Судове рішення #457758
219/12-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31


Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А


22.08.06 р.                                                                                                    № 219/12-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:


Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Рибченко А.О.




при секретарі судового засідання Рустам’яні Е. А.


за участю представників сторін:

від позивача: Дзюбенко С. М. –дов. б/н від 07.08.2006 р., представник

від відповідача: Бондар А. В. –дов. № 2005-86/12/29 від 29.12.2005 р., представник;

                             Гончаров Е. В. –дов. № 6-2006 від 04.01.2006 р., представник


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” на рішення господарського суду Київської області від 20.06.2006 року


у справі № 219/12-06  (суддя Писана Т. О.)


за позовом    Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”, м. Бориспіль


до                   Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт”, с. Гора Бориспільського району


про                стягнення 2 682 457 грн. 60 коп.


в с т а н о в и в:

Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” про стягнення 2 581 372 грн. 45 коп. основного боргу за надані послуги з аеропортового обслуговування протягом січня - лютого 2006 р. згідно умов договору у формі Додатку В 1.4/02-23.9-3 від 10.03.2005 р. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, 87 300 грн. 81 коп. пені та 13 784 грн. 34 коп. три проценти річних за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.06.2006 р. у справі                 № 219/12-06 (т. 1 а. с. 128-135) відмовлено повністю у задоволенні позову Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” про стягнення із Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” суми за надані послуги протягом січня-лютого  2006 р. в розмірі 2 581 372 грн. 45 коп. основного боргу, 87 300 грн. 81 коп. пені та                  13 784 грн. 34 коп. трьох процентів річних за договором у формі Додатку В 1.4/02-23.9-3 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від 10.03.2005 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Київської області від 20.06.2006 р. у справі № 219/12-06 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” та стягнути з Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” 2 581 372 грн. 45 коп. основного боргу, 87 300 грн. 81 коп. пені, 13 784 грн. 34 коп. трьох процентів річних та судові витрати по справі, оскільки рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального і матеріального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За апеляційною скаргою Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” на рішення господарського суду Київської області від 20.06.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 21.07.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 219/12-06.

Закрите акціонерне товариство “Авіакомпанія “Аеросвіт” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Київської області від 20.06.2006 р. у справі № 219/12-06 без змін, а апеляційну скаргу ДМА “Бориспіль” –без задоволення.

За розпорядженням в. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2006 р. розгляд справи № 219/12-06 здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Агрикова О. В., Рибченко А. О.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 17.08.2006 р. оголошувалася перерва до 21.08.2006 р. для необхідності проведення технічної фіксації судового процесу.

До апеляційного господарського суду звернувся Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” з клопотанням б/н від 18.08.2006 р., в якому просить зупинити провадження у справі № 219/12-06 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 41/575-А Київським апеляційним господарським судом на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки постановою господарського суду м. Києва у справі № 41/575-А від 31.05.2006 р. в задоволенні адміністративного позову Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” відмовлено повністю; наказ Державіаслужби № 47 від           13.09.2004 р. був (і є) чинним на час прийняття рішенням місцевим господарським судом.


Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 21.08.2006 р. оголошувалася перерва до 22.08.2006 р. для підготовки повного тексту постанови.


Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.


У 1998 р. Міжнародною організацією перевізників ІАТА з метою впорядкування та правовідносин з надання аеропортових послуг та спрощення процедури укладання відповідних договорів розроблено Стандартну Угоду ІАТА з наземного обслуговування, що являє собою типову угоду, яка визначає загальні поняття та основні напрями співробітництва між авіакомпаніями та аеропортами та має рекомендаційний характер. Складовою частиною зазначеної Стандартної Угоди є додаток “А”, який містить перелік усіх можливих видів послуг з наземного обслуговування повітряних суден.

Безпосередні правовідносини з аеропортового обслуговування між аеропортом та авіакомпанією встановлюються шляхом укладання сторонами відповідного договору у формі додатку   “В”   до   Стандартної   Угоди   ІАТА   з   наземного   обслуговування   та   роблять застереження про те, в якому обсязі вони визнають та виконують умови, визначені Стандартною Угодою ІАТА та додатку “А” до неї. В додатку “В” сторони мають право розширити, змінити або відмінити те чи інше положення Стандартної Угоди ІАТА та додатку “А”. При укладанні договору сторони підписують лише додаток “В”, після чого набирає чинності Стандартна Угода ІАТА та додаток “А” в обсязі, який визначений сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2005 р. між Державним міжнародним аеропортом “Бориспіль” (далі – позивач) та Закритим акціонерним товариством “Авіакомпанією “Аеросвіт” (далі –відповідач) укладено договір про надання аеропортом послуг авіакомпанії з наземного обслуговування у формі Додатку В 1.4/02-23.9-3 до Стандартної Угода ІАТА про наземне обслуговування (далі –договір, т. 1 а. с. 78-88).

Строк дії договору з 01.03.2005 р. до 01.03.2006 р.

В преамбулі Додатку “В” позивач та відповідач домовились про те, що до них застосовується спрощений порядок, а саме: умови Стандартної Угода ІАТА про наземне обслуговування та додатку “А” застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені в цьому документі, тобто додатку “В”.

За Додатком “В” позивач та відповідач домовились про те, що позивач надає відповідно до переліку, визначеному в п. 1.1. Додатку “В”, послуги, а відповідач згідно     п. 6.1. ст. 6 Стандартної Угоди ІАТА та параграфу 1 додатку “В” зобов’язується сплачувати рахунки відповідно до кількості наданих послуг.

За умовами договору від 10.03.2005 р. позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з наземного обслуговування, зазначені в п. 1.1. параграфу 1 договору (Додатку “В”), а відповідач зобов’язався оплатити послуги, у тому числі аеропортові збори.

Відповідно до п. 5.1. параграфу 5 договору відповідач зобов’язаний здійснити оплату наземного обслуговування, аеропортових зборів, додаткових послуг, метеорологічного забезпечення зльоту та посадки без консультації за маршрутом польоту та оформленням документації, за надання місць для базування повітряних суден, технічне обслуговування повітряних суден, виконання додаткових обслуговувань та усунення дефектів за місяць двома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків, які передаються позивачем відповідачу. Датою отримання рахунків є фактична дата їх отримання, засвідчена підписом представника перевізника (відповідача).

Разом з рахунком відповідач отримує складений обслуговуючою компанією (позивачем) акт приймання-здачі виконаних послуг. Підписаний акт відповідач зобов’язаний повернути в бухгалтерію обслуговуючої компанії (позивача) протягом 30 робочих днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. Якщо протягом 30-ти робочих днів акт не буде повернено до обслуговуючої компанії (позивача), він вважається підписаним сторонами.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата за надані позивачем послуги здійснюється наступним чином: 70 відсотків рахунку сплачується протягом 7 робочих днів з дати отримання рахунку, а 30 відсотків суми рахунку сплачується протягом 17 робочих днів з дати його отримання. Оплата здійснюється на рахунок обслуговуючої компанії (позивача), який вказаний в договорі.

Відповідно до п. 5.3 параграфу 5 договору рахунки виставляються на основі складених на кожний рейс “Карт обслуговування авіарейсів в аеропорту “Бориспіль”, “Довідок про виконані роботи по технічному обслуговуванню повітряних суден до “Карт нарядів на технічне обслуговування” та “Карт обліку послуг з наземного обслуговування ПС”, підписаних уповноваженими представниками позивача та відповідача. Рахунки за роботи з технічного обслуговування виславляються окремо від рахунків за надані послуги з калькуляцією, в якій має бути зазначено дату, номер рейсу, вид робіт. У випадку розходження в облікових даних сторін договору, оплата мала проводитись без порушення встановлених строків, а необхідні уточнення мали проводитись при виставленні рахунків на наступний місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за надані у січні-лютому 2006 р. послуги виставлено відповідачу рахунки-фактури № 71/1 від 18.01.2006 р. на суму             3 386 580,98 грн.; № 71/558 від 02.02.2006 р. на суму 3 015 840,07 грн.; № 71/65 від 21.02.2006 р. на суму 2 735 798,56 грн.; № 71/74 від 10.03.2006 р. на суму 2 484 959,36 грн. (з урахуванням коригуючого рахунку № 71/100 від 10.03.2006 р. на суму 9 422,61 грн. за послуги з наземного обслуговування за лютий 2006 р.). Загальна сума виставлених рахунків за надані послуги у січні-лютому 2006 р. становить 11 632 601,58 грн.

Зазначені рахунки-фактури оплачені відповідачем частково, що підтверджено виписками з банківського рахунку позивача, а саме: на загальну суму 9 051 229,13 грн. (за вирахуванням сплаченої суми 83 715,00 грн., яка віднесена коригуючим рахунком позивача № 71/44 від 09.02.2006 р. за послуги з метеозабезпечення в лютому 2006 р.).

Сума несплачених відповідачем рахунків за надані послуги у січні-лютому 2006 р.  становить 2 581 372,45 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджується матеріалами справи, протягом дії договору від 10.03.2005 р. за період січень-лютий 2006 р. відповідач оплачував послуги з наземного обслуговування із застосуванням знижки у розмірі 30 відсотків.

