16.02.07  

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                                        Тел.178-853

13 лютого 2007р.                                                                                                    справа  № 14/68

За позовом: Приватного підприємства “СТВ”, вул.Щорса,67, м. Чернігів,

До відповідача: Акціонерного товариства закритого типу “Фірма “Проммонтаж”, вул.Ушинського,24, м. Чернігів

Про  стягнення   9000грн. 69коп.  

Суддя  Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача:    Ващенок В.М. заступник директора, дов.№18 від 12.02.07р.

Від відповідача:  Клименок І.О. представник, дов. від 07.11.06р.

СУТЬ СПОРУ

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6391,17грн. за поставлений товар на підставі договору №39 від 26.04.06р.по видатковим накладним №03254 та №03256 від 27.04.06р., 939,12грн. штрафу, 914,78грн. пені за період з 04.05.06р. по 26.01.07р., 596,10грн. інфляції за період травень-грудень 2006р., 159,52грн. три проценти річних за період з 04.05.06р. по 26.01.07р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов, в якому позовні вимоги відповідач визнав частково в частині стягнення основного боргу та пені за 6 місяців прострочення платежу, зазначивши, що 01.02.07р. перерахував позивачу 1000,00грн. і з первісної суми боргу 9391,17грн. до сплати залишилось - 5391,17грн. У відзиві на позов відповідач, посилаючись на п.6 ст.232 Господарського кодексу України вказав, що за його розрахунками на 03.11.06р. (03.05.06р. + 6 місяців) пеня складає 664,20грн., посилаючись на п.1 ст.233 Господарського кодексу України відповідач зазначив, що нараховані штрафні санкції неспіврозмірні зі збитками позивача. Також відповідач у поданому відзиві посилається на зміну в серпні-вересні 2006р. керівництва товариства, на заборгованість перед бюджетами та кредиторами на суму 940000,00грн. і на сплату своїх боргів.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

26.04.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір №39. Відповідно до п.1.1. договору продавець (позивач по справі) зобов’язується продати та передати у власність покупця металопродукцію, а покупець (відповідач по справі) зобов’язується прийняти продукцію і оплатити її загальну вартість на умовах договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу металопродукцію по видатковим накладним №03254 від 27.04.06р. на суму 200,17грн. та №03256 від 27.04.06р. на суму 9191,00грн., а всього на суму 9391,17грн. Факт отримання товару підтверджується вказаними видатковими накладними, довіреністю ЯЛЧ№460989 та визнається відповідачем.

          У відповідності до п.4.2. договору відповідач зобов’язався розрахуватися за поставлений товар на протязі 3 банківських днів з дати відвантаження.

          Приймаючи до уваги, що сторонами визначено облік днів відстрочки в банківських днях, суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний був провести повний розрахунок за отриманий товар у строк –04.05.06р.

          Як свідчать матеріали справи відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 3000,00грн. згідно прибутково касового ордеру №165 від 17.07.06р. Заборгованість відповідача на день подання позову становила 6391,17грн.

Після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткове погашення боргу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача 01.02.07р. - 1000,00грн., що підтверджується поданою відповідачем копією виписки банку.

Оскільки, заборгованість в сумі 1000,00грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1000,00грн. підлягає припиненню.

Позивачем до матеріалів справи подано двосторонній акт звірки розрахунків складений сторонами станом на 26.01.07р., в якому відповідач визначив борг перед позивачем у сумі 6260,69грн. і розбіжності у сторін по сумі становить 130,48грн.

Позивачем до матеріалів справи подано оригінал прибуткового касового ордеру №204 від 01.09.06р. на суму 79,00грн. з підставою отримання коштів –часткова оплата за метал по р/н №7262 від 23.08.06р. і чек №13130 від 01.09.06р., та копія платіжного доручення №44 від 16.08.06р. на суму 51,48грн. з призначенням платежу –оплата за балку згідно рах. №07491 від 11.08.06р., а всього на суму 130,48грн., які невраховані позивачем при розрахунку суми основного боргу відповідача. Як вбачається із поданих документів на оплату у сумі 130,48грн., в призначенні платежів вказані накладна №7262 від 23.08.06р. та рахунок №07491 від 11.08.06р., які не є підставою даного спору, а тому суд вважає обґрунтованим поданий позивачем розрахунок боргу у сумі 6391,17грн. та неприйняття суми 130,48грн., як належний доказ оплати відповідачем товару отриманого по видатковим накладним №03254 та №03256 від 27.04.06р.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач на день розгляду справи в суді визнав суму основного боргу за отриманий товар –5391,17грн. та пеню у сумі 664,20грн., при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, борг в сумі 5391,17грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у сумі 596,10грн. за період травень-грудень 2006р. та три проценти річних у сумі 159,52грн. за період з 04.05.06р. по 26.01.07р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних та трьох процентів річних та приймаючи до уваги, що про строчка виконання відповідачем зобов’язань виникла з 05.05.06р., суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частині стягнення інфляційних в сумі 596,10грн. за травень-грудень 2006р. та три проценти річних у сумі 158,26грн. за період з 05.05.06р. по 26.01.07р. В решті стягнення 3% річних відмовити у зв’язку з безпідставним їх нарахуванням.

Подані відповідачем розрахунки інфляційних та 3% річних судом не приймаються, оскільки відповідачем допущено арифметичні помилки при здійснені вказаних розрахунків.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 914,78грн. пені за період з 04.05.06р. по 26.01.07р.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, пунктом 6.3. договору передбачено, що окрім штрафу, зазначеного в п.6.2. договору, за несвоєчасну оплату вартості продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення платежу, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення, і відповідачем допущено прострочка виконання взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого товару, але приймаючи до уваги, що позивачем не було враховано, що нарахування пені припиняється через шість місяців з моменту настання строку виконання зобов’язання, а тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 671,21грн. за період з 05.05.06р. по 05.11.06р. В решті нарахування пені вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф, відповідно до п. 6.2. договору, у сумі 939,12грн.

У пункті п.6.2. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання зобов’язань у термін, передбачений договором відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Статтею 549 Цивільного кодекс України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість-одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи обставини справи і розмір штрафних санкцій які належать до сплати відповідачем, приймаючи до уваги визнання відповідачем боргу та його часткову сплату на день розгляду справи в суді, та у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до суми 639грн.12коп., який підлягає стягненню.

Оскільки відповідач в порушення ст.525,526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався та враховуючи часткову сплату боргу відповідачем після порушення провадження у справі, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 5391,17грн., в частині стягнення пені в сумі 671,21грн., штрафу в сумі 639,12грн., трьох процентів річних в сумі 158,26грн., інфляції в сумі 596,10грн. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1000,00грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору, в решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102грн. та 114,79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, ч.5 ст.78, п.1-1 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 1000грн.00коп.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Фірма „Проммонтаж” (вул.Ушинського,24, м.Чернігів, р/р 2600700015083 в Чернігівській філії Укрексімбанку МФО 353649 код 14228356) на користь Приватного підприємства “СТВ” (вул.Щорса,67, м. Чернігів, р/р 26008017655 в Чернігівській філії Укрексімбанку МФО 353649 код 22818209) 5391грн.17коп. боргу, 671грн.21коп. пені, 639грн. 12коп. штрафу, 158грн. 26коп. три проценти річних, 596грн. 10коп. інфляції, 102грн. державного мита, 114грн. 79коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш

          

Рішення підписано 15.02.2007р.

          Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш