Справа № 2-78/2008р.

 №2-1460/2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2008 p.     Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області В складі: головуючого, судді -        Хільчука І.І.

секретаря -        Костромін Н.Р. з участю: представників позивача-       Негрич М.О., ОСОБА_1

представників відповідача- Торос Я.С, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу за позовом ОСОБА_4/ОСОБА_5/ ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, виконкому Коломийської міської ОСОБА_3, житлово-будівельного кооперативу /даліЖБК/ "Сільмашівець" м. Коломия про встановленя факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину квартири, визнання договору довічного утримання частково недійсним, визнання недійсними договорів купівлі-продажу і дарування квартири та повернення сторін у попереднє положення, визнання квартири спільною власністю подружжя, визнання недійсним реєстрації права власності, визнання незаконним рішення виконкому Коломийської міської ОСОБА_3 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визначення часток у спірній квартирі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 ( в даний час ОСОБА_5 ) звернулася 22.05.2002 р. в суд з даним позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1 та визнання договору довічного утриманя частково недійсним, який в судовому засіданні доповнила мотивуючи їх тим, що її батько ОСОБА_10, помер в 1994р., а за життя був членом ЖБК "Сільмашівець" і мав у користуванні спірну двохкімнатну квартиру.

Пояснює її представник, що сплативши повністю пайовий внесок за спірну квартиру в розмірі 6 419 грн., частину з якого в сумі 926 гри. разом з дружиною ОСОБА_11, батько позивачки став власником частини зазначеної квартири, на яку після його смерті відкрилася спадщина і позивачка, як єдина спадкоємниця першої черги, набула права власності на спадкове майно та фактично його прийняла, однак ОСОБА_11 однособово розпорядилась цим майном, передавши спірне жиле приміщення ОСОБА_7 за договором довічного утримання від 05.03.2002р., хоча мала бути усунута від спадщини на підставі ст. 528 ч.1 ЦК України ( в редакції Закону від 18.07.1963р.).

У березні 2005 р. ОСОБА_5 (д.п.Висіцька) Т.М. доповнила позовні вимоги, дізнавшись про те, що ОСОБА_7 в червні 2003р. продала спірну квартиру ОСОБА_9, а остання в лютому 2004р. подарувала й'Кінцелю Р.Б., тому вважала позивачка, що на час вчинення цих нотаріальних дій був судовий спір, то просила визнати недійсними зазначені договори купівлі-продажу та дарування спірної квартири і повернути сторони у попереднє положення.

В грудні 2005 р. позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог враховуючи те, що спірна сквартира продана ОСОБА_7 за зниженою вартістю, тому просить представник позивачки визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною власністю подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_11, визначивши відповідно їх частки у власності на цю квартиру - 93/100 та 7/100 частин. Встановити факт прийняття позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_12 Визнати частково недійсним договір довічного утримання від 05.03.2002р. Визнати недійсним реєстрацію права власності з МБТІ за ОСОБА_7В, . на спірну квартиру, недійсними договори купівлі-продажу та дарування цієї квартири, повернувши сторони в попереднє положення, стягнути з ОСОБА_7 на користь

ОСОБА_9 7 200 грн., одержаних за продаж квартири. Визнати за позивачкою, право власності на 93/100 частин спірної квартири.

Крім того, в березні 2006 р. ОСОБА_5 подала додаткову позовну заяву про визнання протиправним рішення виконкому Коломийської міської ОСОБА_3 від 15.06.1999р. №208 в частині визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_11, визнання недійсним свідоцтва про право власності на цю квартиру за ОСОБА_11, визначення часток у цій квартирі за ОСОБА_12 - 93/100, за ОСОБА_11 -7/100 частини квартири, підтверджуючи решту позовних вимог.

А в липні 2006р. позивачка доповнила свої вимоги про те, що договір дарування від 17.02.2004р. укладений між ОСОБА_9В, та ОСОБА_13 є удаваним і вчинений внаслідок домовленості останніх між собою.

В судовому засіданні представники позивачки її вимоги підтримали, посилаючись на ті ж обставини, які викладені в позовній заяві та уточненнях і доповненнях до неї, а також представили як докази окремі речі , вказуючи , що отримані позивачкою з квартири її батька після його смерті.