Наказом Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. “Про затвердження знижок до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України при виконанні авіакомпаніями внутрішніх та міжнародних рейсів на літній та зимовий періоди ІАТА 2004 та 2005 р. р.” встановлено порядок надання авіаційним перевізникам знижок до аеропортових зборів при виконанні міжнародних повітряних перевезень в аеропортах України, у тому числі у Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” в розмірі від 10 до 30 відсотків від встановленого тарифу в залежності від кількості пасажирів, перевезених такими перевізниками за внутрішніми українськими повітряними рейсами (п. 1 наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р.).

Місцевим господарським судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачем протягом періоду з 01 січня по 28 лютого 2006 р. виконано наступну кількість рейсів по перевезенню пасажирів: у січні виконано 194 рейсів і перевезено 12 452 пасажирів; у лютому виконано 191 рейс і перевезено 12 117 пасажирів.

Таким чином, відповідно до п. 2 наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. за кількістю рейсів, виконаних протягом січня - лютого 2006 р., для відповідача повинна застосовуватись знижка у розмірі 30 відсотків від встановленого тарифу.

Як вбачається із назви наказу Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р., знижки затверджуються до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України при виконанні авіакомпаніями міжнародних рейсів на літній та зимовий періоди ІАТА 2004-2005 р. р.

Відповідно до абз. 12 п. 1.5. Правил виконання чартерних рейсів, затверджених Міністерством транспорту України наказом № 297 від 18.05.2001 р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.05.2001 р. № 461/5652, сезон ІАТА - літній сезон ІАТА - в період з останньої неділі березня по останню суботу вересня (включно); зимовий сезон ІАТА - в період з останньої неділі вересня по останню суботу березня (включно).

Таким чином, зимовий період ІАТА 2005 року тривав з останньої неділі вересня, тобто з 25.09.2005 р., по останню суботу березня (включно), тобто по 25.03.2006 р. включно. Отже, наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. діяв до 25.03.2006 р. включно.

Позивач заперечує проти застосування наказу Державіаслужби № 47 від  13.09.2004 р. до спірних правовідносин і вважає за необхідне застосовувати наказ Міністерства транспорту України від 29.12.1997 р. “Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль”. Позивач виставляв рахунки-фактури за надані у січні - лютому 2006 р. послуги виходячи з тарифів, встановлених саме цим наказом.

З таким твердженням позивача погодитись не можливо, оскільки у відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2006 р. у справі № 201/10-05 між тими ж сторонами встановлено, а тому в силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України дані факти не потребують доказування, що протягом 2004 р. відповідач правомірно здійснював розрахунки із аерпопортових зборів за надані позивачем послуги з урахуванням знижки.

Не можуть бути прийняті до уваги і твердження позивача, що наказ № 47 не набув чинності та по суті є проектом нормативно-правового акту, оскільки він не погоджений з Міністерством економіки України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення” Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 р. “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” (в редакції чинній на час прийняття наказу № 47 від 13.09.2004 р.) до повноважень Мінтрансу України (Державіаслужби) належить встановлення за погодженням з Міністерством економіки України аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у аеропортах України (посадка, зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про ціни та ціноутворення” у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни та тарифи. Відповідно до ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послу, за винятком тих, регулювання яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів).

Наказом Міністерства транспорту України № 459 від 29.12.1997 р. “Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту “Бориспіль”, що зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998 р. за № 127/2567, встановлено аеропортові збори за аеропортове обслуговування повітряних суден, пов’язане із забезпеченням: посадки-зльоту, обслуговування пасажирів у терміналах, наднормативної стоянки пасажирського повітряного судна, авіаційної безпеки пасажирських рейсів.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про ціни та ціноутворення” зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи). Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв’язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

Наказом Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. встановлено порядок надання повітряним перевізникам знижок зі зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України під час виконання міжнародних повітряних рейсів і залежності від кількості виконаних авіакомпанією внутрішніх рейсів.

При цьому розміри ставок зборів за аеропортове обслуговування повітряних рейсів залишись без змін, оскільки наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. передбачає обчислення знижок до зборів за аеропортове обслуговування у відсотках до розмірів аеропортових зборів, встановлених наказом Міністерства транспорту України № 459 від 29.12.1997 р. “Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту “Бориспіль”

Наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. не містить зобов’язання для авіаперевізників виконувати внутрішні повітряні рейси, а тому право на застосування знижок мають лише ті авіаперевізники, які виконують певну кількість внутрішніх повітряних рейсів.

На час видання наказу № 47 від 13.09.2004 р. Державіаслужба діяла на підставі Положення про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, затвердженого Указом Президента України № 912/2004 від 16.08.2004 р.

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Державіаслужба є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.

Відповідно до п. 4 Положення Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань виконує наступні функції:

- здійснює централізоване державне управління цивільною авіацією;

- реалізує у межах своїх  повноважень  єдину  економічну,  тарифну, фінансову,   кадрову, науково-технічну, страхову, інвестиційну, соціальну політику в галузі цивільної авіації та розробляє на основі результатів аналізу діяльності цивільної авіації пропозиції щодо її вдосконалення;

-  здійснює контроль за ефективним використанням повітряного простору України, регламентує організацію обслуговування повітряного руху, а також забезпечує раціональний та ефективний розподіл повітряного простору України в інтересах національної економіки та оборони;

- здійснює в межах своїх повноважень правове регулювання організації та діяльності цивільної авіації;

- встановлює аеропортові, аеронавігаційні та інші збори тощо.

Отже, Державіаслужба як головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України, наділена повноваженнями щодо регулювання питань з реалізації єдиної економічної, тарифної, фінансової, інвестиційної політики в галузі цивільної авіації, регламентує організацію обслуговування повітряного руху, встановлює аеропортові, аеронавігаційні та інші збори тощо, а тому Державіаслужба має право встановлювати знижки до аеропортових зборів, не змінюючи при цьому самі тарифи за аеропортове обслуговування.

Оцінюючи зміст наказу № 47 від 13.09.2004 р., місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність необхідності державної реєстрації в Міністерстві юстиції України зазначеного наказу.

Державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється у порядку та на умовах, встановлених Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами КМУ № 420 від 15.06.1994 р., № 1640 від 16.10.1998 р. , № 629 від 16.05.2002 р.).

Відповідно до п. 3 вказаного Положення на державну реєстрацію подаються акти, що містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами “Для службового користування”, “Не для друку”, “Таємно” та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Відповідно до п. 4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Проте, наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. не містить правові норми (правила поведінки), які мають імперативний характер, що розраховані на невизначене коло осіб. В цьому наказі на авіаперевізників не покладається обов’язок виконувати внутрішні пасажирські перевезення, а передбачаються умови, за яких авіаперевізники отримують знижки по оплаті аеропортових зборів. Зазначений наказ є обов’язковим лише для Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” та ДП ОПР “Украерорух”, які входили до сфери управління Державіаслужби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 967-р від 24.12.2004 р. ДМА “Бориспіль” передано до сфери управління Державіаслужби, а тому зазначені накази не мають міжвідомчого характеру.

Наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. не суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 2080 від 12.11.1999 р.

Зазначена постанова не передбачає, що заборона надання знижок з аеропортового обслуговування поширюється на весь час до виконання кредитних зобов’язань ДМА “Бориспіль” за кредитною угодою. Постанова Кабінету Міністрів України № 2080 від 12.11.1999 р. прийнята з метою завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”, про що зазначено у її преамбулі. З аналізу тексту цієї постанови вбачається, що її положення стосувались виключно питань завершення проекту реконструкції льотної зони № 1 та, відповідно, виконання державних зобов’язань та вимог додаткового забезпечення, передбачених кредитними угодами, за якими здійснювалось фінансування проекту реконструкції льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”.

Завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони № 1 ДМА “Бориспіль” відбулося в травні 2001 р. підписанням акта державної комісії про приймання льотної зони № 1 в експлуатацію. На підставі цього акта та за результатами проведених сертифікаційних перевірок Укравіатрансом та Міждержавним авіаційним комітетом в 2001 році видано сертифікати, які дозволили експлуатацію льотної зони № 1.

Крім того, за своїм змістом наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. не встановлює пільгу з оплати аеропортового збору, а визначає компенсацію втрат авіаперевізників, які виконують внутрішні пасажирські перевезення.

Наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. не порушує вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944 р., яка набула чинності для України з 09.09.1992 р.

Відповідно до ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію будь-які збори, що можуть стягуватись або дозволені для стягування Договірною державою (Україною) за користування аеропортами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують, щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.

Наказ Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 р. не передбачає, що його дія поширюється виключно на українських авіаперевізників або українських повітряних суден. Надання знижок за вказаним наказом обумовлено кількістю виконаних внутрішніх повітряних перевезень. Ніяких інших умов або обмежень наказ не передбачає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту умов договору (параграф 5), саме на позивача покладався обов’язок розрахунку вартості наданих послуг шляхом виставлення рахунку до сплати на основі складених по кожному рейсу “Карт на обслуговування авіарейсів в аеропорту “Бориспіль”. Як підтверджується матеріалами справи, відповідач своєчасно і у повному обсязі оплачував виставлені позивачем рахунки-фактури.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, знайшли повне відображення і належну правову оцінку в рішенні місцевого господарського суду.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення і належну правову оцінку в рішенні місцевого господарського суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Київської області від 20.06.2006 року у справі № 219/12-06 та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Київської області від 20.06.2006 року у справі                № 219/12-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” –без задоволення.

2. Справу № 219/12-06 повернути господарському суду Київської області.




          


Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Рибченко А.О.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація