ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 р. Справа № 83335/09

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченка С.І.

           ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційними скаргами управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області та ОСОБА_2 на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 06.08.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача та просить задовольнити вимоги заявлені в позовній заяві.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково.

Суд виходив з того, що дії відповідача не відповідали чинним на момент їх вчинення нормативно-правовим актам, які визначали порядок нарахування та розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили її в апеляційному порядку. У апеляційних скаргах просять скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задоволити вимоги заявлені в апеляційних скаргах.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг не вбачає підстав для їх задоволення.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є матір’ю малолітньої дитини, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, протягом 2007 року, отримував щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 01 січня 2007 року – 434 грн., з 01 квітня 2007 року – 463 грн., з 01 жовтня 2007 року – 470 грн. Отже, відповідачу слід провести перерахунок та виплатити на користь позивача допомогу в розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Частиною 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 20 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених позивачу сум, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Щодо позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008-2009 роки, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років в наступних розмірах: з 01 січня – 526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

Саме тому, у 2008-2009 роках нарахування та виплата вказаної допомоги здійснювались відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності», якими визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.

Відтак колегія суддів вбачає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог позивача про нарахування і виплату на свою користь недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного за 2008-2009 роки, оскільки вказана допомога була отримана стороною позивача відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», положень Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 06.08.2009 року у справі № 2а-364/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

          ОСОБА_1