Відповідачка ОСОБА_7 та її представник позов не визнали і пояснили, що позивачка не проживала у спірній квартирі та не вступила у володіння та управління спадковим майном, тому її вимоги є безпідставними. В березні 2002 р. мати ОСОБА_14М, уклала з нею, відповідачкою, договір довічного утримання і після смерті матері в квітні 2002р. спірна квартира перейшла їй у власність. Позивачка ніколи не вимагала свого права на спірну квартиру. Не отримувала вона жодних речей після смерті ОСОБА_12, представлені нею фотознимки зберігались у неї вдома, годинник наручний поклали з покійником в труну, а годинник настінний представили представники позивачки не той , що знаходився у спірній квартирі та інші речі подані суду оманливо і з цього приводу заінтересовані свідки дають протиречиві пояснення. В червні 2003р. вона, відповідачка, продала спірну квартиру ОСОБА_9 законно, просить суд в позові відмовити.

Представник виконкому Коломийської міської ради позов не визнала і пояснила, що 15.06.1999р. виконком прийняв рішення № 208 про оформлення права власності на квартиру в кооперативному будинку №21 по вул. Коновальця в м. Коломиї, а 28.02.2002р. ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру на підставі зазначеного рішення. Рішення та свідоцтво прийняті та видані згідно чинного законодавства. Підстав для визнання їх протиправними не вбачається. Крім того, минули строки їх оскарження.

Представник відповідачів ОСОБА_9В, та ОСОБА_13 - ОСОБА_3 позов не визнав і пояснив, що 18.06.2003р. ОСОБА_9В, придбала спірну квартиру у ОСОБА_7В" а 17.02.2004р. подарувала цю квартиру ОСОБА_13 Його довірителі є добросовісними набувачами майна, тому підстав для позбавлення їх права власності на спірну квартиру немає і просить суд в позові відмовити.

Голова кооперативу "Сільмашівець" ОСОБА_15 звернувся до суду з письмовою заявою про слухання справи у його відсутності і підтвердив свої пояснення в попередніх засіданнях, якими ствердив, що на додаток до рішення Коломийського місквиконкому від 15.06.1999р. №208 він подав список власників квартир в кооперативному будинку №21 по вул.  Коновальця в Коломиї, в тому числі на квартиру №16 власником якої була ОСОБА_11, список відповідає дійсності. У цьому списку помилково зазначено власником квартири №14 ОСОБА_12, а її власником є його брат ОСОБА_16. На час подачі списку пайові внески за квартиру №16 сплачені повністю.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матіріали справи, з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Встановлено, що 26.06.1994 р. помер ОСОБА_12, - батько позивачки та чоловік ОСОБА_11, що стверджується свідоцтвом про смерть, актовий

запис №387 від 28.07.1994 р./а.с.13/ і після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на квартиру №16 у будинку ЖБК "Сільмашівець" на вул.  Коновальця, 21 у м. Коломиї.

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України ( в редакції Закону від 18.97.1963р), яка діяла на момент смерті ОСОБА_17, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: -якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та - якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини і зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Однак таких дій позивачка не вчиняла , її представник мотивує неповнолітнім віком на той час позивачки та побоюваннями можливої помсти з боку ОСОБА_11, але це в судовому засіданні нічим не довели. Тільки її та представника пояснення про те, що в серпні 1994р. позивачка забрала з квартири частину батькових речей: наручний і настінний годинники, платівки, фотографії, портрет, набір посуду, постільну білизну. Але дані пояснення суд не приймає до уваги, оскільки суперечливі та спростовуються іншими доказами і поясненнями свідків. Будь-яких інших дій щодо управління або володіння спадковим майном позивачка не вчиняла. Заяву про прийнятя спадщини державній нотаріальній конторі за місцем її відкриття не подала.

Виходячи із змісту ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963р.) суд не може визнати позивачку такою, що прийняла спадищину, оскільки характер її дій не свідчить про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном та її доводи про те, що згідно ст. 528 ЦК України ( в редакції 1963р.) ОСОБА_11 повинна бути усунена від спадщини, оскільки позбавила життя спадкодавця, не грунтуються на вимогах закону. За змістом зазначеної статті не мають права стати спадкоємцями особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця, а вироком Коломийського міського суду від ОСОБА_18 визнана винною за ст.104 КК України/ 1960р./, тобто в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони при відсутності умислу на позбавлення життя ОСОБА_17, що не є підставою для усунення її від спадщини.

Доведено, що на підставі рішення №208 від 5 червня 1999р. виконавчого комітету Коломийської міської ОСОБА_3 ОСОБА_14М./Т.1а.с.21-22/, отримала 28.02.2002 р. за №16 свідоцтво про право власності на спірну квартиру/Т.1а.с.177/ а 01.03.2002р. передала її у власність своїй дочці - відповідачці в справі ОСОБА_7 - за договором довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом в реєстрі №Д-452/Т.1а.с.105, 176/ оскільки під заборою спірна квартира не перебувала/Т.1а.с.179/

12 березня 2002р. ОСОБА_11 померла, що стверджується довідкою про її смерть/Т.1а.с.14/.

А 18 червня 2003р. ОСОБА_7 продала спірну квартиру ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально в реєстрі №Д-1078 /Т.1а.с.97, 106/ та 17 лютого 2004р. остання подарувала цю квартиру ОСОБА_13, що посвідчено нотаріально в реєстрі №Д-181 /Т.1а.с.108/

В судовому засіданні доведено, що співвідповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_13, не будучи освідомленими про будь-яку заборону на відчуження спірної квартири, придбавали її законно , тому суд вважає їх добросовісними набувачами та не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу і дарування квартири та поверенення сторін у попереднє положення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 дала пояснення про те, що в 1994 р. заходила з позивачкою до спірної квартири і остання забирала окремі речі покійного батька в сумку та пакет і серед речей були : портрет батька , фотографії, постільна білизна , столові ложки і вилки, годинник навісний . Несла позивачка сумки з речами сама , ні вона ні хто-небудь інший їй не допомагав. А свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що була знайома з покійним батьком позивачки і після його смерті через тиждень ходила з позивачкою забирати його речі: портрет батька і ще в пакетику малому не бачила які саме речі, бо в квартиру не заходила, а білизни жодної не було як і посуду.

Крім того , свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що після смерті батька позивачка ходила з нею забирати речі покійного батька: старий годинник настінний, ложки вилки, пластинки і дані речі переносили до позивачки на вул. ОСОБА_22. З ними при цьому була "бабуля" на вулиці.

З даних показань свідків суд вбачає розбіжності, які не відповідають фактичним обставинам справи та, оглянувши представлені свідками ОСОБА_23 і ОСОБА_14 настінні годинники , приходить до висновку, що годинник , представлений ОСОБА_14 бувшого використання і міг бути в квартирі спадкодавця ОСОБА_12, а другий годинник має вигляд нового , тому суд не приймає його як доказ прийняття спадщини позивачкою.

Також спростовуються пояснення наведених свідків даними в суді поясненнями свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_7 про те, що позивачка після смерті батька не приходила в спірну квартиру та не забирала ні його особистих і інших речей, фактично залишились як портрет ОСОБА_12 так і настінний годинник, а наручний годинник підчас похорону залишили на руці покійного, тому і не представляє його позивачка суду.

З огляду представлених стороною позивачки речей суд вбачає, що: - фотографії і портрет позивачка могла зберігати в себе ще до смерті батька; - ложки і вилки як і бувшого використання білизна та футболка не наділені індивідуальними ознаками, що іменно належали ОСОБА_17; - годинник настінний новіший та не довели що він був у будинку покійного, тому суд вважає недоведним позовних вимог в частині прийняття спадщини позивачкою, не отримувала вона жодної частини спадкового майна ОСОБА_12, з яким не проживала до смерті більше одного року, а ОСОБА_11вступила у спадщину, сплачувала за комунальні послуги та користування електороенергією/Т. 1а.с.45-46/.

Аналізуючи зібрані по справі докази, що станом на час звернення позивачкою до суду пайовий внесок за спірну квартиру вже був сплачений спадкодавцем та дружиною від другого шлюбу/Т.1а.с.19/ і цього не спростовано стороною позивачки, то суд вважає , що спадщина була відкрита на всю спірну квартиру , тобто не на її частину, а оскільки позивачка не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_12, то її позовні вимоги з наступними уточненнями і доповненнями суд відхиляє.

На підставі ст., ст. 528, 549 ЦК України ( в редакції Закону від 18.07.1963р.)   та керуючись ст., cm. 214-216, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_9, виконкому Коломийської міської ОСОБА_3, ЖБК "Сільмашівець" м. Коломия про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину квартири, визнання договору довічного утримання частково недійсним, визнання недійсними договорів купівлі-продажу і дарування квартири та поверенення сторін у попереднє положення, визнання квартири спільною власністю подружжя, визнання недійсним реєстрації права власності, визнання незаконним рішення виконкому Коломийської міської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визначення часток у спірній квартирі - відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та апеляційна скарга протягом 20 днів до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд після подачі заяви про апеляційне оскарження.