у рядку 1 Декларації по розрахунках з бюджетом за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2012 р. податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 220 грн. За результатами перевірки встановлено заниження фермерським господарством "Трибухівське" задекларованих показників у рядку 1 Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів" у сумі 246431 грн. в т.ч. за 2010 рік в сумі 56550 грн., за 2011 рік в сумі 85657 грн., за 2012 рік в сумі 104224 грн.

Так, в порушення вимог абз.2 п.81 .10, п.81.15.6 ст.81 Закону України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року п.209.10, п.209.16 ст.209 Податкового кодексу України, з врахуванням вимог передбачених п. 209.6, пп. 209.15.5 п. 209.15 ст. 209 Кодексу, фермерське господарство "Трибухівське" не маючи зазначеного в свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість коду КВЕД 15.83.0 - виробництво цукру, за операціями проведеними з 01.11.2010 року по 22.10.2012 року, неправомірно було відображало в рядку 1 декларацій з ПДВ (скорочених) із реалізованого фізичним особам цукру, в результаті чого фермерське господарство "Трибухівське" неправомірно завищувало податкове зобов'язання по ПДВ в рядку 1 податкової декларації (скороченої) за період з 01.11.2010 року по 22.10.2012 року в сумі 249781 грн. та відповідно неправомірно занизило податкове зобов'язання по ПДВ в рядку 1 податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом за період з 01.11.2010р. по 22.10.2012 року, в сумі 249781 грн.

Таким чином, з врахуванням акту невиїзної документальної перевірки (акт від 25.12.2012 року №673/22/36524994) заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по бюджетній декларації становить 246 431 грн.(249781-3350).

Актом перевірки встановлено те, що фермерське господарство "Трибухівське" зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ від 01.11.2010 року номер свідоцтва 1000305321 із зазначенням КВЕД 01.10.0. "вирощування зернових і технічних культур" та з 22.10.2012 року свідоцтво №200078017 із зазначенням коду КВЕД 10.81 - "виробництво цукру".

При здійсненні реєстрації фермерське господарство "Трибухівське", як суб'єкта спец режиму, були дотриманні всі умови такої реєстрації, зокрема сам Позивач вказав обрані ним види КВЕД.

Відповідно до вимог зазначених у пункті 81.6 ст.81 Закону України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року п. 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

У абз.2 п.81.10 ст.81 Закону України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року у пункті 209.10. статті 209 Кодексу вказано, що для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року ст. 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися виключний перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 розділу VI Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394, зареєстрованого в Мінюсті від 29.11.2011 року за №1369/20107 із наступними змінами та доповненнями, заява повинна містити виключний перелік видів економічної діяльності сільськогосподарського підприємства, що підлягають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства та визначені статтею 209 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року.

Достовірність відомостей про види економічної діяльності сільськогосподарського підприємства підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру, який додається до заяви та містить відомості про види економічної діяльності сільськогосподарського підприємства на основі національного класифікатора України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 року №457 (із змінами та доповненнями) (далі КВЕД- 2010).

Згідно п.п.5.6 розділу І Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. № 1490/20228, який станом на сьогодні втратив чинність, проте діяв на момент вчинення правопорушення, усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою "0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі декларація 0110). Платники податку, які згідно зі статтею 209 V розділу Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають декларацію з позначкою "012Г7"0122"/"0123" (далі декларація 0121-0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого вказаною статтею.

У підпункті 81. 15.5 Закону України "Про податок на додану вартість", і з 01.01.2011р. підпункті 209.15.5 пункту 209.15 статті 209 Кодексу зазначено, що виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - суб'єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.

Згідно пункту підпункту 81.15.6 Закону України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011р. п. 209.16 статті 209 Кодексу обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01-.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

Підпунктом 209.17.1 пункту 209.17 статті 209 Кодексу передбачено, що дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на вирощування фабричного цукрового буряку (01.11.0 КВЕД).

Таким чином, спеціальний режим оподаткування ПДВ, встановлений статтею 8 і Закону України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011р. ст. 209 Податкового кодексу України поширюється на підприємства, які здійснюють виробництво цукру за кодом КВЕД 15.83.0, тому сільськогосподарське підприємство, яке здійснює переробку цукрового буряка на давальницьких умовах, для застосування спеціального режиму оподаткування такої діяльності повинно отримати відповідний код КВЕД 15.83.0 і зазначити його у свідоцтві платника спеціального режиму оподаткування.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткуванням податку на додану вартість із зазначенням коду КВЕД 10.81 - виробництво цукру фермерське господарство "Трибухівське", отримало тільки 22.10.2012 року

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У відповідності до цивільного законодавства, котре регулює такі договірні засади, то можна встановити, що по своїй суті «переробка на давальницьких умовах», котра підпадає під спец режим по сплаті податку на додану вартість, являє собою ніщо інше, як договір підряду.

Так, відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В той час, як у Позивача відповідно до статусу сторін у наданих ним договорів, виникали відносини поставки (купівлі - продажу).

Хоча ці два види зобов'язань мають багато спільних рис і досить часто підміняють на практиці один одного, варто їх відрізняти.

Відповідно до глави 61 ЦК України та глави 54 ЦК України, метою договору підряду виступає, виготовлення речі, купівлі-продажу (поставки) - лише передати право власності. Тобто неодмінним елементом правовідносин підряду є обов'язок підрядчика виготовити річ, а в правовідносинах купівлі - продажу таких обов'язків у продавця немає, навіть якщо предметом договору виступає річ (продукт), що не існує в природі на момент укладення такого договору. Це означає, що виготовлення речі не утворює частини правовідносин.. І якщо укладається договір купівлі-продажу речі, котру лише доведеться виготовити, то сам факт виготовлення цієї речі не охоплюється договором, а автоматично стає обов'язком боржника. В той час як його контрагенту добре відомо , що боржник виготовить таку річ так чи інакше, без попередньої домовленості, тому й не домовляється з продавцем в цих питаннях. З вище наведеного випливає очевидна і практична відмінність договорів, яка полягає у меті їх укладання. Інакше кажучи - чи могла б річ бути виготовлена без попереднього замовлення. Це можливо встановити по сутті договору.

Так, проаналізувавши умови усіх договорів, долучених Позивачем до адміністративного позову, цілком очевидно, що цукор контрагентами TзOB "Чортківський цукровий завод" та TзOB "Бучацький цукровий завод" не міг бути виготовленим без попереднього замовлення.

Додатковими факторами для розмежування договору поставки та підряду може слугувати те, з чийого матеріалу (сировини) підлягає виготовлення майбутньої продукції. Орієнтиром в питаннях такого характеру виступає п.1 та ст. 3 Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу (поставки) товарів прийнята 1980 року, учасницею якої є Україна з 1 лютого 1991 року, відповідно до якого договори про поставку товарів, які підлягають виготовленню чи виробництву, вважаються договорами купівлі-продажу за умови, що сторона-замовник товарів, не переймає на себе зобов'язання поставити значну частину матеріалів, необхідних для виготовлення чи виробництва таких товарів та якщо обов'язки сторони, що поставляє товари, полягають переважно у виконанні роботи чи наданні інших послуг. Отже, коли при укладенні договору переважна більшість матеріалів, а у нашому випадку весь обсяг, надається стороною-замовником, то такий договір можна відносити до договорів підряду. Також якщо за умовами договору обов'язки сторони, що поставляє товари замовнику, полягають переважно у виконанні роботи чи в наданні інших.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином податкове повідомлення - рішення Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 08 липня 2013 року №000141170000 є обґрунтованим та таким, що прийняте із дотриманням вимог чинного законодавства.

З огляду на вищевказане, суд приходить до переконання, що Бучацькою об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області правомірно винесено податкове повідомлення рішення від 08 липня 2013 року, а тому позовні вимоги фермерського господарства "Трибухівське" не підлягають до задоволення.

керуючись ст. ст. 94, 158 - 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог фермерського господарства "Трибухівське" до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання податкового повідомлення - рішення нечинним від 08 липня 2013 року №000141170000 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Подлісна І.М.