Справа № 2-7696/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 р.
Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:
головуючого судді - Ярош 1.1.
при секретарі - Стариш О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, житлово-комунального експлуатаційного підприємства «Радіалка», Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання права користування та зобов'язання взяти на реєстраційний облік,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ним право користування квартирою за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46 а, кв. 33 та зобов’язати Малиновський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області взяти його на реєстраційний облік за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46 а, кв. 33, посилаючись на наступне.
У 2004 р. він з відома та зі згоди наймача, ОСОБА_4, вселився у зазначену квартиру, на протязі трьох років вони мешкали у даній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично були однією сім'єю, у 2007 р. ОСОБА_4 померла, після смерті позивач продовжує проживати у спірній квартирі і сплачує за комунальні послуги, у зв'язку з чим вважає, що він набув право користування даною квартирою.
Представник житлово-комунального експлуатаційного підприємства «Радіалка» та ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що будинок № 46 а перебуває на балансі ВАТ «Одеський завод радіально- свердлильних верстатів», спірна квартира у цьому будинку була надана для проживання працівнику заводу, ОСОБА_4, за життя вона квартиру не приватизувала, після її смерті у квартиру незаконно вселився позивач, будь-яких правових підстав для його проживання там немає.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник ЖКЕП «Радіалка» та ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання сповіщався.
Третя особа, ОСОБА_3, вважав, що у позивача не має законних підстав для проживання в спірній квартирі, він є працівником заводу, знаходиться на квартирному обліку на отримання квартири, на засіданні профкому йому та членам його сім'ї спірну квартиру йому було надано в тимчасове користування.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до Довідки ВАТ «ОЗРСВ» № 154 від
02.12.2010 р. житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46 а, перебуває на балансі ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів».
З пояснень представника ЖКЕП «Радіалка» та ВАТ «ОЗРСВ» квартира № 33 у будинку № 46 а по вулиці Бугаївській у 1990 р. була надана працівнику ВАТ «ОЗРСВ» - ОСОБА_4, для проживання, де вона проживала по день смерті, вересня 2007 р.
Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями розрахункових книжок за оплату за квартиру, комунальні послуги та електроенергію на 2003-2004 рр., 2007-2008
1
рр. за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46 а, кв. 33, в яких ОСОБА_4 зазначена як наймач.
Згідно зі Свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 померла 20 вересня 2007 року (актовий запис за № 8478, зроблений 28.09.2007 р. Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ м. Одеси).
Представник ЖКЕП «Радіалка» та ВАТ «ОЗРСВ» пояснив, що після смерті ОСОБА_4 у спірну квартиру незаконно вселився позивач без будь-яких правових підстав для проживання, оскільки ВАТ «ОЗРСВ» не приймав рішення щодо надання спірної квартири для проживання ОСОБА_2.
Представники позивача суду не надали доказів законного вселення їх довірителя в спірну квартиру.
З Протоколу сумісного рішення адміністрації і президіума профкому ВАТ «ОЗРСВ» від 23.01.2008 р. вбачається, що квартира № 33, яка звільнилась, у будинку № 46 а по вулиці Бугаївській надана ОСОБА_5
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на факт сумісного проживання з померлою ОСОБА_4 однією сім'єю з 2004 р. по день її смерті і те, що ОСОБА_4 за життя зверталась до ЖКЕП «Радіалка» щодо можливості його рестрації за даною адресою, а також те, що він здійснив її поховання і після її смерті продовжує проживати у спірній квартирі та сплачувати за комунальні послуги.
На підтвердження зазначених обставин представник позивача надав суду копію листа Директора ЖКЕП «Радіалка», в якому зазначено, що ОСОБА_4 в серпні 2007 р. зверталася за документами на приватизацію квартири з метою її переоформлення на ОСОБА_2; копію акту від 26.03.2010 р., в якому підтверджено факт проживання ОСОБА_2 зі ОСОБА_4 однією сім'є з 2004 р. по день її смерті, факт його проживання за даною адресою і сплату комунальних послуг, а також довідку від 27.03.2010 р. про його проживання за даною адресою з 2004 р. по теперішній час.
Оригіналів зазначених документів представник позивача суду не надав.
Разом з тим, суд, вивчивши зазначені документи, звертає увагу, що вищезазначений акт від
26.03.2010 р., підписаний ОСОБА_6, який з пояснень представника ЖКЕП «Радіалка» та ВАТ «ОЗРСВ» працює на посаді майстра, тобто є неуповноваженою особою. У вищезазначеній довідці від 27.03.2010 р. міститься підпис начальника без зазначення прізвища, ім'я, по батькові посадової особи.
Представник відповідача пояснив, що дані довідки не реєструвались і не видавались будь- ким з адміністрації підприємств.
Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені документи як докази у справі через їх недопустимість відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України.
Також представник ЖКЕП «Радіалка» та ВАТ «ОЗРСВ» зазначив, що твердження позивача про те, що ОСОБА_4 за життя зверталась до ЖКЕП «Радіалка» щодо можливості його рестрації в квартирі не відповідає дійсності, а також те, що лист з підтвердженням даних обставин і заява ЖКЕП «Радіалка» про згоду з позовними вимогами та розгляд справи у їх відсутність за підписом начальника ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи, в дійсності, не підписувалась нею.
На підставі викладеного, суд також не приймає зазначені документи у якості доказів по
справі.
Також суд звертає увагу, що відповідно до Паспорту Серія КК 213722 ОСОБА_2 з 07.09.2007 р. знаходиться в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, тобто за два тижні до смерті ОСОБА_4, що також суперечить викладеним представником позивача обставинам щодо проживання однією сім'єю зі ОСОБА_4, яка була в віці 60-65 років.
Копії квитанцій до прибуткового касового ордеру і договорів-замовлень на організацію та проведення поховання ОСОБА_4, в яких ОСОБА_2 зазначений як замовник, не підтверджує його факт проживання з померлою однією сім'єю у спірній квартирі і не може бути підставою для визнання за ним права користування даною квартирою.
Отже, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_2 з померлою ОСОБА_4 однією сім'єю з 2004 р. по день її смерті у квартирі № 33 у будинку № 46 а по вулиці Бугаївській, нічим не підтверджується, та не дає підстав для визнання права користування спірним приміщенням.
Крім того, відповідно до Паспорту Серія КК 213722 ОСОБА_2 прописаний за адресою: м. Одеса, пров. І Майський, 36 з 12.02.1999 р.
Представник позивача пояснив, що ОСОБА_2 знявся з реєстраційного обліку за
даною адресою.
В матеріалах справи містяться копії заяви ОСОБА_2 для зняття з реєстраційного обліку від 2008 р. без зазначення дня і місяця, а також копія талону реєстрації місця проживання в Україні, в якому зазначена реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46 а.
Однак суд вважає, що заява для зняття з реєстраційного обліку і талон реєстрації місця проживання не є доказом зняття позивача з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання, оскільки Постановою Кабінету Міністрів від 28.07.2004р. №985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» затверджено зразок талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні.
Відповідно до ст. 4 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям утворюють громадський житловий фонд.
Відповідно до ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Згідно зі ст. 19 ЖК України управління громадським житловим фондом здійснюється органами управління колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, органами профспілкових та інших громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і
батьки.
На підставі ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі у разі смерті наймача вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не належить до членів сім'ї померлого наймача, ОСОБА_4, судом не встановлено законних підстав для визнання за позивачем права користування спірною квартирою та взяття його на облік за адресою її розташування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є незаконними, безпідставними та необгрунтованими, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 319 ЦК України, ст. ст. 4, 18, 64, 65, 106 ЖК України, ст. ст. 130, 156, 208, 209, 210 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, Житлово-комунального експлуатаційного підприємства «Радіалка», Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання права користування та зобов'язання взяти на реєстраційний облік - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в^апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шл^ом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.