Судове рішення #4585712
07/588

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ


          "27" квітня 2009 р.                                                                           Справа №  07/588

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Еквінет Україна”

до дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №2” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”

про стягнення 218671грн. 03коп.


Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.


Представники сторін:

від позивача: Тищенко Н.В. - за довіреністю від 01.02.2009р.;

від відповідача: Кикоть Н.В. –за довіреністю від 08.12.2008р.


Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 229418грн. 16коп., у тому числі: 148835грн. 89коп. основного боргу за поставлену продукцію, 17808грн. 04коп. пені за прострочення оплати поставленої продукції, 2227грн. 19 коп. інфляційних збитків, завданих несвоєчасною оплатою поставленої продукції, 2152грн. 44 коп. - три проценти річних за користування чужими коштами, 2373грн. 22коп. збитків у вигляді неодержаного прибутку і 56021грн. 83коп. прямих збитків, завданих невиконанням відповідачем господарських зобов’язань.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції, які (зобов’язання) виникли протягом червня-вересня 2008р. із договірних відносин та договору поставки від 17.09.2008р. №291-05/08.

Заявами від 18.03.2009р. №3 та від 14.04.20009р. №7 позивач зменшив загальну стягувану суму з 229418грн. 16коп. до 218671грн. 03коп. при цьому позивач зменшив розмір стягуваної суми пені з 17808грн. 04коп. до 5499грн. 53коп. і збільшив розмір стягуваних сум інфляційних збитків з 2227грн. 19 коп. до 2650грн. 45коп., трьох процентів річних з 2152грн. 44коп. до 2531грн. 66коп. і збитків у вигляді неодержаного прибутку з 2373грн. 22коп. до 3131грн. 67коп. Решту стягуваних сум позивач залишив незмінними.

У засіданні суду представник позивача підтримав позов з урахуванням поданих ним заяв від 18.03.2009р. №3 та від 14.04.20009р. №7.

Право позивача на збільшення чи зменшення розміру позовних вимог передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому господарський суд прийняв заявлені позивачем зміни розміру позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що за вказаними у позові рахунок - фактурами та видатковими накладними одержувачем продукції було відкрите акціонерне товариство “Луцький автомобільний завод”, а не відповідач, тому останній є не належним відповідачем.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову.

З 14 по 21 і з 21 по 27 квітня 2009р. у засіданні суду оголошувалася перерва.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

22 травня 2008р. товариство з обмеженою відповідальністю “Еквінет Україна” виписало дві рахунок - фактури на поставку продукції (інструменти різної номенклатури) №СФ-0000392 на загальну сум 133929грн. 17коп. і №СФ 0000407 на загальну суму 31306грн. 18коп. із зазначенням у них, що ці рахунки дійсні до сплати до 31.05.2008р.

Одержувачем продукції у цих рахунок-фактурах було вказане відкрите акціонерне товариство “Луцький автомобільний завод” в особі дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №2”, а підставою поставки - договір від 01.04.2008р. №01/04/08. Такого договору позивач господарському суду не надав.

Згідно з банківськими виписками від 02.06.2008р. та від 04.06.2008р. із особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю “Еквінет Україна” останньому надійшли кошти від дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №2” відкритого акціонерного товариство “Луцький автомобільний завод” у сумі 13392грн. 92коп. і 3130грн. 62коп. як попередня оплата за інструменти згідно рахунків від 22.05.2008р. №392 і №407.

За видатковими накладними від 13.06.2008р. №РН-0000284, від 23.07.2008 №РН-0000372, від 14.08.2008р. №РН-0000401 і №РН-0000402 товариство з обмеженою відповідальністю “Еквінет Україна” передало відкритому акціонерному товариству “Луцький автомобільний завод”, а останнє прийняло через своїх представників Литвин О.В., Громову Г.Н. і Фесак Л.А., які діяли на підставі довіреностей, виданих цим акціонерним товариством, від 13.06.2008р. НБЙ №838077, від 23.07.2008р. №НБЙ №838093 і №НБЙ №838094 та від 14.08.2008р. №838108 продукцію на загальну суму 120720грн. 39коп. Підстава передачі продукції за цими видатковими накладними у них не вказана.

17 вересня 2008р. товариство з обмеженою відповідальністю “Еквінет Україна” і дочірнє підприємство “Автоскладальний завод №2” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” уклали договір поставки №291-05/08, за яким товариство з обмеженою відповідальністю “Еквінет Україна” зобов‘язалося поставити дочірньому підприємству “Автоскладальний завод №2” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”, а це підприємство - прийняти і оплатити товари виробничо-технічного призначення: слюсарний інструмент фірми STAHLWILLE за цінами визначеними у додатку до договору в євро. Вид, асортимент товару і його кількість сторони цього договору домовилися визначати у рахунок - фактурах на підставі замовлень покупця, які складаються на кожну партію товару.

Оплату поставлених за договором від 17.09.2008р. №291/05/08 товарів дочірнє підприємство “Автоскладальний завод №2” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” зобов’язалося здійснювати у гривнях за курсом Національного банку України у безготівковому порядку протягом 5 календарних днів з моменту одержання товару та таких документів як рахунок –фактури, видаткової накладної, податкової накладної.

За порушення строків оплати товару дочірнє підприємство “Автоскладальний завод №2” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” зобов’язалося сплачувати товариству з обмеженою відповідальністю “Еквінет Україна” пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше 1% від суми боргу.

Пунктом 9.1 договору від 17.09.2008р. №291/05/08 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.08.2009р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

За видатковими накладними від 19.09.2008р. №РН-0000478 і №РН-0000479 товариство з обмеженою відповідальністю “Еквінет Україна” передало відкритому акціонерному товариству “Луцький автомобільний завод”, а останнє прийняло через свого представника Громову Г.Н., яка діяла на підставі довіреності, виданої цим акціонерним товариством, від 19.09.2008р. НБЙ №838127 продукцію на загальну суму 44639грн. 04коп. Підстава передачі продукції за цими видатковими накладними у них також не вказана.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Статті 205, 206, 208, 218 Цивільного кодексу України містять, зокрема, такі норми:

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 641 Цивільного кодексу України передбачає, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ст. 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

Доводи позивача про існування між ним і відповідачем договірних відносин у період з червня по 16.09.2008р. є безпідставними.

Перерахування відповідачем позивачу 02.06.2008р. і 04.06.2008р. відповідно 13392грн. 92коп. і 3130грн. 62коп. попередньої оплати за інструменти згідно рахунків від 22.05.2008р. №392 і №407 не можна вважати діями, які свідчать про прийняття відповідачем пропозиції укласти договір, зробленої позивачем шляхом надіслання рахунок - фактури від 22.05.2008р. №СФ-0000392 і №СФ 0000407, оскільки ці  рахунок - фактури були виписані не на відповідача, а на відкрите акціонерне товариство “Луцький автомобільний завод” з визначенням у них строку дійсності для оплати до 31.05.2008р. і з посиланням на договір від 01.04.2008р. №01/04/08, укладення якого з відповідачем позивач не доказав.

Дію договору поставки від 17.09.2008р. №291-05/08 його сторони на спірні правовідносини, що мали місце до дати укладання цього договору, не поширили.

За усіма вказаними у позові видатковими накладними продукцію від позивача одержував не відповідач, а відкрите акціонерне товариство “Луцький автомобільний завод”, при цьому позивач не доказав, що останнє діяло як третя особа, на яку відповідачем було покладено виконання господарських зобов’язань (ст. 194 Господарського кодексу України).

Заявок відповідача на поставку йому згідно з договором від 19.09.2008р. №291-05/08 товарів виробничо-технічного призначення позивач суду не надав.

Отже, позивач не доказав виконання ним своїх зобов’язань за договором від 17.09.2008р. №291-05/08 щодо поставки відповідачу товарів.

Таким чином, у відповідача не виникло грошових зобов’язань перед позивачем щодо оплати отриманої відкритим акціонерним товариством “Луцький автомобільний завод” за вказаними у позові видатковими накладними продукції.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.


На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ :

У позові відмовити повністю.

Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.


СУДДЯ                                                                                          Дорошенко  М.В.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація