КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
18.09.06 р. № 104/9-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Мостова Г. І.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новозаліської сільської ради на рішення господарського суду Київської області від 23.06.2006 р.
у справі № 104/9-06 (суддя Євграфова Є.П.)
за позовом Клавдіївського сільського споживчого товариства, смт. Клавдієво
до Новозаліської сільської ради, с. Нове Залісся, Бородянський р-н
про визнання права власності на нерухоме майно
за участю представників сторін:
від позивача: Кіктенко В.В. –дор. № 4 від 18.09.2006 р., Танцюра Л.О. –дов. б/н від 15.09.2006 р.
від відповідача: Буржимська О.О. –дов. б/н від 30.06.2006 р.
присутній: Ігумнов С.О.
встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 23.06.2006 р. позовні вимоги було задоволено та визнано за Клавдіївським сільським споживчим товариством право власності на приміщення магазину, розташованого за адресою: Київська область, Бородянський р-н, с. Нове Залісся, вул. Залізнична, 2-6 та право власності на приміщення магазину, розташованого за адресою: Київська область, Бородянський р-н, с. Нове Залісся, вул. Дружби Народів, 3-б.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу б/н (вх. суду № 2-04/1/853/2567 від 31.07.2006 р.), в якій вважає прийняте рішення незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у вказаному рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Представник відповідача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представники позивача проти апеляційної скарги заперечують з підстав, викладених у відзив на апеляційну скаргу № 57 від 15.09.2006 р., який було вручено представнику відповідача в судовому засіданні 18.09.2006 р.
В судовому засіданні на підставі ст. 44 ГПК України був присутній Ігумнов С.О.
Перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного суду встановила наступне.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На виконання постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР № 206 від 10.06.1986р. «Про працевлаштування і забезпечення житлом і соціально-побутовим обслуговуванням населення, евакуйованого із зони Чорнобильської АЕС», щодо комплексного будівництва житла, об’єктів соціально-культурного і комунально-побутового призначення в с. Небрат та с. Берестянка Бородянського району Київської області (с. Нове Залісся) збудовані два магазини, що розташовані за адресою: вул. Дружби Народів, З-б та по вул. Залізничній, 2-б.
Замовником будівництва вказаних приміщень був РАПО Бородянського райвиконкому Київської області Держагропрому УРСР, що підтверджується актом державної приймальної комісії по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів за серпень-вересень 1986р. Відповідно до вказаних актів об’єкти будівництва, зокрема, магазин в с. Берестянка та магазин в житловому селищі «Небрат»були прийняті в експлуатацію.
Відповідно до ст.4 ЦК УРСР цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також, з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Цивільне законодавство, що діяло станом на 1988р. передбачало зокрема, виникнення цивільних прав і обов’язків з адміністративних актів.
Відповідно до п. 9 Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 р. № 285 «Про порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків і споруд міністерствам, державним комітетам і відомствам УРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів»дозволено передавати кооперативним та іншим громадським організаціям будинки і споруди, як виняток, безоплатно, у разі неможливості передати їх у встановленому порядку.
На виконання розпорядження Київського облвиконкому № 1-33-151-ДСП від 10.08.1988 р., про передачу на баланс районних організацій об’єктів соцкультпобуту за приналежністю, 13.12.1988 р. рішенням № 206 виконком Бородянської районної Ради народних депутатів об’єкти соцкульпобуту, зокрема, магазин в с. Небрат вартістю 49,15 тис. крб., та магазин в с. Берестянка вартістю 86,39 тис. крб., безкоштовно передав на баланс райспоживспілці.
Колегія апеляційного суду вважає, що місцевий господарський суд при прийняті оскаржуваного рішення правомірно виходив з того, що зазначене майно передавалось саме на праві власності, оскільки передача таких об’єктів забудови із залишенням їх у державній власності не породжувала б обов’язку Бородянської райспоживспілки нести тягар їх утримання, самостійно та за рахунок своїх коштів безвідплатно відновлювати, реконструювати, оснащувати, що призвело б до порушення конституційного принципу, згідно з яким державне керівництво економікою здійснювалося з активним використанням господарського розрахунку, прибутку, собівартості, інших економічних підойм і стимулів.
Відповідно до Постанови конференції споживчої кооперації Бородянського району від 06.12.1988р. та Постанови правління Бородянського РайСТ від 15.11.1988р. правління РАЙПО з 01.01.1989р. організовано Клавдіївське ССТ із зоною обслуговування в тому числі с. Небрат, та с. Берестянка.
За АВІЗО № 3 від 25.01.1989 р. та актами інвентаризації спірні магазини були передані Бородянським РайСТ Клавдіївському ССТ. Зокрема, було передано: будівля магазину №7 вартістю 49150 крб. в с. Небрат, та будівля магазину в с. Берестянка вартістю 86350 крб. як основні засоби, що як вбачається з матеріалів справи відповідає вартості об’єктів закінчених будівництвом відповідно до актів державної приймальної комісії по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів за серпень-вересень 1986 р.
За таких обставин, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач набув майно добросовісним шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з договорів оренди основних засобів, згідно з якими спірні об’єкти ним передавались у строкову оренду іншим суб’єктам господарювання, з договору оренди земельної ділянки з відповідачем 2001 р., листів позивача до Новозаліської сільської ради за 2003, 2004, 2005 роки, позивач відкрито володів, тобто, мав фізичний доступ до майна та користувався майном з часу його отримання - 25.01.1989 р. Про вищевказане також свідчать наряди на виконання робіт на спірних об’єктах, звіти про використану електроенергію, виписок з головної книги Клавдіївського ССТ про затрати на утримання спірних об’єктів, є самостійним доказом того, що позивач володіючи нерухомими об’єктами несе тягар їх утримання. Починаючи з 25.01.1989 р. майно з володіння позивача не вибувало, перебувало у його користуванні безпосередньо, та надавалось у користування іншим особам.
Позивач заволодів спірним майном 25.01.1989 р., тобто, до набуття чинності ЦК України. Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, враховуючи, що володіння майном позивачем почалося більше ніж за три роки до набрання чинності ЦК України та триває зараз, колегія апеляційного суду встановила, що місцевим господарським судом до спірних правовідносин правомірно застосовано положення ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном —протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
На підставі вищенаведеного, колегія апеляційного суду вважає, що позивач відкрито, безперервно володіючи нерухомим майном, що розташоване в с. Нове Залісся за адресами: вул. Дружби Народів, З-б, вул. Залізнична, 2-6, майже сімнадцять років, вживаючи заходів з його утримання - набув права власності на це майно. І як наслідок, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги та визнано за Клавдіївським сільським споживчим товариством право власності на приміщення магазину, розташованого за адресою: Київська область, Бородянський р-н, с. Нове Залісся, вул. Залізнична, 2-6 та право власності на приміщення магазину, розташованого за адресою: Київська область, Бородянський р-н, с. Нове Залісся, вул. Дружби Народів, 3-б.
Обґрунтуванням визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом цим вимогам відповідає. За таких обставин, оскільки рішення господарського суду Київської області від 23.06.2006 р. у справі №104/9-2006 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.89, 99-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Новозаліської сільської ради на рішення господарського суду Київської області від 23.06.2006 р. у справі № 104/9-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 23.06.2006 р. у справі № 104/9-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 104/9-2006 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Мостова Г. І.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.