КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
23.08.06 р. № 16/2635
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Рибченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Машино-тракторна станція “Поляна” на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 року
у справі № 16/2635 (суддя Спаських Н. М.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Машинно-тракторна станція “Поляна”, с.м.т. Цибулів Монастирищенського району
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер”, м. Київ
2. Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ в особі філії “Черкаське головне регіональне управління”, м. Черкаси
про визнання договору недійсним
в с т а н о в и в :
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Машинно-тракторна станція “Поляна” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” та Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 14.09.2005 р. на підставі ч. 1 ст. 215, ст. 227 ЦК України.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р. у справі № 16/2635 (а. с. 38) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Машино-тракторна станція “Поляна” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р. у справі № 16/2635 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
На підставі апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Машино-тракторна станція “Поляна” на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 11.07.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 16/2635.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” надало згідно ст. 96 ГПК України відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” надало згідно ст. 96 ГПК України відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006 р. розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника позивача.
За розпорядженням в. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Агрикова О. В., Рибченко А. О.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
До апеляційного господарського суду надійшло клопотання СТОВ “Машино-тракторна станція “Поляна” (22.08.2006 вх. № 1-10/250), викладене у телеграмі, про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника. Вказане клопотання СТОВ “Машино-тракторна станція “Поляна” не підлягає задоволенню як безпідставне і необґрунтоване, оскільки в судовому засіданні 16.08.2006 р. суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи та оголосив перерву для підготовки повного тексту постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2003 р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” (далі –відповідач 2) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Машино-тракторна станція “Поляна” (далі –позивач) укладено кредитний договір № 365мн/03 (а. с. 4-8), на виконання якого відповідач 2 надав позивачу кредит в розмірі 985 950 грн. для здійснення купівлі автомобілів КАМАЗ з причіпами по програмі банку “авто у розстрочку” з щомісячним погашенням рівними платежами в термін до 29.08.2006 р. зі сплатою 20 % річних та комісійної винагороди.
14.09.2005 р. між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дім шпалер” (далі –відповідач 1) укладено договір про відступлення права вимоги (а. с. 9-10), згідно якого відповідач 2 відступив відповідачу 1 право вимоги до позивача про погашення заборгованості за кредитним договором № 365мн/03 від 28.08.2003 р. за умови перерахування відповідачем 1 відповідачу 2 у строк до 28.08.2006 р. 425 541 грн. заборгованості за неповернутим кредитом, сплати відсотків і штрафних санкцій, а також заставне зобов’язання, яке забезпечує грошове зобов’язання боржника.
Листом № 7 від 14.09.2005 р. відповідач 2 повідомив позивача про укладення ним з відповідачем 1 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 365мн/03 від 28.08.2003 р.
Як встановлено рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2006 р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2006 р. у справі № 11/1128, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України вказані факти не підлягають повторному доказуванню, платіжними дорученнями № 95 від 22.09.2005 р., № 141 від 26.10.2005 р., № 185 від 30.11.2005 р. та № 190 від 19.12.2005 р. відповідач 1 на виконання договору про відступлення права вимоги від 14.09.2005 р. сплатив ЗАТ КБ “ПриватБанк” 230 735 грн. 75 коп., у тому числі: 206 441 грн. 45 коп. боргу по кредиту, 23 739 грн. 92 коп. відсотків за користування кредитом, 554 грн. 38 коп. пені за прострочення сплати відсотків.
Позивач зобов’язання перед відповідачем 1 як новим кредитором за кредитним договором № 365мн/03 від 28.08.2003 р. в частині сплаченої відповідачем 1 відповідачу 2 суми 230 735 грн. 75 коп. не виконав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Викладені вище норми ЦК України безпосередньо вказують на можливість заміни сторони у зобов’язанні –сторони, на користь якої повинні бути вчинені дії або утриматись від певної дії.
Таким чином, відповідач 2 правомірно передав своє право вимоги погашення заборгованості за кредитним договором відповідачу 1, з огляду на те, що особа вільно розпоряджається своїми правами та зобов’язаннями щодо надання кредиту виконані відповідачем 2 в повному обсязі, а тому відповідач 2 вибув із зобов’язання щодо надання кредиту, а передав лише право вимоги, яке випливає із обов’язку позивача повернути кредит та проценти.
Аналіз викладених вище норм свідчить про те, що право вимоги не пов’язано з особою кредитора та закон не пов’язує можливість укладення правочину щодо відступлення права вимог з суб’єктивним статусом особи, яка набуває права вимоги.
Закріплення в ст. 177 ЦК України майнового права як самостійного об’єкта цивільних прав надало можливість суб’єктам цивільного права передати саме право вимоги кредитора в межах існуючих цивільно-правових договорів.
Твердження позивача щодо незаконності укладення договору про відступлення права вимоги між відповідачами у справі з тієї підстави, що відповідач 1 не належить до фінансової установи в розумінні Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, спростовується тим, що ч. 4 ст. 5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо кола осіб, які мають право укладати правочини про відступлення права вимоги.
У відповідності до преамбули Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Отже, положення Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” не можуть бути застосовані до договору про відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням. Кредитний договір № 365мн/03 від 28.08.2003 р. не містить застережень про необхідність укладення договору про відступлення права вимоги за ним за згодою боржника (позивачу у справі). Доказів виконання зобов’язань за кредитним договором № 365мн/03 від 28.08.2003 р. перед відповідачем 2 позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов’язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення та належну правову оцінку в рішенні місцевого господарського суду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 року у справі № 16/2635 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 року у справі № 16/2635 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Машино-тракторна станція “Поляна” –без задоволення.
2. Справу № 16/2635 повернути господарському суду Черкаської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Рибченко А.О.