ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 р. Справа № 36762/09

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченка С.І.

          ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення державної допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з нього на свою користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по 2009 рік та в подальших періодах нараховувати оспорювану допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням розміру встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та виплаченої надбавки, встановленої для учасників війни. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач визнаний дитиною війни і користується пільгами приналежними до цього статусу. Щодо надбавки до пенсії за 2007 рік, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про її виплату підлягає задоволенню, оскільки норми Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2007 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Також суд зазначив, що норми Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2008 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Також зазначає, що не внесені зміни в Закони України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

З’ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням, копія якого долучена до матеріалів справи.

В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог за 2006 рік, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача виплатити оспорювану надбавку за 2006 рік, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції неналежним чином вирішив питання про поновлення позивачу строку на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, оскільки попри наполягання відповідача на відмову в задоволенні адміністративного позову у зв’язку із пропуском позивачем строку для звернення до суду, в резолютивній частині оскаржуваної постанови питання про поновлення строку судом першої інстанції не вирішено.

На підставі наведеного та керуючись ст. 102 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судова колегія вбачає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог за 2007 рік, в частині зобов’язання відповідача виплатити оспорювану надбавку, у зв’язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав та беручи до уваги те, що відповідач наполягає на застосуванні у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 100 КАС України. Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007 рік на думку колегії суддів не відповідає обставинам справи та суперечить нормам процесуального права.

Разом з тим, суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог позивача щодо виплати надбавки до пенсії починаючи із 2008 року виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак судом першої інстанції зобов’язано відповідача провести виплату надбавки до пенсії лише у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Проте колегія суддів апеляційної інстанції із таким висновком не погоджується, оскільки суд приймаючи рішення не врахував, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» чи іншими нормативно-правовими актами після закінчення 2008 року не зупинялась, а тому із урахуванням позовних вимог обмеження виплати позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виключно 2008 роком є безпідставним.

При цьому слід зазначити, що пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідними нормами Закону України Про державний бюджет України на відповідні роки.

Разом із тим, судова колегія визнає безпідставними доводи апелянта про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області задовольнити частково, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 червня 2009 року у справі № 2-а-602/09 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення державної допомоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо не нарахування та невиплати в користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22.05.2008 року із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області нараховувати та виплачувати в користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22.05.2008 року із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

          ОСОБА_1