2-430 /2009р.                      

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                              І м е н е м    У к р а ї н и

03 квітня     2009  року                                                                                  

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді:                                                   Стахової   Н.В.    

при секретарі судового засідання:                                 Головіній А.В.

за участю представника позивача:                                       ОСОБА_1  

адвоката:                                                 ОСОБА_2           розглядаючи у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом   ОСОБА_3    до  Товариства з Обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 »  третя особа   ОСОБА_4  про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі

                                    В С Т А Н О В И В

    Позивачка звернулася  до суду з позовом про визнання наказу недійсним,  поновлення на роботі, посилаючись на те,  що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 15.06.2007 року,  була прийнята  на роботу у якості  інженера - хіміка.   10 червня 2008 року робітниками приватного підприємства  « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за вказівкою директора ТОВ НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_4  працівники підприємства не були  допущені до робочих  місць, у зв'язку з чим  вона звернулася до суду  за захистом права на труд.   13.01.2009 року  під час розгляду справи, їй була вручена копія наказу  № 11-к від 16.06.2008 року  про звільнення з посади  з підстави «як прийнята на роботу не уповноваженою на то особою».  Вважає, що звільнена з роботи з грубими порушеннями трудового законодавства, так як з наказом про звільнення  її не ознайомили, копію наказу своєчасно не видали. Крім того, наказ підписаний  не уповноваженою на то особою, оскільки   у   ОСОБА_4  відсутні  наказ про призначення  його на посаду директора  та контракт. Після письмового уточнення позову, просила суд  визнати   наказ  № 11 к від 16.06.2008 року незаконним, поновити її на роботі на посаді   інженера - хіміка ТОВ НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». .

    У судовому засіданні позивачка   ОСОБА_3   підтримала позовні вимоги, підтвердила викладене у позові, доповнивши, що звільнення є незаконним, так як вона належним чином виконувала трудові обов'язки.  Заяву про прийом на роботу написала на  ім'я директора по виробництву ОСОБА_5 , якого фактично  сприймала керівником підприємства,  бо  останній  проводив співбесіду  з нею, надавав    розпорядження  та   вказівки.    Просила позов задовольнити.

            Представник  позивача ОСОБА_1  у судовому засіданні підтвердив вищевикладене  позивачем, в своїх поясненнях посилався на обставини викладені у позові, просив позов задовольнити.

    Представник відповідача ОСОБА_2  у судовому засіданні позов не визнав, усно суду пояснив, що позивачка була прийнята на посаду інженера хіміка відділу внедріння  за сумісництвом у ТОВ НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » директором   по виробництву ОСОБА_5 , який  згідно посадовій інструкції,   не мав  права  прийому  працівника  на роботу.  Не було делеговано таких повноважень ОСОБА_5 і управляючою санацією ОСОБА_6  Копія наказу про звільнення з роботи дійсно була вручена позивачу  13.01.2009 року.   Посилаючись на те,  що наказ № 27 від 15.06.2007 року  про прийом ОСОБА_3  на посаду інженера хіміка  у ТОВ НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » скасований  31.03.2009 року  наказом № 4-к  як  не відповідний  ст.21 КЗпП України,      просив у позові відмовити.

    Третя особа ОСОБА_4  у судове засідання не з'явився, суду надав письмову заяву про слухання справи за його відсутності.

    Судом досліджені наступні докази:

    Показання свідка ОСОБА_5 , який у судовому засіданні показав, що у липні 2006 року   наказом управляючої санацією   ОСОБА_6  він був призначений  на посаду директора  по виробництву ТОВ НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Право  підпису  наказів, розпоряджень про прийом на роботу,  а також проведення з ними співбесід,  було йому делеговано ОСОБА_6   шляхом видачі довіреності. Станом на 01.09.2006 року  штатний  розпис  ТОВ НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 »  включав  одинадцять  посадових одиниць. Позивачка  була допущена до робочого місяця,  виконувала  обов'язки, покладені на неї трудовим  договором.

    Показання свідка ОСОБА_6 , яка у судовому засіданні  показала, що  24.02.2006 року   ухвалою господарського суду Луганської  області   призначена управляючою санацією   ТОВ НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».  До виконання обов'язків  приступила у березні 2006 року.  Наказом від  11.07.2006 року   на посаду директора по виробництву був  призначений   ОСОБА_5 , в обов'язки якого входив плановий   розвиток підприємства та  дослідження ринку виробництва.   Права прийому, звільнення працівників, як і права  підпису  фінансових, кадрових документів, табелів обліку  робочого часу   ОСОБА_5  вона не делегувала, довіреності не видавала. Про те, що на підприємстві  є   працівники, вона дізналася у 2008 році   при допиті у прокуратурі.   

Показання свідка   ОСОБА_7  яка у судовому засіданні показала, що працює у ТОВ НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 »  з грудня 2006 року  інспектором відділу  кадрів.  Заяву про прийом на роботу   ОСОБА_3    підписано   директором  по виробництву   ОСОБА_5 , який фактично керував  підприємством. ОСОБА_6  достовірно було відомо, що на підприємстві  працює трудовий колектив, роботою якого вона цікавилися, оскільки  приїжджала  з інспекційними  перевірками на підприємство. Табеля обліку  робочого  часу  підписували  вона  та   ОСОБА_5 ,  але у справі знаходяться  їх  черновики, де знаходять оригінали вона не знає.  Позивачка  працювала на підприємстві з  15.06.2007  року, виконувала  обов'язки, покладені на неї трудовим договором.    

    Письмові докази: копія наказу № 11-к від 16.06.2008 року,  копія наказу  про прийом на роботу ОСОБА_3 , копія особової картки по обліку  кадрів на ОСОБА_3 , заяви ОСОБА_3  про прийняття на роботу, копія посадової інструкції ОСОБА_5 ,  копії табелів обліку робочого часу  за січень- червень 2008 року, копія свідоцтва про  державну реєстрацію,  копія наказу № 4-к від 31.03.2009 року.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Наказом №27-к від 15.06.2007р. позивач був прийнятий на роботу на посаду  інженера - хіміка відділу внедріння  по сумісництву  на неповний робочий день з посадовим окладом  згідно штатного розпису.

Наказом №11-к від 16.06.2008р. позивач звільнений з 16 червня  2008 року з посади інженера -хіміка  як прийнята на роботу не уповноваженою на то особою.

Наказом № 4-к від 31.03.2009 року  наказ № 27 від 15.06.2007 року  про прийом на роботу інженера -хіміка ОСОБА_3   скасований як не відповідний  ст. 21 КЗпП України.

У судовому засіданні сторони   визнали факт  вручення позивачу копії наказу № 11-к від 16.06.2008 року про звільнення   - 13.01.2009 року, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.

    Відповідно до статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;     2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

    Крім підстав, передбачених ст. 41 КЗпП України, трудовий договір  з ініциативи власника  або уповноваженого ним органу  може бути  розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; 1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

    Аналіз вищезазначених норм свідчить про те,  що  перелік  підстав розірвання трудового договору з ініциативи   власника або уповноваженого ним органу   є вичерпним,   тому не відповідає вимогам трудового  законодавства   звільнення   працівника  з роботи   у випадку    «прийняття  його  на роботу  не уповноваженою  на то  особою».

    Інших обставин, з якими  власник або уповноважений ним орган,  пов'язують  звільнення позивача з їх ініціативи,    у судовому засіданні   представником відповідача не доведено.

    Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_5  про делегування йому як директору по виробництву прав  підпису  наказів (розпоряджень) про прийом на роботу,  оскільки вони спростовуються показаннями свідка   ОСОБА_6 , та посадовою інструкцією   директора по виробництву  ТОВ «НВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». (а.с.15).

Разом з тим, суд, з огляду на той факт, що позивач був  фактично допущений до роботи,  виконував  обов'язки, покладені на нього  трудовим договором,  вважає  укладеним  трудовий договір   між сторонами    відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП України,

Суд не бере до уваги   посилання представника відповідача   на наказ  № 4-к від 31.03.2009 року, яким скасований наказ № 27-к від 15.06.2007 року,  оскільки трудовий договір,  як зазначено вище,  вважається укладеним  і тоді, коли наказ чи розпорядження  не були видані, але працівника  фактично  було допущено до роботи.

    Суд не бере до уваги   показання свідка ОСОБА_6   про те, що позивачка не працювала  на підприємстві,  оскільки вони спростовуються  показаннями свідка ОСОБА_5 ,   ОСОБА_7  

    Посилання  позивача та його представника на відсутність у ОСОБА_4  повноважень керівника, підприємства, суд вважає безпідставними,  оскільки  вони спростовуються  витягом є Єдиного  державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що  звільнення позивача 16 червня 2008 року  не відповідає  вимогам  трудового законодавства,   а тому є незаконним.

Відповідно до ст. 233  КЗпП України  працівник  може звернутися  з заявою  про вирішення трудового  спору  безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у  справах про звільнення  - в місячний строк з дня вручення  копії наказу про звільнення або  з дня видачі  трудової книжки.

    Суд звертає увагу на те,  що відповідачем був порушений порядок   проведення звільнення позивача,  оскільки  копію наказу  про звільнення № 11-к від 16.06.2008 року, останній   отримав    лише  13.01.2009 року, тобто з порушенням строків встановлених  ст. 47 КЗпП України.

 Оскільки у судовому засіданні сторони визнали факт вручення позивачу  копії наказу  про звільнення   13.01.2009 року, суд вважає, що  позивачем не пропущений строк  звернення до суду  за вирішенням трудового спору,  передбачений  ст. 233 КЗпП  України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 8 грн. 50  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 7 грн. 50

На підставі вищевикладеного, ст. 40, 47, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218, 367  ЦПК України, суд, -

                  В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3   до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче  підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 », третя особа   ОСОБА_4  про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі  задовольнити.

Визнати незаконним наказ № 11-к від   16 червня 2008 року про звільнення з роботи інженера -хіміка   ОСОБА_3 .

    Поновити ОСОБА_3    на роботі на посаді  інженера -хіміка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче  підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 »   з 16 червня 2008 року.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче  підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 » судовий збір на користь держави про у сумі 8 (вісім) грн..50 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче  підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 7 (сім) гривень 50 коп.

    Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду.

                    Суддя: