Справа №902/587/12

37

2/902/193/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря судового засідання Галів І.Б.

за участю:           позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника адвоката ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про зобов”язання перемістити бджолину пасіку з дотриманням вимог санітарно-захисної зони та стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду із вказаним позовом, позивачі обгрунтовують свої вимоги тим, що відповідач, на земельній ділянці, що межує з їхньою земельною ділянкою в с. Підбереж розмістив пасіку з 20 бджолиних сімей. Впродовж двох років бджоли з пасіки відповідача завдавали їм шкоди, оскільки залітають на територію їх подвір»я, жалять, через що вони тривалий час ходили з опухшим обличчями, по –декілька днів не виходили з будинку, були позбавлені можливості нормально проводити час, в тому числі під час релігійних свят. Так, будучи пожаленою бджолами на свято пасхи ОСОБА_1 не змогла освятити пасхальний кошик та всі святкові дні через укуси бджіл пролежала з температурою. Протягом 2011-2012роках з приводу укусів бджіл вона зверталася до сільського фельдшера, яка надавала їй медичну допомогу на суму 117грн., що становить вартість уколів.

Позивач ОСОБА_2 теж зазначав, що його тричі жалили бджоли в 2011році, двічі він звертався до сільського фельдшера за медичною допомогою, а в 2012році його 4 рази жалили бджоли.

Покладаючись на викладені обставини, просять про перенесення вуликів з бджолосім»ями на відстань 300 м. від належного їм будинковолодіння та стягнути матеріальну шкоду на суму 117грн. та по 5000грн. на кожного моральної шкоди. При визначенні моральної шкоди в такому розмірі просять врахувати те, що впродовж двох років вони живуть в постійному страху за своє життя, після жаління бджолами тривалий час не виходили з дому , були позбавлені звичного образу життя.

В суді позивачі підтримала позовні вимоги, покликаючись на мотиви позову, окрім того пояснили, що відповідач, проживаючи з ними по сусідству, утримують на присадибній ділянці пасіку з бджолами з порушенням діючих законодавчих вимог щодо її розміщення, що створює їм та членам її сім»ї значні незручності, так як бджоли їх жалять, не дають можливості спокійно перебувати на подвір»ї, перешкоджають у виконанні господарських робіт, роблять неможливим користування земельною ділянкою. Внаслідок укусу бджоли вони змушені були звертатися до лікаря за наданням медичної допомоги. В добровільному порядку перенести вулики на безпечну відстань, відповідачі відмовляються на зауваження та прохання не реагують. Вважають, що саме бджоли відповідача їх кусають, оскільки ближче інших пасік немає, бджоли є дуже агресивними, тому що відповідач їх не годує та з кожним роком збільшує кількість сімей. Вони також переживають за життя та здоров’я онуків, які не можуть спокійно гратися на подвір’ї. Відповідач та його сім’я самі ходять по подвір’ю постійно в масках, а недавно і дружину відповідача покусали бджоли і її госпіталізували .

Відповідач надав суду письмові заперечення , із змісту яких вбачається, що позовні вимоги не визнає, бджолярством займається вже понад 30років, його пасіка зареєстрована згідно Порядку реєстрації пасік і ніяких претензій з боку ветеринарних служб та жителів села не було. Твердження позивачів на те, що вони були покусані саме бджолами з його пасіки нічим не підтверджені, на території с.Підбереж розташовано понад десяток пасік, в тому числі поряд з позивачами.

Представники відповідача в судовому засіданні стверджували, що позивачем не було необхідності при укусі бджіл звертатися за допомогою до фельдшера та приймати уколи, так як можна було прикласти подорожник . Довкола пасіки розміщені фруктові дерева, і коли вони цвітуть, то не виключають того, що бджоли можуть залетіти на подвір’я позивачів, але для того, щоб вони не кусали, треба себе відповідно поводити . На даний час є 42 вулики, де розміщені 15 сімей, влітку було 30 сімей, відповідач на час розгляду справи купив огорожу висотою 2,5 м та встановив для підвищення рівня польоту бджіл.

Заслухавши позяснення сторін , свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Частина 1 ст.55 Конституції України містить загальну норму, яка передбачає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються,створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають інші порушення прав та свобод.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органудержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом беззаперечно встановлено, що на присадибній земельній ділянці в с. Підбереж ОСОБА_5 розташував пасіку, яка складається із 29 вуликів з бджолиними сім'ями.

Судом встановлено і те, що садиба останнього безпосередньо межує з садибою позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідач та його представник в суді, не визнаючи позовних вимог виходили з недоведеності того, що саме бджолині сім'ї приносять шкоду позивачам.

Однак з такими твердженнями суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст. 293, ст. 282, ст. 1163 ЦК України фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю.

Фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Таким чином, підставою виникнення зобов'язань є факт створення загрози цивільним правам та інтересам інших осіб. Загроза може бути створена як діями, так і бездіяльністю іншої особи. Бездіяльність має правове значення у випадках, коли боржником не виконуються обов'язки створення безпечних умов, покладені на нього законом.

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про бджільництво" право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку.

Положеннями ст.ст.14,15 цього Закону передбачено, що земельні ділянки надаються пасічникам для зайняття бджільництвом у порядку, встановленому Земельним кодексом . Фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Відповідно до п. 1.3. "Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл", затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30 січня 2001року №9 територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 м2, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

За результатами обстеження присадибної земельної ділянки відповідача в с.Підбереж , складеного комісією Підберезької сільської ради з участю представника ветеринарної медицини та сторін по справі, встановлено, що на присадибній земельній ділянці ОСОБА_5 співрозміщено 29 вуликів та п’ять лежаків на відстані 33,5 м. від житлового будинку позивачів, а також встановлено огорожу для підвищення лоту бджіл восотою 2,5-2.6 м довжиною28 метрів для підвищення льоту бджіл.

Пасіка відповідача зареєстрована у Підберезькій сільській раді та видано відповідний паспорт.

Звернувшись з позовом до суду, позивачі зазначили, що близьке розташування з їхньою садибою пасіки позивача з бджолиними сім'ями не дає можливість вільно користуватись їм своєю земельною ділянкою та обслуговувати садибу внаслідок постійної загрози нападу бджіл та отримання бджолиних укусів.

Згідно ч. 2 ст.61 ЦПК обставини визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Суд погоджується з твердженням позивачки про те, що властивості бджіл, як істоти і комахи, що може ужалити і наслідком від чого є для людини набряк, почервоніння, залежно від особливостей організму конкретної людини, алергічна реакція з непередбачуваними наслідками є загальновідомі і не потребують доказуванню.

В судовому засіданні з»ясувались обставини щодо укусу бджолами позивачів, на чому вони наголошували, як на підставу для задоволення позовних вимог.

Як вбачається з повідомлення головного лікаря Болехівської ЦМЛ від 05.07.2012 позивач ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою до ФАПу с. Підбереж з приводу алергічної реакції на кус бджіл на протязі 2011-2012рокиів- дев'ять раз і їй надавалася медична допомога.

Про те, що саме бджоли із пасік відповідача завдали їй укуси свідчать пояснення свідка ОСОБА_6, яка проживає поруч із позивачами і ствердила, що вона теж, як позивачі, потерпає від бджіл, що вилітають саме із пасік відповідача, оскільки інші пасіки знаходяться на значно більшій відстані від них.

Актом огляду пасіки відповідача теж підтверджено, що інші пасіки знаходяться від будинку позивачів на відстані біля 150 та 200метрів, в той час як пасіка відповідача – 33,5 м.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено та доведено належними доказами, що пасіка відповідача на час звернення позивачів до суду утримувалася з порушеннями інструкції по її утриманню, огорожа пасіки не відповідала вимогам чинного законодавства щодо її облаштування.

Як визнав суд і це не заперечував представник відповідача така огорожа встановлена тільки після звернення позивачів до суду.

Через відсутность огорожі для підвищення льоту бджоли безперешкодно залітали на подвір'я позивачки ОСОБА_1, спричинивши їй укуси, з приводу чого їй надавалась медична допомога, вона була позбавлена можливості через опухше обличчя звичного образу життя та докладала значних зусиль для захисту свого права на безпечний спосіб життя , звертаючись в органи виконавчої влади, міліції, суд, про що свідчать матеріали справи на а.с.8-11 та пояснення свідка ОСОБА_7, сільського голови. А тому її вимоги про відшкодування моральної шкоди заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Зокрема моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення ). Також враховується стан здоровя потерпілого тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, а також з урахуванням обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванні, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92р. (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд виходить з положень ст. 23 ЦК про залежність розміру грошового відшкодування моральної шкоди від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також про урахування інших обставин, що мають істотне значення.

Виходячи з вищенаведеного, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення на її користь 1000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди, вважаючи, що такий розмір відшкодування у повній мірі відповідає вимогам ст. 23 ЦК України щодо розумності та справедливості.

Що ж до вимог позивача ОСОБА_2 про відшкодування йому моральної шкоди , то такий факт ним не доведений.

Як і не доведено позивачкою ОСОБА_1 факту заподіяння їй матеріальної шкоди, оскільки будь-яких доказів на підтвердження здійснення нею витрат в сумі 177грн. на лікування з приводу укусу бджіл не надано.

Не можна визнати обґрунтованими і доводи позивачів на те, що на пасіку розповсюджуються норми ДБН 2, 4-95 додаток №1 і пасіка повинна розміщатися не ближче 300 м від жилих зон і що слід перенести вулики на відстань не менше 300 м від їх будинковолодіння , оскільки такі вимоги на індивідуальну пасіку відповідача не розповсюджуються.

Норми "Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки" та "Порядку реєстрації пасік", затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії агараних наук від 20 вересня 2000року № 184/82 не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати у відповідності до розміру задоволених вимог. Тому стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір в сумі підлягає 107грн.30коп. та частково витрати на правову допомогу - 300грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 159, 212-215 ЦПК України , ст.ст. 15,16, 23, ч.4 ст. 293, ст. 282, ст. 1163 ЦК України, ст.ст. 11 ,14,15 Закону України "Про бджільництво" 91, суд, -

рішив:

Позов задолити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. заподіяної їй моральної шкоди, 107 (сто сім) гривень 30коп. судового збору та 300 (триста гривень ) витрат на правову допомогу .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо особи, які брали участь в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С.Головенко