ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 р. Справа № 76327/09

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Олендера І.Я.,

суддів – Улицького В.З., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

В липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про зобов’язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за період з 2006 року по 2009 рік в сумі 3891, 9 грн. і надалі здійснювати таку виплату, зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області щодо невжиття заходів по нарахуванню та виплаті позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням коштів, що були виплачені позивачу, згідно п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивач є дитиною війни, а рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік» якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсії є підставними та обґрунтованими за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду в Збаразькому районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та позов залишити без розгляду.

Свою апеляційну скаргу апелянт мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує про те, що норма ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для перерахунків або підвищень до пенсії, оскільки питання величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни» не вирішено у законодавчому порядку.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Вирішуючи позовні вимоги щодо спірних виплат за 2006 рік, то Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року №3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто, такі підвищення до пенсії повинні були здійснюватись у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за 2006 рік слід відмовити.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень. При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, вірно виходив з того, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправними діями відповідача. Колегія суддів вважає вірним способом відновлення порушеного права позивача покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених йому сум.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для виплати позивачу підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», доплат до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Оскільки правові положення, які передбачають виплату доплат до пенсії дітям війни є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, однак, оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір, зокрема і при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч. 1 ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Збаразькому районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2009 року в справі № 2-а-880/2009 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Улицький В.З.

ОСОБА_2