Справа № 2-838/09

                                                                                                                                                                                                         

                                                                                     

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24 квітня 2009 року                 Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого – судді Паламарчука М.С., при секретарі Шаповал І.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до комунального підприємства «Олександрія-водоканал» про визнання недійсною частини договору, зобов’язання відновити водопостачання,

       в с т а н о в и в :

    Позивач звернулася до суду з позовом, в якому прохає:

1. Визнати недійсним пункт 12 статті 4.2 договору від 8 вересня 2008 р.: 12) «вирішити питання погашення заборгованості за вже спожиту воду та скид стоків станом на 01.09.2008 року у сумі 3021,92 грн., яка виникла за попередній період».

2. Зобов’язати відповідача відновити водопостачання шляхом демонтажу пломби з крану подачі холодної води перед водоміром у квартирі АДРЕСА_1 Своє прохання мотивує тим, що на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду від 4 липня 2008 р.  суду вона стала власницею зазначеної  квартири.

З метою укладення договору про надання послуг звернулась до відповідача з відповідним проханням. 8 вересня 2008 р. представниками відповідача їй було надано два примірники договору, які вона підписала, а один примірник залишився у неї.  Договір вона не читала, оскільки працівники відповідача запевнили, що його зміст відповідає діючому законодавству і договір складено  у відповідності з діючими правилами.

9 жовтня 2008 року представником відповідача в її квартирі було встановлено, зареєстровано та опломбовано водомір. Водомір було опломбовано разом з краном постачання холодної води до квартири, тобто водопостачання до квартири було припинене. Свої дії працівник відповідача пояснив тим, що вона за послуги водопостачання має борг в сумі 3021 грн. 92 коп. Вона йому пояснила, що щомісячно здійснювала оплату згідно з умовами договору (стаття 2.2 договору) в розмірі 62,70 грн. Працівник відповідача пояснив їй, що така сума боргу зазначена в договорі. І лише тоді вона помітила спірну умову.

17 грудня 2008 р. вона звернулася до відповідача із заявою про відновлення їй водопостачання. Відповідь надана не була, водопостачання теж не було відновлено.

Вважає, що частина договору, в якій зазначено, що вона зобов’язана вирішити питання погашення заборгованості, є незаконною та підлягає визнанню недійсною, оскільки суперечить актам цивільного законодавства. Типова форма договору про надання подібних послуг затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630. Такий пункт в ньому не передбачений.

Крім того, згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виникають  внаслідок дій осіб. Будь-яких дій, які б свідчили про виникнення у неї обов’язків перед відповідачем, вона не здійснювала (води на таку суму боргу вона не споживала, а договір 8.09.2008 р. з відповідачем уклала вперше), тобто підстав виникнення обов’язків по сплаті вказаної суми перед відповідачем у неї не існує.  

Зазначена частина договору суперечить умовам зазначених правил.  Припинення водопостачання до її квартири є теж порушенням її права на споживання води, оскільки умови укладеного договору вона виконувала і припинення їй водопостачання  не має жодної правової підстави, а на підставі ст. 526 ЦК України відповідач повинен виконувати свої обов’язки по водопостачанню належним чином.

Представник позивача підтримав її вимоги в судовому засіданні. Доповнив, що з 2003 р. позивач не проживала за зазначеною адресою і не користувалася послугами відповідача. В червні 2008 р. борг за водопостачання та водовідведення уже був стягнутий з попереднього власника квартири.

Представник відповідача позов не визнала. Пояснила, що до того, як позивач стала одноособовою власницею квартири, вона проживала разом  зі своїм батьком в зазначеній квартирі як член сім'ї, тому користувалася їхніми послугами. Але належним чином оплату не проводили, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 2975 грн. 72 коп. станом на 01.03.2009 р., яку боржники повинні солідарно сплачувати відповідно до ст. 541 ЦК України.

Позивача не примушували укладати договір, вона самостійно без будь-якого тиску уклала договір на послуги з водопостачання та водовідведення, так як було встановлено водолічильник, який необхідно було опломбувати.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» підприємство має право зупинити подачу води споживачу за систематичну неоплату послуг .

Згідно з чинним законодавством, якщо абонент встановлює водомір, маючи при цьому борг, водоканал може прийняти його до розрахунків. Проте при опломбуванні приладу обліку співробітники абонентської служби зобов’язані також перекрити воду і не включати до повного погашення заборгованості, що і було зроблено їхнім представником.

Посилання позивача на недійсність договору є безпідставним, адже відповідно до вимог ст. 215 ЦК України передбачено 3 підстави недійсності правочину. Укладений договір ні під одну з них не підпадає. До теперішнього часу  питання по оплаті ні Ватліним В.М., ні Ватліною С.В. не вирішено. В зв’язку з цим позивач солідарно зобов’язана сплатити або вирішити оплату заборгованості в розмірі 2975 грн. 72 коп. за надані послуги, після чого їй буде відновлено водопостачання до вказаної квартири.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Копією  договору від 08.09.2008 р. підтверджується наявність в ньому спірного пункту.  

Згідно з частинами 1 та 3 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Разом з тим, позивач пояснила, що вона не читала  договір, оскільки її завірили, що це типова форма договору. Заперечує, що визнавала за собою борг в сумі 3021,92 грн. Представник відповідача також підтвердила, що договір укладався тому, що позивач бажала встановити лічильник води. Тобто вона не мала вільного волевиявлення на визнання боргу, а змушена була укладати договір на таких умовах. Крім того, рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 21.07.2008 р. борг в сумі 2927 грн. 87 коп. станом на 01.06.2008 р.  уже був стягнутий з Ватліна Валерія Миколайовича, який являвся попереднім власником квартири. Довідкою № 189 від 06.04.2009 р. Олександрійського технікуму Білоцерківського державного аграрного університету підтверджується, що з 14.02.2003 р. позивач фактично проживала за іншою адресою і не користувалася послугами відповідача. З довідок приватного підприємства «Комбудсервіс-Л» від 04.08 та 05.09.2008 р. вбачається, що позивач почала проживати в квартирі з 03.09.2008 р. Довідка того ж підприємства від 30.03.2009 р. містить дописку «Проживають постійно з 1997 року», але ця дописка зроблена іншим почерком, виправлення не обумовлене особами, які підписали довідку. В зв’язку з чим ця довідка не може бути визнана належним доказом по справі. Покладення на позивача цієї ж суми боргу суперечить діючому законодавству та моральним засадам суспільства.  Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»

(N 2918-III від 10.01.2002р.) у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду постачальник послуг має право обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання. Повне зупинення водопостачання не передбачене. Таке право відповідача записане лише в п. 1 ст. 4.3 спірного  договору, за яким він у разі несвоєчасного внесення плати може припиняти надання послуг, завчасно попередивши споживача.   Договір було укладено 08.09.2008 р. З розрахунку заборгованості видно,що в вересні було нараховано 62 грн. 70 коп. і цю суму позивач сплатила в жовтні місяці,  в якому їй до встановлення та опломбування лічильника 9.10.2008 р. і припинення водопостачання   нараховано було 16 грн. 50 коп. Позивач в грудні 2008 р. сплатила 62 грн. 70 коп.  Тому немає підстав вважати, що вона систематично не виконувала свої обов’язки за договором.  У відповідності до п. 1 ст. 4.4 договору, укладеного між сторонами, відповідач  зобов’язаний забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг.

    В зв’язку з повним задоволенням вимог позивача з відповідача на її користь необхідно стягнути судові витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 7 грн. 50 коп. та судового збору в сумі 8 грн. 50 коп., всього 16 грн.

    Представник позивача надав квитанцію про отримання ним 2 лютого 2008 р. 500 грн. за представництво інтересів в суді. Однак, в ній не зазначено, що ці витрати понесла саме позивач. В угоді про надання правової допомоги від 5 січня 2009 р. вказано, що адвокат представляє інтереси позивача в суді з усіма правами наданими стороні. Відшкодування представникові витрат не передбачено. Тому вказана сума не підлягає відшкодування. Письмово такі вимоги не заявлялись.    

    Керуючись статтями 11, 16, 203, 215 ЦК України,  84, 85, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд

                                в и р і ш и в :

    Визнати недійсним п. 12 статті 4.2 договору № /08-25248 від 08.09.2008 р. про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, укладеного між комунальним підприємством «Олександрія-водоканал» та ОСОБА_1 , а саме: «12) вирішити питання погашення заборгованості за вже спожиту воду та скид стоків станом на 01.09.08 у сумі 3021,92 гр., яка виникла за попередній період».

Зобов’язати КП «Олександрія-водоканал» відновити водопостачання квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1  шляхом демонтажу пломби з крану подачі холодної води перед водоміром.

Стягнути з КП «Олександрія-водоканал» на користь ОСОБА_1  судові витрати в сумі 16 грн.

           Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Кіровоградської обл. через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня його проголошення  апеляційної скарги або шляхом подання в той же строк заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                    Суддя: