Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.06 Справа № 100/3а-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Федорова М. О. (доповідач по справі),
суддів: Яковлєва М.Л.
Міщенко П.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо»на постанову господарського суду Київської області від 23.05.2006 року
по справі №100/3а-06 (суддя Коротун О.М.)
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі, м. Вишневе
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо», с. Петровське
про стягнення 69 788,58 грн.
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо»про стягнення 69 788,58 грн.
Постановою господарського суду Київської області від 23.05.2006р. по справі №100/3а-06 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із винесеною постановою відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 23.05.2006р. і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог управлінню Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі в повному обсязі.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 10.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі №100/3а-06 та, відповідно до ухвали від 11.07.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду та ухвалою від 17.07.2006р. закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 14.09.2006р.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що місцевим судом під час розгляду справи не доведено обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду згідно ст. 42 Закону України «Про судоустрій України»та у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи №100/3а-06 здійснено у складі: Головуючий суддя –Федоров М.О., судді: Міщенко П.К., Яковлєв М.Л.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норми матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо»відповідно до статей 14, 15 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003р. (далі –Закон №1058-ІV) є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV до страхових внесків віднесено кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно з законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з абз. 6 ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058-ІV перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Остаточний розрахунок за базовий звітний період (у даному випадку календарний місяць) здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із закінчення цього періоду відповідно до п.5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. за № 64/866 (далі - Інструкція).
Відповідно до положень п. 5.1 зазначеної Інструкції кожен суб'єкт господарювання повинен своєчасно та в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Ставка збору на обов'язкове пенсійне страхування згідно з п.1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для платників збору, визначених п.1 ст.1 цього закону встановлена у розмірі 32% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом першим і другим п.1 ст.2 даного Закону. Сплата страхового збору є обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог ст.ст. 4,5 «Про збір на державне пенсійне страхування»№400 від 26.06.1997р. та ст. 20 Закону №1058-ІV відповідачем не сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 69788,58 грн., що підтверджується розрахунком суми страхових внесків за травень, листопад 2005р., та лютий 2006р. (а.с.13,15-16).
Згідно з п.п. З, 4 ст. 18 Закону №1058-ІV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України № 1058-ІУ управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. Стаття 106 визначає порядок стягнення недоїмки. Згідно з ч. 3. ст. 106 Закону України № 1058-ІУ орган Пенсійний фонду також має право звернутися до господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»була виставлена відповідачу вимога про сплату заборгованості за страховими внесками, яка отримана відповідачем, що підтверджується корінцями вимоги (а.с.65).
Відповідно до абз. 8 ч. З ст. 106 Закону, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
В матеріалах справи не вбачається, що відповідач узгодив вимогу з позивачем та оскаржив її в судовому порядку, тобто ним визнана заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач не зазначає в чому саме полягає невірне рішення господарського суду першої інстанції, а посилається лише на те, що був запізно повідомлений про розгляд даної справи, що в свою чергу підтверджує, що сума нарахування обґрунтована.
За ст. 17 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов'язаний виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України № 1058-ІV управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.
Оскільки позивачем заявлена до стягнення сума в розмірі 69788,58грн. заборгованості по сплаті страхових внесків, то колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення заявленої суми в повному обсязі.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, постанова господарського суду Київської області по справі №100/3а-06 від 23.05.2006р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо” на постанову господарського суду Київської області від 23.05.2006 року по справі № 100/3а-06 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Київської області від 23.05.2006 року по справі № 100/3а-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи №100/3а-06 повернути до господарського суду Київської області.
Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Федоров М. О. Судді: Яковлєв М. Л. Судді: Міщенко П. К.