У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.04.09 Справа №4/458-пд-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Савченко Ю.В.,
за участю
прокурора Толстореброва І.М., посвідчення № 301 від 01.03.06,
відповідача-2 Оболєнцева А.І., протокол № 12 від 27.02.09,
позивачі 1,2 не з’явилися,
відповідач-1 не з’явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, апеляційне подання першого заступника прокурора Херсонської області та апеляційну скаргу Державного комітету рибного господарства України
на рішення господарського суду Херсонської області 22.12.2008 р. у справі № 4/458-ПД-08
за позовом першого заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі державного комітету рибного господарства України, м. Київ (позивача-1) та регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон, (позивача-2)
до відповідачів:
1) Державного підприємства «Укрриба», м. Київ,
2) Риболовецького колгоспу «Ревхвиля», м. Генічеськ Херсонської області,
про визнання договору недійсним.
Прокурор звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах державного комітету рибного господарства України та регіонального відділення ФДМУ по Херсонській області до відповідачів ДП «Укрриба» та РК «Ревхвиля» про визнання недійсним договору № 37 зберігання з правом користування, укладеного 12.05.2008р. між відповідачами, та зобов’язання сторін за договором повернути один одному все отримане за угодою, судові витрати покласти на відповідачів (том 1, а.с.2-5).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: прокурор стверджує, що з метою приховування договору оренди державного майна між відповідачами був укладений удаваний правочин зберігання з правом користування, який в силу ст. 235 ЦК України є нікчемним, а договір оренди державного майна, який сторони мали на увазі при підписанні спірного договору, є недійсним, оскільки суперечить вимогам ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», як укладений без отримання дозволу ФДМУ.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2008р. (суддя Ємленінова З.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено (том 2, а.с.144-146). Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір не порушує прав та інтересів позивачів, оскільки він затверджений головою Державного комітету рибного господарства України, а Фонд державного майна України своїм листом повідомив відповідача-1 про те, що його згоди на укладення спірного договору не потрібно, а відтак, суд визнав доводи прокурора необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, прокурор звернувся з апеляційним поданням, а Державний комітет рибного господарства України з апеляційної скаргою, в яких заявники просять скасувати рішення господарського суду від 22.12.2008 р., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Прокурор, з підстав, викладених в апеляційному поданні, вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права. За переконанням прокурора, з метою приховування орендних відносин відповідачі уклали договір зберігання з правом користування, який в силу ст. 235 ЦК України є нікчемним, а договір оренди державного майна, який сторони мали на увазі при підписанні спірного договору, є недійсним, оскільки насправді суперечить вимогам ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», як укладений без отримання дозволу ФДМУ. З огляду на зазначене, прокурор вважає, що спірний договір є недійсним, а тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Державний комітет рибного господарства України в апеляційній скарзі вказує, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, неповно з’ясував всі обставини та доводи сторін. Висновок суду про те, що законом не заборонено укладення договорів зберігання з правом користування, заявник вважає безпідставним.
Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. апеляційне подання прокурора та апеляційна скарга Державного комітету рибного господарства України прийняті до розгляду та об’єднані в одне апеляційне провадження, слухання справи призначено 05.03.2009 р.
02.03.2009 р. від РВ ФДМУ по Херсонській області надійшов відзив, в якому позивач-2 зазначає, що підтримує доводи, які були ним викладені у письмових поясненнях в суді першої інстанції. Також просить розглянути справу без участі його представника, у зв’язку з обмеженістю фінансування на відрядження.
05.03.2009р. відповідачі (РК «Ревхвиля» та ДП «Укрриба») надали відзиви, в яких зазначено, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційне подання прокурора та апеляційну скаргу позивача-1 без задоволення.
В судовому засіданні 05.03.2009 р. прокурор та представники відповідачів підтримали кожен свої доводи та заперечення, викладені у апеляційному поданні та відзивах. Представником відповідача-2 в судовому засіданні було також надано довідку за підписом голови правління колгоспу та головного бухгалтеру підприємства про те, що за період дії договору сплачено за послуги охорони 68 040 грн.
Позивач-1 (заявник апеляційної скарги) своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
За завою прокурора та представників відповідача-2 апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 05.03.2009 р. було оголошено перерву до 19.03.2009 р.
В судовому засіданні 19.03.2009 р. розгляд справи було відкладено для витребування додаткових доказів.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 773 від 22.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Антоніка С.Г. (головуючий), Шевченко Т.М. (доповідач), Коробки Н.Д.
В судовому засіданні 22.04.2009 р. прокурор підтримав апеляційне подання, а представник відповідача-2 свої доводи, викладені у відзиві.
За згодою прокурора та повноважного представника відповідача-2 в судовому засіданні 22.04.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційного подання та апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
12.05.2008 р. між ДП «Укрриба» (замовник, відповідач-1) та РК «Ревхвиля» (зберігач, відповідач-2) підписано договір № 37 зберігання з правом користування № 11/08, за умовами якого замовник (відпоівідач-1) передає, а зберігач (відповідач-2) приймає на зберігання з правом користування, згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба» та розташоване за адресою: Херсонська область, Генічеський район, в межах Щасливцевської сільської ради та вартість якого визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в Акті приймання-передачі, який є додатком до договору (том 1, а.с.10-16).
В акті приймання-передачі державного нерухомого майна від 12.05.2008 р. визначено перелік майна, що передається державним підприємством «Укрриба» (відповідачем-1) Риболовецькому колгоспу «Ревхвиля» (відповідачу-2) на зберігання з правом користування. Залишкова вартість майна становить 82 524,40 грн., а балансова - 216 704 грн. (том 1, а.с.14).
Відповідно до п. 1.3 договору, майно використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.
Пунктом 2.2. договору на зберігача (відповідача) покладено обов’язок щомісячної плати за користування майном (згідно з Додатком № 1 «Акт приймання-передачі державного майна) в розмірі, з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, 412,62 грн., в тому числі ПДВ, які потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним.
Згідно з п. 4.1 договору на замовника (відповідача-1) покладено обов’язок щомісячної оплати за відповідальне зберігання майна в розмірі, з врахування індексу інфляції, 10 грн., в тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.
Строк дії договору, відповідно до п. 6.1, визначений з 12.05.2008р. по 12.05.2057 р.(49 років).
Слід відзначити, що на підставі наказу Державного комітету рибного господарства України № 150 від 23.07.2007 року було створено комісію по прийманню – передачі державного майна та відповідних майнових прав та обов’язків науково-дослідної бази «Сиваш» від державного підприємства «Азовський центр «ПівденНІРО» до державного підприємства «Укрриба», якій доручено у встановленому законодавством порядку, враховуючи проведення інвентаризації майна та складення розподільчого балансу, провести приймання-передачу державного майна структурного підрозділу – науково-дослідної бази «Сиваш (Херсонська обл. смт. Новотроїцьке, с. Захарівка, Щослівцеве Генічеського району рибдільниця «Арбатська стрілка») з балансу Державного підприємства «Азовський центр «ПівденНІРО» (Запорізька обл.. м. Бердянськ) на баланс державного підприємства «Укрриба» (м. Київ) та закріпити його за державним підприємством «Укрриба» на праві господарського відання. Передача майна підтверджується Актом приймання-передачі державного майна від 28 липня 2007 року, затвердженого головою Державного Комітету рибного господарства України 28.07.2007 р. (додано до справи).
Як свідчать досліджені матеріали справи, на зберігання з правом користування за спірним договором Державним підприємством «Укрриба» передано частину майна, переліченого в зазначеному вище Акті прийому - передачі від 28 липня 2007 року.
Предметом розгляду даної справи стали вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди державного майна, який сторони мали на увазі при підписанні удаваного правочину - договору зберігання з правом користування від 12.05.2008р., як такого, що укладений з порушенням ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без отримання дозволу ФДМУ.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, апеляційного подання та апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційне подання та апеляційну скаргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. № 1789-XII передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Як зазначено в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення інтересів держави.
За загальним правилом частин третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс не дає визначення поняття «заінтересована особа», тому коло заінтересованих осіб має застосовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Так, прокурор при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами, обґрунтував своє звернення в інтересах держави в особі позивачів по справі тим, що предметом спірного договору є державне майно, що повністю відповідає приписам законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з приписами статті 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Таким чином, даною нормою передбачається, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).
Пунктом 1.3 договору зберігання з правом користування № 11/08 від 12.05.2008 р. передбачено використання майна, переданого на зберігання, для здійснення господарською діяльності з метою риборозведення з оплатою за користування у розмірі 412,62 щомісячно.
Проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування № 11/08 від 12.05.2008 р., укладеного між ДП «Укрриба» та РК «Ревхвиля» та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що оспорювана прокурором угода є удаваним правочином. Прихованим правочином є правочин оренди майна, оскільки основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором (пункти 2.2 та п. 4.1 договору).
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що договір зберігання з правом користування № 11/08 від 12.05.2008 р. є удаваним правочином.
З огляду на зазначене, безпідставні посилання відповідачів на те, що спірний договір є договором зберігання, за яким зберігачу надано право користуватися річчю, переданою йому на зберігання поклажодавцем.
Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети – приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їх внутрішня воля і який вони насправді вчинили.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику у справах про визнання правочинів недійсними» з подальшими змінами, у тому разі, коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочину, який вони мали на увазі.
Враховуючи, що об’єктом договору № 11/08 від 12.05.2008 р. є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП «Уркриба», про що вказано в п. 1.1 договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Крім того, слід відзначити, що виходячи зі змісту Акту приймання-передачі державного нерухомого майна (гідротехнічних споруд), (додатку 1 до договору), державне підприємство «Укрриба» передало, а риболовецький колгосп «Ревхвиля» прийняв не тільки гідротехнічні споруди, а й інше майно (автомобіль, об’єкти нерухомості – будинки, будівлі та споруди, ставки та інше рухоме та нерухоме майно (том 1 а.с.14).
Втім, суд першої інстанцій не надав належної правової оцінки правовідносинам, що склались між сторонами, не застосував до спірних відносин відповідні норми матеріального права.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною.
Згідно зі ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» єдиними орендодавцями державного майна – майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Враховуючи, що передача в оренду спірного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України (його регіонального відділення) та без його дозволу, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, неуповноваженою на це особою, яка не мала права на прийняття рішення про передачу державного майна в оренду, тому спірний договорів є таким, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.
За наведених обставин, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним, із зазначених вище підстав, спірного договору № 37 зберігання з правом користування № 11/08 від 12.05.2008 року підлягають задоволенню.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідачів на лист № 10-25-4699 від 06.04.2004 р., як в обґрунтування нібито відсутності необхідності отримувати дозвіл Фонду на укладення спірної угоди, з огляду на наступне. В зазначеному листі Фонд державного майна України, у відповідь на лист державного підприємства від 03.03.2004 р. № 82, повідомляв, що він наділений повноваженнями надання дозволу Державному підприємству «Укрриба» на передачу майна в оренду, а відтак, дозволу ФДМУ (його регіональних відділень) на вчинення будь-яких інших дій з майном ДП «Укрриба» не потрібно (том 1, а.с.65).
Так, лист № 82 від 03.03.2004 р., на який надавалась відповідь Фондом, містить питання загального, суто теоретичного, роз’яснювального характеру, що вбачається з його змісту (додано до матеріалів справи).
У вказаному листі не йдеться про конкретний договір, тим більше, про спірний, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище у постанові, майно, яке є предметом оренди за спірним договором, було передано на баланс ДП «Укрриба» відповідно до наказу Державного комітету рибного господарства України № 150 від 23.07.2007 р., тобто в 2007 році – через три роки, ніж датовано вказаний лист (том 1, а.с.29-37), а спірний договір укладено ще пізніше – у травні 2008 року.
Враховуючи правову природу відносин, що виникають муж сторонами на підставі договору оренди, а також з огляду на приписи норм чинного законодавства (цивільного та господарського), що регулює ці відносини, договір оренди визнається недійсним на майбутнє.
Щодо вимог прокурора про зобов’язання сторін за договором повернути один одному все отримане за оспорюванню угодою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, так як використання майна – «річ» безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а орендоване майно повертається орендодавцю за недійсним правочинним.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання місцевим господарським судом приписів господарського процесуального кодексу України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування норм чинного законодавства, тому рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Судові втирати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів у справі.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання першого заступника прокурора Херсонської області та апеляційну скаргу Державного комітету рибного господарства України на рішення господарського суду Херсонської області 22.12.2008 р. у справі № 4/458-ПД-08 задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області 22.12.2008 р. у справі № 4/458-ПД-08 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір № 37 зберігання з правом користування № 11/08 від 12.05.2008 р., укладений між Риболовецьким колгоспом «Ревхвиля», м. Генічеськ Херсонської області, та Державним підприємством «Укрриба», м. Київ.
Зобов’язати Риболовецький колгосп «Ревхвиля», м. Генічеськ Херсонської області, повернути на користь Державного підприємства «Укрриба», м. Київ, майно передане за актом приймання-передачі від 12.05.2008 р. по договору № 37 зберігання з правом користування № 11/08 від 12.05.2008 р., укладений між Риболовецьким колгоспом «Ревхвиля», м. Генічеськ Херсонської області, та Державним підприємством «Укрриба», м. Київ.
Стягнути з Риболовецького колгоспу «Ревхвиля» (м. Генічеськ Херсонської області) на користь державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита, 59 грн. 00 коп. судових витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.
Стягнути з Державного підприємства «Укрриба» (м. Київ) на користь державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита, 59 грн. 00 коп. судових витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.
Стягнути з Риболовецького колгоспу «Ревхвиля» (м. Генічеськ Херсонської області) на користь державного бюджету України 21 грн. 25 коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Стягнути з Державного підприємства «Укрриба» (м. Київ) на користь державного бюджету України 21 грн. 25 коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.