Справа № 2«а»-8/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2008 року м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Петуніна І.В.,
при секретарі Прокопенко І.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за
позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту
населення Димитровської міської ради про стягнення одноразової допомоги до 5 травня за
період,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної грошової допомоги за 2000-2007 роки, в обґрунтування якого вказав, що він є інвалідом 2 групи. Згідно ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» йому встановлений статус інваліда війни. На підставі ч.5 ст.13 цього Закону до 5 травня щорічно інвалідам 3-ї групи виплачується грошова допомога інвалідам 2-ї групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Вважає, що йому повинно бути виплачено за 2000р. - 24, 9 х 8 = 199, 20 грн.; за 2001р. - 34, 0 х 8 = 272, 0 грн.; за 2002р. -47, 3 х 8 = 378, 4 грн.; за 2003р. - 47, 3 х 8 - 378, 4 грн.; за 2004р. - 50, 0 х 8 = 400, 0 грн.; за 2005р. - 332 х 8 = 2656, 0 грн.; за 2006р. - 359 х 8 = 2872, 0 грн.; за 2007р. - 410 х 8 = 3280 грн. Фактично за цей період йому було виплачено 1660 грн. Таким чином з відповідача за період з 2000 - 2007р. просить стягнути 8720, 00 грн.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила суду, що позивач з 12.05.1999 року має статус інваліда війни. З 29.04.1994р. на термін безстроково йому була встановлена безстроково II група інвалідності по захворюванню, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» (із змінами, внесеними Законом № 107-VI від 28.12.2007р.) на даний рік передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. До внесення цих змін п.5 ст.13 вищевказаного закону були передбачені виплати у таких розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст.17 цього закону, фінансування витрат на виплату щорічної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Згідно постанови КМУ від 18.02.2004р. № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Тобто відповідач не є розпорядником (отримувачем) бюджетних коштів.
Відповідно до статті 95 ОСОБА_4 України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. ОСОБА_4 України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Єдиним законом України,
2
який ОСОБА_4 України виокремлює серед інших це закон про Державний бюджет. Зокрема суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з ОСОБА_4 України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії, суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є КМУ.
Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Згідно ст.117 ОСОБА_4 України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. Таким чином, відповідач повинен виплачувати допомогу згідно коштів, які були виділені та які надійшли від Головного Управління праці та соціального захисту населення у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Щорічну грошову допомогу інвалідам війни за 2000 рік позивач отримав в квітні 2000 року у розмірі 120, 00 грн. (згідно ст.33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік»), за 2001 рік - в квітні 2001 року у розмірі 120, 00 грн. (згідно ст.20 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік»), за 2002 рік - в квітні 2002 року у розмірі 120, 00 грн. (згідно ст.19 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік»), за 2003 рік - в квітні 2003 року у розмірі 120, 00 грн. (згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік»), за 2004 рік - в квітні 2004 року у розмірі 330, 00 грн. (згідно ст.44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»), за 2005 рік - в квітні 2005 року у розмірі 330, 00 грн. (згідно ст.34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»), за 2006 рік - в квітні 2006 року у розмірі 330, 00 грн. (згідно ст.30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»), за 2007 рік - в квітні 2007 року у розмірі 360, 00 грн. (згідно ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»).
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнана неконституційною ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам II групи - 360 грн., інвалідам III групи - 300 грн. Однак ст.29 вищезазначеного закону втрачає чинність з 09.07.2007р.
Також відповідач не згодний з розрахунками позивача. Якщо для розрахунку застосовувати розмір мінімальної пенсії, то він повинен бути наступний: за 2000р. - 24, 90 х 8 = 199, 20 - 120, 00 = 79, 20 грн.; за 2001р. - 34, 00 х 8 = 272, 00 - 120, 00 = 152, 00 грн.; за 2002р. - 47, 30 х 8 = 378, 40 - 120, 00 = 258, 40 грн.; за 2003р. - 47, 30 х 7 = 331, 10 - 100, 00 = 231, 10 грн.; за 2004р. - 50, 00 х 7 = 350, 00 - 130, 00 = 220, 00 грн.; за 2005р. - 332, 00 х 7 = 2323, 00 - 270, 00 = 2054, 00 грн.; за 2006р. - 359, 00 х 7 = 2513, 00 - 270, 00 = 2243, 00 грн.; за 2007р. - 410, 06 х 8 = 3280, 48 - 360, 00 = 2920, 48 грн., усього на суму 8776, 48 грн. У своїх розрахунках з 2005 року позивач застосовує мінімальну пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст.28 цього Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цим Законом, застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Крім того, відповідно до ст.99 КАС України, просить застосувати строк позовної давності.
