ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" квітня 2010 р. Справа № 2a-155/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Басай О.В.
при секретарі Короташ О.Б.
за участю:
позивача - ОСОБА_1;
представника позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3;
представника відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Пробійнівка, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78736
до відповідача: Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області, вул. С.Бандери, 5, м. Ковель, Волинська область, 45004
про скасування податкових повідомлень-рішень №0004480017/0 від 07.05.2009 року, № 0004480017/1 від 10.08.2009 року, №0004480017/2 від 15.09.2009 року та №0004480017/3 від 20.11.2009 року.,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0004480017/0 від 07.05.2009 року, № 0004480017/1 від 10.08.2009 року, №0004480017/2 від 15.09.2009 року та №0004480017/3 від 20.11.2009 року.
Позивач та його представники в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві та пояснили, що за зовнішньоекономічним контрактом №2008/1 від 21.04.2008 року позивач отримав від НП ЗАО "Електромаш" (Молдова) 5 генераторів асинхронних для міні ГЕС та комплектуючі до них. При їх ввезенні на митну територію України позивачем відповідно до платіжних доручень №180 від 26.12.2008 року, №181 від 26.12.2008 року, №183 від 29.12.2008 року, №184 від 30.12.2009 року та вантажно-митної декларації від 30.12.2008 року №201000003/8/009173 було сплачено 144859 грн. податку на додану вартість, які було включено до податкового кредиту податкової декларації за грудень 2008 року. Зазначили, що за наявності всіх умов для виникнення права на податковий кредит та з дотриманням правил п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем було визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ та прийнято рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування. Для цього 20.02.2009 року було подано відповідачу декларацію з податку на додану вартвсть за січень 2009 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображалася у податковій декларації. Відповідачем були проведені документальні перевірки, за результатами яких були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, що порушують право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, передбаченого чинним законодавством. Просять позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засдання не з'явився, проте на адресу суду надіслав заяву в якій просить розгляд справи провести без його участі.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача та його представників та дослідивши письмові докази, судом встановлено, що відповідачем провденні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року тв січень 2009 року. За результатами даних перевірок складені акти №109/17-2773704579 від 17.04.2009 року та №192/17-2773704579 від 31.07.2009 року (а. с. 70-81, 107-113). З даних актів вбачається, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. У разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковувагих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Враховуючи вищевикладене, до складу податкового кредиту приватного підприємця можливе включення сум податку на додану вартість лише якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника суб'єкта господарювання (а не на приватну особу) за умов використання їх в оподатковуваних операціях. В зв'язку з наведеним, відповідачем встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме, в декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року завищено суму бюджетного відшкодування на144859, 00 грн.
На підставі акта перевірки №109/17-2773704579 від 17.04.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004480017/0 від 07.05.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року на 144859, 00 грн. (а. с. 151).
За результатами апеляційного оскарження вищенавеленого податкового повідомлення-рішення були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004480017/1 від 10.08.2009 року, №0004480017/2 від 15.09.2009 року та №0004480017/3 від 20.11.2009 року(а. с. 148-150), якими підтверджено чинність податкового повідомлення-рішення №0004480017/0 від 07.05.2009 року.
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за зовнішньоекономічним контрактом №2008/1-83 від 21.04.2008 року позивач отримав від НП ЗАО "Електромаш" (Молдова) 5 генераторів асихронних для міні ГЕС та комплектуючі до них (а. с. 138-147). При їх ввезенні на митну територію України позивачем відповідно до платіжних доручень №180 від 26.12.2008 року, №181 від 26.12.2008 року, №183 від 29.12.2008 року, №184 від 30.12.2009 року та вантажно-митної декларації №201000003/8/009173 було сплачено 144859, 00 грн. податку на додану вартість (а. с. 130-136).
20.02.2009 року позивачем була подана відповідачу декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації (а. с. 118-129).
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закону) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
В п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 ст.7 Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
В підпункті 7.7.2. пункту 7.7 ст.7 Закону зазначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
З аналізу вищенаведених норм та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту і відповідно суму бюджетного відшкодування, а тому оскаржуванні податкові повідомлення - рішення №0004480017/0 від 07.05.2009 року, № 0004480017/1 від 10.08.2009 року, №0004480017/2 від 15.09.2009 року та №0004480017/3 від 20.11.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року на 144859, 00 грн. є протиправними та підлягають до скасуванню.
Щодо посилання відповідача на те, що придбані позивачем товари (послуги) та основні фонди не використовуються в господарській діяльності, то таке посилання спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, ліцензією серії АВ №399892, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України на право зайняття господарською діяльністю із виробництва електроенергії; свідоцтвом БТІ про право власності позивача на міні гідроелектростанцію; договорами купівлі-продажу електричної енергії №2009/1574 від 30.04.2009 року укладеного з ВАТ "Прикарпаттяобленерго" та договору №5648/01 від 18.08.2009 року укладеного з Державним підприємством "Енергоринок" згідно яких позивач на даний час здійснює господарську діяльність із продажу електричної енергії, виробленої на малій ГЕС у с. Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області; актами про продаж електроенергії виробленої МГЕС ПП ОСОБА_1; актом прийому-передачі робіт, послуг по договору №2008/1-83П від 21.04.2008 року з якого вбачається, що виконавцем здійснені послуги по участі в проведенні пуско-налаштувальних робіт на МГЕС в с. Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області; висновком експертизи №26.04.11.2098.09 щодо спроможності суб'єкта господарювання виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлатувати обладнання підвищеної небезпеки з додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової політики (а. с. 11-37, 189, 190-195).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний позов є обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області №0004480017/0 від 07.05.2009 року, № 0004480017/1 від 10.08.2009 року, №0004480017/2 від 15.09.2009 року та №0004480017/3 від 20.11.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця - ОСОБА_1, 78736, с. Пробійнівка, Верховинський район, Івано-Франківська область судовий збір в сумі 3, 40 грн. (Три гривні 40 копійок).
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Басай О.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.04.2010 року.