Апеляційний суд Івано-Франківської області
м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,
секретаря Мельник О.В.,
з участю: представників апелянта ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 квітня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 квітня 2013 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» (надалі ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати») до ОСОБА_4 про визнання договору №53 від 23.04.2008 року на участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» недійсним – відмовлено.
На дане рішення ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що між сторонами було укладено договір №53 від 23.04.2008 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А». Даний договір зі сторони ТзОВ «Фінансова компанія «ОСОБА_5 Карпати» було підписано не уповноваженою особою, а саме заступником директора ТзОВ «Фінансова компанія «ОСОБА_5 Карпати» ОСОБА_6, котрий не мав повноважень на укладення договорів від імені товариства. Відповідач ОСОБА_4 ніколи не укладала оспорюваний договір, ніколи не з’являлась в офіс товариства для укладання договору та є сумніви у товариства щодо оплати відповідачем по даному договору. З цього приводу представником позивача заявлялось клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи. Однак суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання, мотивуючи тим, що такі дії позивача направлені на затягування розгляду справи.
Крім того судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_7, покази якого могли бути використані судом для з’ясування обставин недійсності оспорюваного договору.
З цих підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представники ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній мотивів та просили скаргу задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.
Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існували договірні зобов’язання, які зі сторони відповідача були виконані належним чином і в повному обсязі, укладений договір відповідає загальним вимогам чинності правочинів, а сама вимога позивача про визнання договору недійсним є безпідставною та недоведеною.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 23.04.2008 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» та ОСОБА_4 було укладено договір №53 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А». До вказаного договору також було укладено додатки №1 та №2, згідно яких сторони узгодили між собою характеристики об’єкту будівництва, заплановану дату введення будинку в експлуатацію, графік внесення ОСОБА_4 коштів у ФФБ (а.с.5-11, 31, 32).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було в повному обсязі сплачено кошти у фонд фінансування будівництва. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про сплату грошових коштів у ФФБ (а.с.33-46), довідкою №53 від 03.11.2010 року, виданою ТзОВ «Газ-Ойл Карпати» (а.с.47) та не заперечувався представником самого позивача в процесі розгляду справи судом першої інстанції.
За таких обставин, відповідачем повністю було виконано умови, передбачені п.п. 2.2.1; 2.2.6 Договору, а саме: здійснено повне фінансування об’єкту інвестування та проведено остаточні розрахунки.
Що ж стосується інформації, яка міститься в оспорюваних додатках, то ця ж інформація, яка індивідуалізує предмет договору та інші його істотні умови, міститься також і у свідоцтвах про участь у фонді фінансування будівництва ( а.с.33-46), які також підписані ОСОБА_7 ( або іншою особою від його імені) і чинність цих документів позивач не оспорює.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», пунктами 8 та 12 постанови визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо. Зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).
Зважаючи на це, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати».
Що стосується доводів апелянта в частині безпідставної відмови в задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, то такі не приймаються судом до уваги, оскільки питання щодо заявленого клопотання вирішено судом в межах його компетенції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді: О.Є. Меленко
ОСОБА_8