Представник відповідача ОСОБА_5 підтримала пояснення представника відповідача ОСОБА_3
Суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом II групи, з 29.04.1994р. на безстроковий термін йому встановлена II група інвалідності по захворюванню, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС. Позивач отримав щорічну допомогу до 5 травня у таких розмірах: за 2000 рік в квітні у
розмірі 120, 00 грн., за 2001 рік - в квітні у розмірі 120, 00 грн., за 2002 рік - в квітні у розмірі 120, 00 грн., за 2003 рік - в квітні у розмірі 120, 00 грн., за 2004 рік - в квітні у розмірі 160, 00 грн., за 2005 рік - в квітні у розмірі 330, 00 грн., за 2006 рік - в квітні у розмірі 330, 00 грн., за 2007 рік - в квітні у розмірі 360, 00 грн. Вказані факти встановлені на підставі пояснень сторін, посвідчення, довідки відповідача (а.с.6, 32).
Згідно п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», особами, які є учасниками війни, є особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Спору про право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2000 - 2007 роки, між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат. Так позивач звернувся до відповідача з вимогою виплатити різницю між фактично сплаченими сумами та сумами, встановленими законом, але у лютому отримав відмови у виплаті різниці.
Суд вважає, що ця відмова є неправомірною з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 ОСОБА_4 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені ОСОБА_4 та Законами України.
За змістом ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах інвалідам 2-ї групи - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до пояснень сторін та наданих суду довідок, судом встановлено, що відповідачем щорічна допомога сплачувалася у наступних розмірах: за 2000 рік у розмірі 120, 00 грн., за 2001 рік у розмірі 120, 00 грн., за 2002 рік у розмірі 120, 00 грн., за 2003 рік у розмірі 120, 00 грн., за 2004 рік у розмірі 160, 00 грн., за 2005 рік у розмірі 330, 00 грн., за 2006 рік у розмірі 330, 00 грн., за 2007 рік у розмірі 360, 00 грн.
В частині позову, про стягнення сум за 2000-2004р. щорічної одноразової допомоги, суд приходить до такого висновку. Так відповідач сплачував вказану допомогу виходячи з встановленого розміру, передбаченого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, але вказані закони прийняті в межах бюджетних відносин, які регулюються Бюджетним кодексом України, відповідно до якого - законом про Державний бюджет України затверджують повноваження органам державної влади в здійснення виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Але вказані відносини, які склалися між сторонами не є бюджетними, а зміни до спеціального закону не вносилися. Крім того, п.1 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. визнано такими, що не відповідають ОСОБА_4 України серед інших положення ст.44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», яким встановлено, що у 2004 році виплата разової щорічної допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», серед інших, здійснюється у розмірі 160 грн.
В частині позову про стягнення сум за 2005-2007р. щорічної одноразової допомоги, суд приходить до такого висновку. Як й попередньому випадку, тобто за 2000-2004 роки, відповідач сплачував вказану допомогу у розмірах, вказаних Законами про Державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки. Тобто це також були бюджетні відносини. Але у 2005-2007 роках, законами про Державний бюджет України у преамбулу розділу З Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» були внесені доповнення, де встановлено розмір допомоги у 2005-2006 роках інвалідам 2-ї групи у сумі 330 грн., у 2007 році інвалідам 2-ї групи - 360 грн.
Так, відповідно до принципу верховенства права та законності, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави
4
Згідно ст. 8 ОСОБА_4 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.
За змістом ст.22 ОСОБА_4 України, при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнана такою, що не відповідає ОСОБА_4 України (є неконституційною) ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» здійснюється, зокрема інвалідам 2-ї групи у розмірі 360 грн.
Враховуючи зазначене, виплата одноразової щорічної допомоги в період 2000-2007 рік здійснена відповідачем з порушенням ОСОБА_4 України та спеціального закону.
В уточненні до заперечення, відповідач надав свій розрахунок виплат, виходячи з мінімальної пенсії, загальна сума якого складає 8776, 48 грн. і є більшою, чим просить позивач. При цьому зазначив, що згідно ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлений цим Законом, застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для повного захисту прав, свобод та інтересів, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, суд вважає, що стягненню підлягає сума, вказана відповідачем.
Щодо цього, суд вважає вказати наступне. Згідно абз.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Таким чином суд вважає за можливе застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, визначений цим Законом.
Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач надав довідки з Димитровської центральної міської лікарні про те, що він періодично знаходився на лікуванні за період з 2000 по 2008 роки (а.с.92-93).
Враховуючи, що позивач є інвалідом, періодично знаходився на лікуванні, суд вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_4 України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та керуючись ст.ст.11, 86, 94, 97, 98, 99, 100, 158-163 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради з розрахунку № 35210044001460 ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 25953304, МФО 834016 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму разової щорічної допомоги за 2000-2007 роки у розмірі 8776 (вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 48 коп.
5
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.