Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 року справа №2а-1362/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Шишова О.О., Жаботинської С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 травня 2010 року у справі № 2а-1362/10/1270 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» «про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,-
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» «про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 травня 2010 року у справі № 2а-1362/10/1270 позов було задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» на користь управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області борг по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 723 562,81 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 травня 2010 року без змін.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.
Відкрите акціонерне товариство (далі – ВАТ) «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» зареєстровано Лутугинською районною державною адміністрацією Луганської області як юридична особа. Як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ВАТ «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Згідно з п. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
З картки особового рахунку ВАТ «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» вбачається, що відповідач страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сплачує не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 04.02.2010 за ним утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків за період з 01.06.2009 по 04.02.2010 у сумі 1 891 324,81.
На час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем частково сплачено заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, про що свідчать копії платіжних доручень, залишок несплаченої заборгованості складає 723 562,81 грн.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Статтею 106 Закону № 1058 встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадок, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога № Ю-206 від 08.01.2010 з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.3), яку отримано відповідачем 15.01.2010, про що свідчить підпис на корінці вимоги (а.с.3). Відповідач вимогу не оскаржив у встановлений Законом строк.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи представника відповідача щодо зміни призначення платежу за платіжними дорученнями місцевий суд вірно вважав необґрунтованими.
Так, відповідно до частини 5 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, нормою спеціального закону прямо встановлено зарахування поточних платежів у випадках, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції, в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи (картки особового рахунку страхувальника), станом на 1 червня 2009 року відповідач мав недоїмку по страхових внесках та борг по фінансових санкціях та пені, позивач правомірно в силу частини 5 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахував сплачені відповідачем грошові кошти в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України та ст. 4 Господарського кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також податкових, бюджетних відносин цивільне та господарське законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
У спірних відносинах управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області виступає як орган, наділений владними повноваженнями щодо контролю за надходженням страхових внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Такими, що не заслуговують на увагу є також посилання відповідача в на Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з огляду на таке.
По-перше, відповідно до ст. 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
По-друге, згідно із статтею 18 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 травня 2010 року у справі № 2а-1362/10/1270 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» «про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
ОСОБА_2