ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.09                                                                                           Справа№ 11/49

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Легуцькому І.Б.          

За позовом: Військового прокурора Західного гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України в особі Державного підприємства МОУ „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м.Львів

До  відповідача:  Львівського комунального підприємства „Львівсвітло”, м.Львів

Про стягнення заборгованості в розмірі 15799,33грн.

Представники:

Від позивача –Ягодвік - прок.посвідчення № 17, Перепелятнікова - нач.юр./від. згідно доручення

Від відповідача  - не з’явився

    Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

    Суть спору: Позов заявлено Військовим прокурором Західного гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України в особі Державного підприємства МОУ „Львівський бронетанковий ремонтний завод” про стягнення із Львівського комунального підприємства „Львівсвітло” 15799,33грн. боргу за неналежне виконання договірних зобов’язань.

    Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

    Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

    Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

    Однак, як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав, викладених у вищезазначеному відзиві.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

    В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Прокурорською перевіркою проведеною Військовим прокурором Західного гарнізону встановлено, що 7 жовтня 2008року були знеструмлені об’єкти, що належать позивачу. З метою встановлення причин знеструмлення, робочою комісією ДП „Львівський БТРЗ” на підставі усного розпорядження головного інженера ДП „Львівський БТРЗ” Мірошникова О.В. були оглянуто лінії подачі електроенергії, в ході чого було виявлено факт механічного пошкодження високовольтного калелю 10КВ на ділянці, що виходить від підстанції Л-8-РП 83/1 (м.Львів, вул. Сокільницька,59).

Дане знеструмлення високовольтного кабелю було спричинено його механічним пошкодженням працівниками ЛКП „Львівсвітло”, під час встановлення ними металевої опори повітряної лінії електропередач, які не узгодили з позивачем.

    У зв’язку із пошкодженням відповідачем вказаної ділянки кабелю, що призвело до знеструмлення об’єктів підприємства, позивач, як власник та балансоутримувач даної лінії кабелю з метою забезпечення роботи виробничих потужностей  зобов’язаний був самостійно усунути відповідні пошкодження кабелю для безперебійного живлення струмом підприємства. З цією метою ДП МОУ „Львівський БТРЗ” уклало договір із спеціалізованою організацією –ТзОВ ВТФ „ОЛДАН” № 132/211 від 16.10.2008року на виконання робіт високовольтного кабелю 10КВ.

У відповідності до договору № 132/211 від 16.10.2008року ТзОВ ВТФ „ОЛДАН” виконало ремонт високовольтного кабелю 10КВ вартістю 15799,33грн. За вказані роботи позивач розрахувався, що підтверджено платіжним дорученням № 1860 від 31.10.2008року на суму 15799,33грн.

З метою повернення коштів, які позивач витратив на ремонт кабелю, було направлено відповідачу претензію № 1595 від 24.10.2008року із вимогою відшкодувати завдану позивачу шкоду в розмірі 15799,33грн.

Оскільки відповіді та реагування на претензію не було, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення із відповідача вартості спричиненої шкоди, що складає 15799,33грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

    У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

    Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

    Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

    Вимогами ст. ст. 1, 5, 7 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»визначено, що внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України, складаються із з'єднань, військових частин по охороні важливих державних об'єктів.

У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

У відповідності до вимог п. 1 "Положення про Міністерство внутрішніх справ України", затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138 Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади. Являється головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих об'єктів.

Статтями 3,5 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” передбачено, що Міністерство Оброни України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб’єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об»єднання , військові частини, установи, організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", дія якого поширюється на внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Кошти, одержанні від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону.

Спори, які виникають внаслідок несвоєчасного надходження до Державного бюджету України коштів від здійснення військовими частинами господарської діяльності порушують економічні інтереси держави, що у відповідності до вищенаведених вимог чинного законодавства покладає на прокуратуру України представництво інтересів держави в суді.

Державне підприємство МОУ  „Львівський бронетанковий ремонтний завод” створене і діє на підставі Статут, який є додатком до наказу МОУ № 28 від 26.06.2003року, з метою виконання замовлення МОУ по ремонту озброєння та військової техніки, договірних зобов’язань Підприємства по ремонту та виготовленню продукції загально технічного призначення та іншої товарної продукції.

