Головуючий суду 1 інстанції - Максименко О.Ю.
Доповідач - Карташов О.Ю.
Справа № 409/1310/14-ц
Провадження № 22ц/782/55/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2015 року квітня «22» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Оробцова Р.І., Маляренко І.Б.
при секретарі Коротенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 лютого 2015 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначала, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, розташований за адресом: АДРЕСА_1. Відповідач проживає з нею по-сусідству за адресом: АДРЕСА_2. Свого часу відповідачем безпідставно було здійснено оформлення на своє ім'я частини належного їй майна, а саме: сарай шлаколитий „Д" з погребом „п/г" та самовільно змінено межі суміжних земельних ділянок, наслідком чого стало безпідставне набуття ним у власність землі за вказаними адресами. Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 20.08.2010р. вищевказане майно було повернуто в її власність, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, яка межує поряд з її, що був виготовлений та виданий у 2007 році на ім'я відповідача було визнано недійсним. Фактично вказаним рішенням земельні ділянки було повернуто у початковий стан (до виникнення спірних відносин), що визначені відповідно до Генеральних планів (схем) присадибних ділянок. З метою подальшого впорядкування та оформлення майна нею було замовлено та виготовлено технічну документацію на житловий будинок з будівлями та спорудами, а 08.06.2012 року подано письмову заяву до виконкому Білокуракинської селищної ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою. Рішенням сесії Білокуракинської селищної ради № 31/15 від 05.07.2012р. було надано дозвіл на виготовлення вказаної технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка передається у її власність, загальною площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. 01.11.2012р. узгоджувальною комісією було проведено обстеження присадибних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. 28.12.2012р. при повторному обстеженні вказаних ділянок для визначення та узгодження межі між суміжними землекористувачами та встановлення межових знаків, відповідач з висновками комісії не погодився та протокол комісії оскаржив. Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області вищевказаний протокол узгоджувальної комісії було скасовано. 21.06.2013р. вона письмово звернулася до Білокуракинської селищної ради із проханням повторно направити узгоджувальну комісію для встановлення та узгодження межі між суміжними землекористувачами. 19.07.2013р. відповідачу було направлено рекомендований лист з зазначенням дати і часу проведення роботи узгоджувальної комісії з питання щодо узгодження межі між садибами та встановлення межових знаків. В зазначений день, 30.07.2013р., відповідач не з'явився, комісією був складений акт про неможливість встановлення межі у зв'язку з неявкою одного із землекористувачів та призначено комісію вдруге на 09.08.2013р. Проте, і вдруге відповідач не з'явився, про що комісією був складений відповідний акт. Таким чином, позивач до теперішнього часу не може реалізувати своє законне конституційне право на приватизацію закріпленої за належним їй на праві власності, в порядку спадкування, житловим будинком із господарчими спорудами, присадибної земельної ділянки, оскільки для виготовлення даної документації необхідно згоду всіх суміжних землекористувачів, одним з яких є відповідач. У зв'язку з чим позивач просить суд визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки без погодження межі даної земельної ділянки із суміжним землекористувачем ОСОБА_2, дозволити їй виготовити технічну документацію, що необхідна для приватизації земельної ділянки без письмової згоди на це ОСОБА_2 та його підпису в акті встановлення і узгодження меж суміжного землекористування а також зобов'язати відповідача розібрати загорожу з шиферу, самовільно встановлену ним на межі між суміжними садибами.
Рішенням місцевого Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право на приватизацію земельної ділянки площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування жилого будинку із господарськими будівлями та спорудами, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без погодження межі даної земельної ділянки зі суміжним землекористувачем ОСОБА_2
Дозволити ОСОБА_3 виготовити технічну документацію, що необхідна для приватизації нею земельної ділянки площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування жилого будинку із господарськими будівлями та спорудами, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без письмової згоди на це ОСОБА_2 та його підпису в акті встановлення і узгодження меж суміжного землекористування.
Зобов'язати ОСОБА_2 розібрати загорожу з шиферу, встановлену ним між суміжними садибами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування зазначеного рішення суду, оскільки суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 20.08.2010р., яке набрало законної сили 20.07.2011р. на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 14.04.2007р. державною нотаріальною конторою Білокуракинського району Луганської області на ім'я ОСОБА_2, в частині належності відповідачу сараю шлаколитого „Г" з погребом - п/г шлаколитим (літери вказані згідно свідоцтва про право на спадщину за законом). Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, видане ОСОБА_2 23.08.2007р. Визнано за ОСОБА_3 право власності на сарай шлаколитий „Д" з погребом „Г" (літери вказано згідно генерального плану присадибної ділянки по АДРЕСА_1 від 15.09.1965 року зі змінами від 15.07.1989 року відповідно до інвентаризаційної справи № 391) (а.с.7-11, 41-44,45-49).
08.06.2012р. ОСОБА_3 звернулася до Голови Білокуракинської селищної ради з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку щодо передачі у власність по АДРЕСА_1, загальною площею 0,1200 га в т.ч. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.22).
Рішенням сесії Білокуракинської селищної ради від 05.07.2012р. було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка передається у власність ОСОБА_3 загальною площею 0.1200 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с.23).
01.11.2012р. узгоджувальною комісією при виконавчому комітеті Білокураикнської селищної ради було вирішено затвердити встановлені межі земельної ділянки, на якій розташований сарай шлаколитий з погребом гр. ОСОБА_3 (а.с.24).
28.12.2012р. узгоджувальною комісією було встановлено чотири межових знаки по спільній межі. На схемі (додаток до протоколу) зазначені погреб, сарай шлаколитий, земельна ділянка у користуванні ОСОБА_3, земельна ділянка у користуванні ОСОБА_2, існуюча огорожа з шиферу та встановлені межові знаки (а.с.26).
Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 16.04.2013р. дії узгоджувальної комісії від 28.12.2012р. щодо встановлення межі та межових знаків між земельними ділянками визнано незаконними, а складений при цьому протокол було скасовано (а.с.50-51).
21.06.2013р. ОСОБА_3 звернулася з заявою до Голови Білокуракинської селищної ради про направлення повторно узгоджувальної комісії для встановлення меж між земельними ділянками її та ОСОБА_2 (а.с.30).
30.07.2013р. узгоджувальною комісією було складено акт про неможливість встановлення меж, оскільки ОСОБА_2 відмовився від участі в роботі комісії. Про роботу комісії йому було направлено рекомендований лист, однак в призначений час він не з'явився, у зв'язку з чим комісію призначено вдруге на 09.08.2013р. на 09.00 год. (а.с.32-33).
Про направлення комісії відповідача було повідомлено як особисто, так і направлено листа керівнику підприємства, де працює відповідач, щодо забезпечення його явки для роботи узгоджувальної комісії (а.с.34).
Проте, в призначений день та час ОСОБА_2 вдруге не з'явився, у зв'язку з чим узгоджувальною комісією було складено акт про неможливість встановлення меж земельних ділянок (а.с.35).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перешкоджає роботі узгоджувальної комісії, чим порушує здійснення позивачкою права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в порядку та розмірах згідно чинного законодавства шляхом приватизації земельної ділянки, у зв'язку з чим суд вважав необхідним визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки без погодження межі із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 та надати позивачці дозвіл на виготовлення технічної документації, яка необхідна для приватизації земельної ділянки, без письмової згоди на це відповідача та його підпису в акті встановлення і узгодження меж суміжного землекористування.
Крім того, суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача розібрати самовільно встановлену ним загорожу, так як, узгоджувальною комісією було встановлено факт встановлення останнім загорожі з шиферу між земельними ділянками його та позивачки без встановлення меж земельних ділянок, тобто, на свій власний розсуд згідно якихось своїх розмірів.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак, ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону в повному обсязі не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.
Пунктом 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає, зокрема, кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки та збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції, межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.
Згідно з п. 2.4 Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі земельної ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.
Тобто, саме погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з характером спірних правовідносин, щодо приватизації земельної ділянки, належним чином не визначився.
Проте, за таких обставин прийняте по справі рішення буде стосуватися прав та обов'язків не тільки ОСОБА_2, а й Білокуракинської селищної ради, тому притягнення цього органу влади до участі у справі у якості відповідача є обов'язковим.
Разом з тим, суд згідно ч. 1 ст. 33 ЦПК України лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Отже, оскільки позивач заявив позов тільки до ОСОБА_2 і не надав клопотання про залучення до участі у справі Білокуракинської селищної ради в якості відповідача, а суд за своєю ініціативою не може цього зробити, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи всіх належних відповідачів.
Крім того, частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зобов'язуючи відповідача розібрати загорожу з шиферу, встановлену ним між суміжними садибами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, суд не звернув уваги на те, що позивачкою, на підтвердження своїх вимог, не надано даних земельного кадастру, конфігурації спірних земельних ділянок, їх взаємного розташування, для визначення, чи має місце накладення земельних ділянок та відповідно точні розміри і координати такого накладення, тобто обґрунтував свій висновок на даних скасованого протоколу узгоджувальної комісії.
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову в зв'язку з пред'явлення позову не до всіх відповідачів та не надання позивачкою доказів на підтвердження пред'явлених вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, - підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки до висновків, щодо задоволення позовних вимог, місцевий суд дійшов внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволені позовних вимог за необґрунтованістю.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області, ~
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ задовольнити.
Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 лютого 2015 року ~ скасувати.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки, ~ відмовити за необґрунтованістю.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: