ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "15" лютого 2007 р.                                        Справа № 16/50

„09” год. „55” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого судді Фесюри М.В.,  

                                                                      при секретарі  - Кезля А.О.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача – Купрієнко О.В.

                                                                      від відповідача –Ус Н.М., Швець М.К.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Ріпкинської районної ради Чернігівської області

                                              (смт. Ріпки вул. Свято миколаївська,85)

До ВІДПОВІДАЧА:           Ріпкинського районного центру зайнятості

                                              (смт. Ріпки вул. Попудренка,8))

Про визнання недійсним акту перевірки.

          

          Заявлено позов про визнання недійсним акту перевірки Ріпкинського районного центру зайнятості, за висновками якого Ріпкинське районна рада повинна сплатити 12489,08 грн. штрафу.

          Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не повинен був повідомляти центр зайнятості про звільнення працівника, оскільки звільнення відбулося відповідно до п.8 Порядку перебування на державній службі працівників патронажної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.1999р. № 851, а не з підстав , які зазначені у ч.5 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення”.

          За таких обставин до нього не може бути застосовано штраф у розмірі річної заробітної плати звільненого працівника.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що в разі вивільнення працівника за ст.40 п.1 КЗпП України за роботодавцем зберігається обов’язок повідомлення центру зайнятості за 2 місяці до такого звільнення.

          Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

          14.09.2006р. Ріпкинський районним центром зайнятості проведена перевірка Ріпкинської районної ради на предмет дотримання нею вимог законодавства про зайнятість населення. За результатами перевірки складено акт № 01 від 14.09.2006р.

          Як відображено в акті перевірки, Ріпкинської районною радою в порушення ч.5 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення” не подано звітності ф-4ПН (про заплановане звільнення) на радника голови районної ради Ширая Г.І., який був звільнений з роботи 03.07.2006р. за п.1 ст.40 КЗпП України, що передбачає стягнення з роботодавця штрафу у розмірі річної заробітної плати.

          Спеціаліст центру зайнятості –начальник відділу взаємодії з роботодавцями Ткаченко З.В., яка проводила перевірку, виклала пропозиції в акті перевірки, а саме : 1) вжити заходів по недопущенню в подальшому вказаних порушень; 2) внести у 10-ти денний строк штраф у розмірі 12489,08 грн. ( підстава –довідка Ріпкинської районної ради); 3) про вжиті заходи повідомити Ріпкинський районний центр зайнятості; 4) у разі відмови добровільно перерахувати суму штрафу, його буде стягнуто в судовому порядку.

          Відповідно до ч.1 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб’єктів.

Оскаржуваний акт є результатом оціночної діяльності фахівця центру зайнятості, який містить пропозиції щодо сплати штрафу в добровільному порядку, і тому не є актом державного органу у розумінні ст.17 КАС України.

Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати предмет спору, оскільки таке право надане ст.51 КАС України виключно позивачу.

Як зазначили представники сторін під час судового провадження , на розгляді в господарському суді Чернігівської області знаходиться позов Ріпкинського районного центру зайнятості до Ріпкинської районної ради про стягнення штрафу, мова про який йдеться у спірному акті.

На думку суду, питання про обґрунтованість висновків фахівця –оцінювача, викладених в акті перевірки, про наявність в діях районної ради складу порушення , передбаченого ч.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», може бути вирішено в межах судової справи про стягнення штрафу і не може бути предметом окремого судового провадження.

          За таких обставин, враховуючи приписи п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України , господарський суд як окружний адміністративний суд не може розглядати спір про визнання недійсним акту перевірки відповідача, тому у позові має бути відмовлено.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              М.В.Фесюра