Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.06 Справа № 115/20-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мостової Г. І. (доповідач по справі),
суддів: Мамонтової О.М. суддів: Агрикової О.В.
.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства Секретаріату Кабінету Міністрів України на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 року
у справі № 115/20-06 (суддя Іваненко Я.Л.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ
до Виконавчого комітету Сухолуцької сільської ради, с. Сухолуччя
треті особи:
1. Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, с. Сухолуччя
2. Секретаріат Кабінету Міністрів України, м. Київ
про визнання права власності на житлово-гостьовий будинок
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -ІНФОРМАЦІЯ_1.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи (державне лісомисливське господарство): Гусак В.П. -директор
від третьої особи (Секретаріат КМУ): Островська О.В. -дов. № 29-22/1650 від 26.10.2005 р.
присутні: ОСОБА_3, ОСОБА_4
встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2006 р. позов задоволено повністю, визнано за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 право власності на житлово-гостьовий будинок для відпочинку, загальною площею 245,14 кв.м., що розташований ІНФОРМАЦІЯ_2
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Київської області, Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство Секретаріату Кабінету Міністрів України звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 13.06.2006 р. (НОМЕР_4), в якій вважає, прийняте місцевим господарським судом рішення таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.06 р. апеляційну скаргу Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства Секретаріату Кабінету Міністрів України № 83 від 19.06.2006 р. (НОМЕР_3.) було прийнято до провадження та розгляд справи № 115/20-06 призначено на 21.08.2006 р. на 11-20 за участю повноважних представників сторін.
Згідно розпорядження в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2006 р. змінено склад колегії суду у справі та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючий суддя Мостова Г.І., суддя Агрикова О.В. та суддя Мамонтова О.М.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.08.2006 р. розгляд апеляційної скарги Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства Секретаріату Кабінету Міністрів України було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.
А також, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права, в судовому засіданні 21.08.2006р. колегія суду дійшла до висновку, що апеляційне провадження у справі № 115/20-06 за апеляційною скаргою Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства Секретаріату Кабінету Міністрів України на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006р. необхідно здійснювати в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом -КАСУ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У ст. 3 КАСУ наведено поняття «відповідач»під яким розуміється суб'єкт владних повноважень до якого звернена вимога позивача особа. Виконавчий комітет Сухолуцької сільської ради є суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи, що відповідно до п.п.6,7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ в редакції Закону України від 06.10.2005 року № 2953-IV (набрав чинності 01.11.2005р.) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Після набрання чинності цим Кодексом позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, скарги (подання), подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
На виконання вимоги суду представник Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства надав до канцелярії суду уточнення до апеляційної скарги з врахуванням вимог встановлених Кодексом адміністративного судочинства України та докази її надсилання учасникам процесу (вх. суду НОМЕР_2.), яке залучено до матеріалів справи. Представники Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства та Секретаріату Кабінету Міністрів України вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню..
Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2006р. проти апеляційної скарги усно заперечив з підстав, викладених у відзиві б/н від 18.08.2006 р. з врахуванням вимог встановлених Кодексом адміністративного судочинства України
В судовому засіданні були присутні ОСОБА_3,ОСОБА_4
Перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного суду встановила наступне.
Місцевий господарський суд встановив, що 15.11.2000 р. між позивачем та Секретаріату Кабінету Міністрів України було укладено договір про інвестування коштів на будівництво з метою будівництва будинку для відпочинку та прийому туристів ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач прийняв на себе зобов'язання власними силами або з допомогою залучених підрядних організацій, за свій рахунок виконати будівельно-монтажні роботи житлово-гостьового будинку на умовах «під ключ»та здати в експлуатацію, а Секретаріат Кабінету Міністрів України зобов'язалося надати земельну ділянку для будівництва зазначеного об'єкту.
На виконання умов договору на замовлення позивача генеральним проектувальником -ТОВ «Стройальянс»було розроблено відповідний проект «Будинок для відпочинку та прийому туристів ІНФОРМАЦІЯ_2 За договором про сумісну діяльність сторони зобов'язані сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Економічні інтереси його учасників полягають в отриманні не зустрічного задоволення, а в самому з'єднанні їх майна і трудових зусиль для рішення певної задачі. При цьому, для досягнення мети учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. З умов договору про інвестування коштів на будівництво вбачається, що замовником та виконавцем виступає позивач.
Позивач протягом 2002-2005 років за власні кошти здійснив будівництво житлово-гостьового будинку для відпочинку загальною площею 245,14 кв.м на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями фіскальних чеків, накладних, видаткових накладних, рахунків-замовлень та нарядів-замовлень (в матеріалах справи). Також, при розгляді справи в місцевому господарському суді, позивач зазначав, що велика кількість матеріалів купувалась ним на ринках, а послуги з будівництва надавались за усними угодами з будівельниками, а саме, господарським способом. Окрім того факт будівництва житлово-гостьового будинку саме позивачем не заперечується ні відповідачем, ні третіми особами.
Відповідно ст.69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, письмових і речових доказів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ст.71 КАСУ).
Як вбачається з матеріалів справи Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство належним чином умов договору не виконало, доказів спростування зазначеного факту не подало. Окрім того, третьою особою не було надано документів, що підтверджували внесок у будівництво спірного об'єкта, наявності чи відсутності спільних із позивачем витрат і збитків.
Так дійсно, з матеріалів справи вбачається, що будівництво спірного буднику було розпочате без отримання відповідних дозволів та належно затвердженої проектної документації. Однак, позивач звернувся до Вишгородського бюро технічної інвентаризації, яким 17.02.06 р. було розроблено технічний паспорт на спірний житлово-гостьовий будинок та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було підготовлено експертний висновок № 768 від 14.02.2006 р.
Відповідно до експертного висновку збудований позивачем житлово-гостьовий будинок для відпочинку побудований відповідно до вимог ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди», відповідних СНІП та повністю готовий до експлуатації. Експертний висновок є доказом, який підтверджує здійснення будівництва зазначеного житлово-гостьового будинку відповідно до проекту, будівельних норм та технічних умов.
З метою отримання Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна позивач звернувся з відповідним клопотанням в орган, до компетенції якого належить вирішення даних питань, в результаті чого, як вбачається з довідки виконавчого комітету Сухолуцької сільської ради Вишгородського району НОМЕР_1, останній підтвердив, що житлово-гостьовий будинок на території ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно збудований позивачем, однак, через відсутність належно оформленої документації позивачу пропонується для вирішення питання оформлення права власності на будинок звернутись до суду.
Оскільки, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положення Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, при винесенні рішення місцевим судом на думку колегії апеляційного суду правомірно застосовано Цивільний кодекс України від 16.01.2003р.
Відповідно до аб.1 п.1 ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
За таких обставин колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, колегія апеляційного суду враховує, що як п.4 ст.202 КАСУ так і ч.2 ст.104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування рішення (постанови) суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, так і .
Оскільки, застосування місцевим судом при розгляді даного спору норм Господарського процесуального кодексу України, не призвело до неправильного вирішення справи, то підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 р. у справі №115/20-06 відсутні.
Керуючись ст.ст.200 КАСУ України, апеляційний господарський суд, -
у х в а л и в :
1. Апеляційну скаргу Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства Секретаріату Кабінету Міністрів України на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 р. у справі № 115/20-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 р. у справі № 115/20-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 115/20-06 повернути до господарського суду Київської області.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтями 210-213 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.
День складання ухвали в повному обсязі -30.08.2006р.
Головуючий суддя: Мостова Г. І. Судді: Мамонтова О.М. Судді: Агрикова О.В.