Керівник підприємства несе повну відповідальність перед органом управління майном Міністерством Оборони України  за стан та діяльність підприємства, контроль за виконанням договірних зобов’язань.

Захист прав суб’єктів права власності та господарювання, у тому числі  даного державного підприємства МОУ, як структурного підрозділу МОУ є загальнодержавним інтересом.

Військовий прокурор Західного регіону України, у даному випадку, діє згідно п.2 ст. 121 Конституції України, ст. 2 ГПК України та рішення Конституційного суду України від 08.04.1999року № 3-рп/99, а саме: звертається до господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави –Міністерства Оборони України в особі державного підприємства МОУ „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, оскільки відповідачем порушуються норми чинного законодавства що регулюють порядок відшкодування завданих матеріальних збитків, а отже – потребують захисту права позивача, як суб’єкта права власності та господарювання.

Військовий прокурор Західного гарнізону звернувся до суду із позовом в особі” ДП „Львівського бронетанкового ремонтного заводу” про відшкодування завданих відповідачем збитків.

Спричинені збитки зумовлені пошкодженням працівниками відповідача кабельних ліній живлення внаслідок чого ДП „Львівський БТРЗ” зобов’язане було укласти договір № 132/211 від 16.10.2008року із ТзОВ ВТФ „ОЛДАН” на виконання робіт по ремонту вищезазначеного кабелю.

Факт пошкодження кабелю підтверджено:

-          актом робочої комісії ДП „Львівський БТРЗ” від 07.10.2008року;

-          договором виконання робіт № 132/211 від 16.10.2003року;

-          планом-схемою місця пошкодження кабелю: КЛ-10кв із фото таблицею до неї;

-          та ін.

     Оскільки вартість ремонту кабелю становила 15799,33грн., що підтверджено самим договором № 132, актом приймання виконаних підрядних робіт від 3.11.2008року та платіжним дорученням № 1860 від 31.10.2008року, позивач просить суд стягнути із винної особи зазначену суму.

     Стягнення вказаної суми відшкодування здійснюється на підставі чинних норм цивільного законодавства, а саме: - статті 1166 ЦК України, якою передбачено відшкодування майнової шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Зобов’язання, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду майну підприємства (установи. Організації), називають „деліктним” і винна особа зобов’язана відшкодувати збитки спричинені таким зобов’язанням, а потерпіла сторона має право на    відшкодування такої заподіяної шкоди у повному обсязі.

    Суб’єктами деліктних зобов’язань є кредитор та боржник. В даному випадку кредитором виступає потерпіла сторона - ДП „Львівський БТРЗ”.

    Слід зазначити, що фізична чи юридична особа можуть виступати боржником за умови, коли вони є деліктоздатними. Зазвичай боржником є безпосередньо заподіювач шкоди. Однак, у певних випадках, боржником виступає не безпосередній заподіювач шкоди, а особа на яку покладено відповідальність за поведінку заподіювача. Так згідно ст. 1172 ЦК України особа, на яку покладено відповідальність, завдану його працівником під час виконання ним трудових обов’язків.

    В даному випадку, шкода заподіяна працівниками відповідача, які під час виконання своїх  трудових обов’язків: при встановленні металевих опор повітряної лінії електропередач, пошкодили ділянку високовольтного кабелю, а тому боржником є ЛКП „Львівсвітло”, як особа, що несе відповідальність за заподіяну шкоду.

    З огляду на викладене, суд задовольняє позовну заяву повністю.

    Судові витрати покласти на відповідача. Оскільки спір виник з його вини.

    Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

 в и р і ш и в :

            Позов задоволити повністю.

    Стягнути з Львівського комунального підприємства „Львівсвітло”, м.Львів, вул. Лінкольна, 8 (код ЄДРПОУ суду невідомий) на користь Державного підприємства МО України „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м.Львів, вул. Стрийська, 73 (код ЄДРПОУ 07985602) 15799,33грн. завданої шкоди.

    Стягнути з Львівського комунального підприємства „Львівсвітло”, м.Львів, вул. Лінкольна, 8 (код ЄДРПОУ суду невідомий) в доход державного бюджету 157,99грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя