КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
23.08.06 р. № 19/229
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Рибченко А.О.
при секретарі судового засідання Рустам’яні Е. А.
за участю представників сторін:
від позивача: Ульянова Ю. А. –дов. б/н від 02.06.2006 р., представник
від відповідача: Погорілий Д. В. –дор. № 6063 від 16.09.2005 р., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2005 року
у справі № 19/229 (суддя Іваницький О. Т.)
за позовом Колективної промислово-будівельної фірми “Приватбуд”, м. Кременчук
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд”, м. Кременчук
про стягнення 77 872 грн. 21 коп.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд”, м. Кременчук
до Колективної промислово-будівельної фірми “Приватбуд”, м. Кременчук
про визнання договорів недійсними
в с т а н о в и в:
Колективна промислово-будівельна фірма “Приватбуд” звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” про стягнення 77 872 грн. 21 коп. за договором поставки № 19/4-П від 19.04.2004 року, в тому числі 70 170 грн. 74 коп. основного боргу, 5 754 грн. втрат від інфляції, 1 245 грн. 76 коп. 3 % річних та 701 грн. 71 коп. штрафу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” звернулося із зустрічним позовом (т. 1 а. с. 88) до господарського суду Полтавської області до Колективної промислово-будівельної фірми “Приватбуд” про визнання недійсними договорів поставки № 19/4-П від 19.04.2004 р., № 1/12-1 від 01.12.2004 р. та угоди про припинення зобов’язань від 08.12.2004 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.09.2005 року (т. 1 а. с. 112) зустрічний позов у відповідності до ст. 60 ГПК України прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2005 року у справі № 19/229 (т. 1 а. с. 128-129) первісний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” на користь Колективної промислово-будівельної фірми “Приватбуд” борг в сумі 70 170,74 грн., 5 754 грн. втрат від інфляції; 1 245,76 грн. –3 % річних та 701,71 грн. штрафу, 778,72 грн. витрат на державне мито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2005 р. та ухвалити нове рішення, яким у позові КПБФ “Приватбуд” до ТОВ “МЖК “Креміньбуд” про стягнення 77 872,21 грн. відмовити, а зустрічний позов ТОВ “МЖК “Креміньбуд” до КПБФ “Приватбуд” про визнання договору поставки від 19.04.2004 р. недійсним задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права місцевим господарським судом при прийнятті рішення.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2005 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 12.12.2005 р. порушено апеляційне провадження у справі № 19/229.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р. (т. 1 а. с. 156-158) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” задоволено; призначено у справі № 19/229 судову бухгалтерську експертизу; проведення призначеної Київським міжобласним апеляційним господарським судом у справі № 19/229 судової бухгалтерської експертизи доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М. С. Бокаріуса; зупинено апеляційне провадження у справі № 19/229 до закінчення судової бухгалтерської експертизи та повернення матеріалів справи до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.06.2006 р. поновлено апеляційне провадження у справі № 19/229.
Колективна промислово-будівельна фірма “Приватбуд” згідно ст. 96 ГПК України надала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2006 року у справі № 19/229 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “МЖК “Креміньбуд” – без задоволення.
За розпорядженням в. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Агрикова О. В., Рибченко А. О.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 17.08.2006 р. оголошувалася перерва до 23.08.2006 р. для підготовки повного тексту постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2004 року між Колективною промислово-будівельною фірмою “Приватбуд” (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” (далі –відповідач) укладено договір поставки № 19/4-П (т. 1 а. с. 8-12), у відповідності до умов якого позивач (за договором –постачальник) зобов’язався передати у зумовлені строки відповідачу (за договором –покупець) товари, а відповідач зобов’язався прийняти вказані товари, що вказані у видаткових документах і сплатити за них грошову суму.
На виконання договору поставки позивачем на підставі первинних видаткових, податкових, бухгалтерських документів відвантажено продукцію підприємства на загальну суму 130 693, 89 грн. в період з 22.04.2004 року по 30.11.2004 року, що підтверджується наступними документами:
1. рахунок фактура № СФ-14 від 22.04.2004 р., видаткова накладна № 8 від 22.04.2004 р. довіреність ЯЗН № 454122 від 15.04.2004 р., податкова накладна № 8 від 22.04.2004 р.;
2. рахунок фактура № СФ-19 від 26.04.2004 р., довіреність ЯЗН № 454125 від 26.04.2004 р., видаткова накладна № 12 від 26.04.2004 р., податкова накладна № 12 від 26.04.2004 р.;
3. рахунок фактура № СФ-24 від 27.04.2004 р., довіреність ЯЗН № 454127 від 26.04.2004 р., видаткова накладна № 16 від 27.04.2004 р., податкова накладна № 16 від 27.04.2004 р.;
4. рахунок фактура № СФ-151 від 30.06.2004 р., видаткова накладна № 151 від 30.06.2004 р., довіреність ЯЗН № 454132 від 01.07.2004 р., податкова накладна № 151 від 30.06.2004 р.;
5. рахунок фактура № СФ-239 від 30.07.2004 р., видаткова накладна № 220 від 30.07.2004 р., податкова накладна № 220 від 30.07.2004 р.;
6. рахунок фактура № СФ-488 від 28.09.2004 р., видаткова накладна № 406 від 30.09.2004 р., довіреність ЯЗШ № 125734 від 28.09.2004 р., податкова накладна № 406 від 30.09.2004 р.;
7. довіреність ЯЗШ № 125741 від 06.10.2004 р., рахунок фактура № СФ-507 від 05.10.2004 р., видаткова накладна № 429 від 06.10.2004 р., акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000038 від 06.10.2004 р., податкова накладна № 429 від 06.10.2004 р.; рахунок фактура № СФ-515 від 07.10.2004 р., видаткова накладна № 472 від 14.10.2004 р., податкова накладна № 472 від 14.10.2004 р.; рахунок фактура № СФ-614 від 29.10.2004 р., видаткова накладна № 516 від 29.10.2004 р., податкова накладна № 516 від 29.10.2004 р.;
8. видаткова накладна № 530 від 30.11.2004 р., довіреність ЯИР № 116876 від 01.11.2004 р., податкова накладна № 530 від 30.11.2004 р. (т. 1 а. с. 13-45).
Як підтверджується матеріалами справи, товар отримано уповноваженими представниками відповідача, про що свідчать належними чином оформлені довіреності на отримання матеріальних цінностей по кожній поставці та проведення часткової оплаті відповідачем в сумі 60 523,15 грн., що підтверджується банківськими виписками.
08.12.2004 року сторонами укладено угоду про припинення зобов’язань заліком взаємних однорідних вимог (т. 1 а. с. 125), згідно пункту 1.1. якої відповідач погодився провести залік заборгованості позивачу відповідно до договору № 1/12-1 від 01.12.2004 року шляхом часткового погашення його заборгованості перед позивачем на суму 23 580,00 грн. за договором № 19/4-П від 19.04 2004 року.
Відповідно до пункту 2.4 договору № 19/4-П остаточний розрахунок за товар здійснюється до п’ятого числа наступного місяця від дати отримання товару згідно видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснена після зазначеного терміну вважається простроченою.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У визначені договором строки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, чим порушив взяті на себе зобов’язання, передбачені договором та вимоги статті 692 ЦК України.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що на час прийняття рішення у справі основний борг відповідача перед позивачем за договором поставки № 19/4-П від 19.04.2004 року склав 70 170,74 грн.
12.04.2005 року позивач в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію № 4 з вимогою виконати зобов’язання за договором постави № 19/4-П від 19.04.2004 року щодо оплати поставленого товару, проте відповіді в отримав.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов’язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі пунктів 6.1 і 6.2 договору позивач правомірно нарахував відповідачу 701,71 грн. штрафу, 5 754,00 грн. втрат від інфляції та 1 245,76 грн. 3 % річних за період з 08.12.2004 р. по 15.07.2005 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” (далі –позивач за зустрічним позовом) заявлено зустрічний позов про визнання недійсними договорів поставки № 19/4-П від 19 квітня 2004 року, № 1/12-1 від 01.12.2004 року та угоди про припинення зобов’язань від 08.12.2004 року, укладених Колективною промислово-будівельною фірмою “Приватбуд”, в обґрунтування вимог якої позивач за зустрічним позовом посилається на те, що керівник підприємства жодного з цих договорів не підписував та довіреності на їх підписання не видавав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що підпис особи, яка підписала договори та угоду від імені директора позивача за зустрічним позовом є підробленим, а тому місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги ці доводи ТОВ “МЖК “Креміньбуд”.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позивач за зустрічним позовом не навів та не обґрунтував жодної з підстав, передбачених законом для визнання цих договорів недійсними. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “МЖК “Креміньбуд” всупереч своїм твердженням вчиняло дії, які свідчать про схвалення та часткове виконання ним цих договорів (отримання поставленого товару на підставі довіреностей; здійснення часткових розрахунків за отриманий товар, проведення взаємозаліку взаємних однорідних вимог).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів, договори підписані уповноваженими на це особами, скріплені печатками, а тому є укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
В якості підстави для визнання вказаних договорів недійсними позивач за зустрічним позовом вказує на відсутність в договорах істотних умов договору поставки, зокрема, кількості товару, його вартості та строку поставки. Проте таке обґрунтування недійсності договору суперечить умовам договору та ряду норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Отже, ціна не є істотною умовою договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Відповідно до ст. 633 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 266 ГК України в договорі встановлюється лише загальна кількість товарів, що підлягає поставці. Посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність в договорі поставки загальної кількості товару суперечить пункту 1.5. договору поставки № 19/4-П від 19.04.2004 року, де передбачене право встановлювати загальну кількість поставленої! товару, його частково співвідношення (асортимент) видатковими документа (накладними).
Щодо висновку № 90 судово-бухгалтерської експертизи від 28.02.2006 р., то колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Експертний висновок являє собою зведені у три таблиці узагальнені дані щодо здійснених позивачем поставок відповідачу, щодо проведення по бухгалтерському обліку ТОВ “МЖК “Креміньбуд” отриманого від позивача товару та відомості про здійснені розрахунки відповідачем. При цьому висновок експерта не містить жодного посилання на дослідження рахунків бухгалтерського обліку підприємств.
Так, таблиця № 2 висновку містить дані, що відображені в бухгалтерському обліку ТОВ “МЖК “Креміньбуд”. В цій таблиці відсутня видаткова накладна № 472 від 14.10.2004 року на суму 81 333,31 гривень.
В матеріалах справи міститься довіреність ЯЗШ № 125741 від 14.10.2004 року, на підставі якої представник ТОВ “МЖК “Креміньбуд” Кулішенко Л. В. отримала товар. Більше того, отримані по цій накладній товари були частково оплачені ТОВ “МЖК “Креміньбуд” на суму 10 000 грн. платіжним дорученням № 278 від 22.10.2004 року і платіжним дорученням № 295 від 26.10.2004 року. Вказані платіжні доручення містять посилання на рахунок № СФ-515 ВІД 07.10.2004 року, який відрізняється від видаткової накладної № 472 лише загальною кількістю, оскільки замість 200 свай, вказаних в рахунку, ТОВ “МЖК “Креміньбуд” фактично було отримано лише 90 штук. Таким чином, поставка на підставі видаткової накладної № 472 від 14.10.2004 року не тільки фактично здійснена, але й частково оплачена, але аналіз вказаних документів не знайшов свого відображення у висновку експерта, який не врахував цієї накладної в стані загальних розрахунків між сторонами, при цьому в експертному висновку відсутні будь-які обґрунтування того, чому експерт не приймає цю накладну до уваги при визначенні стану розрахунків між сторонами.
У висновку експерта зазначено, що заборгованість ТОВ “МЖК “Креміньбуд” перед КБПФ “Приватбуд” документально не підтверджується. Проте такий висновок експерта не ґрунтується на нормах закону та суперечить наявним в справі первинним бухгалтерським документам, які є беззаперечним доказом наявності у відповідача обов’язку по оплаті отриманого від позивача товару.
Відсутність відображення бухгалтерської операції в бухгалтерському обліку юридичної особи не є доказом того, що такої господарської операції не існує взагалі.
У відповідності до положень ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Вказана норма закону також передбачає, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, а за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть відповідальність особи, які склали та підписали ці документи.
В той же час, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу позивачем за накладною № 472 від 14 жовтня 2004 року товару.
Отже, доводи відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2005 року у справі № 19/229 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом у справі.
Щодо оплати рахунку № 247 від 12.07.2006 р. на суму 145,28 грн. виклику експерта в судове засідання 13.07.2006 р., то вказана суму документально не підтверджується, а тому не підлягає стягненню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2005 року у справі № 19/229 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” –без задоволення.
2. Справу № 19/229 повернути господарському суду Полтавської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Рибченко А.О.