Справа № 2-262/2009

            

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

    17 квітня 2009 року  Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

    головуючої - судді Майбороди С.М.,

      при секретарі -       Головач О.М.,

    з участю позивачки - ОСОБА_1,

    представників позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_4

    відповідача -           ОСОБА_2,      

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки ,  -

 

В С Т А Н О В И В :

   

 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 5159 грн. 75 коп. заборгованості по аліментах та 19 526 грн. 68 коп. неустойки за затримку виплати аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач має право на стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

 

    В судовому засіданні позивачка та її представники заявлені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позивачка зазначила, що сама виховує дитину, відповідач ніякої допомоги на утримання дитини не надає, постійно їй погрожує та виганяє з квартири. Представник позивача пояснив, що заборгованість по аліментам це грошове зобов»язання, а тому повинно бути сплачено відповідачем, крім того у них на даний час виникло питання щодо погашення заборгованості в рахунок частини квартири, яка належить відповідачу, а тому їм потрібно рішення суду з питання стягнення заборгованості по аліментам. Вважає, що сума неустойки не може бути зменшена і підлягає стягненню в повному обсязі. Розмір заборгованості розрахований відповідно до розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню, а розмір неустойки розрахований відповідно до 12 лютого 2009 року дня подачі позовної заяви, оскільки вона була надіслана поштою.

 

    Відповідач позов визнав частково, пояснивши, що  має можливість сплачувати по 90 грн. щомісяця , оскільки ніде не працює і не може влаштуватись на роботу. Його приймають з іспитовим строком і він не робить записів у трудовій книжці, оскільки не хоче, щоб його кожні два місяці звільняли. Пояснив, що неодноразово намагався приносити дитині речі, але позивачка їй викидає і не бажає брати, а іншим чином він не може допомогти дитині. Пояснив, що проживає де прийдеться. Заробляє тим, що підробляє у кого-небудь  і має дохід тільки 200 грн. на місяць, до того ж у нього хворі батьки, але з ними він постійно не мешкає. Зазначив, що йому відомо про розмір заборгованості по аліментам, який існує, оскільки постійно буває у державного виконавця,  з розрахунком заборгованості він ознайомлений і його не оспорював. Також, йому відомо яку суму необхідно сплачувати на дитину щомісяця, але зазначив, що немає такої можливості, оскільки ніде не працює. Пояснював, що на облік до центру зайнятості він не намагався стати.  

 

    Третя особа  ОСОБА_5 під час судового засідання 01 квітня 2009 року  вирішення справи віднесла на розсуд суду та пояснила, що працює державним виконавцем, сторони бувають у неї майже кожного місяця та їм відомо про розмір аліментів та заборгованість. Відповідач приносить їй квитанції і вона повідомляє його кожного місяця про розмір заборгованості. Також, до неї сторони звертались за довідками про заборгованість. Розмір аліментів розраховано відповідно до середньомісячної заробітної плати по району, яка склала за 2008 рік 1198,99 грн..

 

    Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що доводиться кумом сторін та з відповідачем купували разом стіл-парту, дубльонку та сережки для дитини в 2007 році, а також постійно відповідач купує дитині продукти харчування та іграшки, але позивачка їх не приймає.

 

    Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що є сусідом сторін та пам'ятає як приблизно в період з жовтня 2006 року по лютий 2007 року відповідач купував дитині ляльку, велосипед, куртку, столик і він бачив ці речі.

 

    Допитана як свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що проживає по сусідству зі сторонами та з ОСОБА_2 у неї постійно виникають сварки і у квартирі позивачки ніколи не бачила відповідача, а також знає тільки про сапожки, які їй показувала дитина.

 

    Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи та виконавче провадження № 97/09, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

 

    Як встановлено у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 08 липня 2003 року рішенням Чернігівського районного суду. Від шлюбу сторони мають доньку : ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.  

   

    З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського  районного суду від 27 червня 2003 року з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в розмірі 1/4 частині всіх видів його заробітку до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 50). 19.01.2007 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( а.с.53).

 

    Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, проведено державним виконавцем, за період з січня 2007 року по січень 2009 року складає 4989,75  грн., оскільки ОСОБА_2 замість встановленого розміру аліментів 299, 75 грн. сплачував по 90 грн. щомісяця.

         

     Заборгованість по аліментам виникла по виконавчому листу, який перебуває на виконанні відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції і відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» на державному виконавці лежить обов»язок щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документа. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначено, що державний виконавець зобов»язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.

 

    Таким чином, оскільки заборгованість по аліментах у відповідача виникла під час виконання рішення суду, повторне звернення про стягнення заборгованості по аліментах законом не передбачене, а тому суд приходить до висновку, що в частині вимог щодо стягнення заборгованості по аліментах в сумі 5159 грн.75 коп. слід відмовити.

 

 Державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості по аліментах (а.с.3), за яким розмір заборгованості у період з 2007 -2008 роки та січень 2009 року складає  4989,75  грн., з яким в судовому засіданні погодився відповідач та пояснив, що йому відомо про існуючу заборгованість.

     

    Також, з дослідженого виконавчого провадження вбачається, що сторони неодноразово звертались до державного виконавця на протязі 2008 року за довідками про розмір заборгованості у виконавчому  листу, у виконавчому провадженні є розрахунки заборгованості, факт звернення сторін за розрахунком заборгованості підтвердила третя особа в судовому засідання і дана обставина не заперечувалась сторонами.

 

    Відповідач не довів в судовому засіданні що заборгованість по аліментам утворилась з незалежних від нього причин. Пояснення відповідача щодо відсутності можливості влаштуватись на роботу не свідчить про поважну причину неможливості утримувати дитину, оскільки обов»язок по утриманню неповнолітньої дитини покладається на батьків і законом визначається необхідність сплати аліментів не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

     

    Пояснення свідків судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони  є припущеннями, на яких в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення, якщо їх заперечує інша сторона.

 

    Надане відповідачем рішення Чернігівського районного суду від 17 жовтня 2008 року свідчить про звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах за період з 15 січня 2004 року по 24 січня 2007 року і не стосується заявлених позовних вимог.

 

    Надані позивачкою повідомлення та постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосуються взаємовідносин між сторонами і не стосуються суті заявлених позовних вимог.

 

    Відповідно до положень ст. 196 Сімейного кодексу України при  виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки(пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір аліментів може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Відповідно до статей 7, 8 Сімейного кодексу України до правовідносин про стягнення неустойки по аліментам підлягають застосуванню норми глави 19 Цивільного кодексу України щодо позовної давності, зокрема ст. 258 Цивільного кодексу України, у якій встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки.

 

    За таких обставин, враховуючи те, що відповідач визнав під час судового засідання наявність у нього заборгованості по аліментах, але тільки зазначав про відсутність у нього необхідного заробітку для сплати відповідного розміру щомісяця, з ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка за прострочення сплати ним аліментів. Неустойка підлягає стягненню в межах річного строку позовної давності - п.1ч.2 ст. 258 ЦК України, враховуючи те, що відповідач наполягає на його застосуванні. Позов ОСОБА_1 пред»явлено 12 лютого 2009 року ( відправлено по пошті). Загальний розмір неустойки становить 5 636 грн. 10 коп. за період з 12.02.2008 року по 12.02.2009 року.

    Розрахунок неустойки розраховувався з урахуванням щомісячного коливання розміру заборгованості у зв»язку з різними частковими сумами сплати аліментів та шляхом округлення після підрахування одного відсотка від кожної суми поточного платежу. Так, за 365 прострочених днів з 12.02.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 766,50 грн. ( 365 днів х 2,10 грн.), за 349  прострочених днів з 01.03.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 1047 грн. ( 349 днів х 3 грн.), за 318 прострочених днів з 01.04.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 667,80 грн. ( 318 днів х 2,10 грн.), за 288 прострочених днів з 01.05.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 604,80 грн. ( 288 днів х 2,10 грн.) , за 257 прострочених днів з 01.06.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 539,70 грн. ( 257 днів х 2,10 грн.), за 227 прострочених днів з 01.07.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 681 грн. ( 227 днів х 3 грн.), за 196 прострочених днів з 01.08.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 235,20 грн. ( 196 днів х 1,20 грн.), за 165 прострочених днів з 01.09.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 346,50 грн. ( 165 днів х 2,10 грн.), за 135 прострочених днів з 01.10.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 283,50 грн. ( 135 днів х 2,10 грн.), за 104 прострочених дня з 01.11.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 218,40 грн. ( 104 днів х 2,10 грн.), за 74 прострочених дня з 01.12.2008 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 155,40 грн. ( 74 дня х 2,10 грн.), за 43 прострочених дня з 01.01.2009 року по 12.02.2009 року неустойка становитиме 90,30 грн. ( 43 дня х 2,10 грн.). Таким чином, загальний розмір неустойки становить 5 636 грн. 10 коп., який і підлягає стягненню на користь позивачки.

 

    Суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки відповідач не навів належних доказів для підтвердження свого матеріального та сімейного стану, а з положень статті 196 Сімейного кодексу України вбачається наявність двох зазначених  умов для зменшення розміру неустойки. Довідка щодо операції батька відповідача судом не може бути прийнята до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів, що він проживає разом з батьком та останній дійсно знаходиться на його утриманні. Наявність у батьків відповідача посвідчень потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії не є беззаперечними доказами, які вказують на підставу матеріального та сімейного стану ОСОБА_2. Також, відповідачем не надано доказів, що він дійсно намагався влаштуватись на роботу і йому відмовили, а також, що останній перебуває на обліку в центрі зайнятості.

 

    Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню неустойка в сумі 5 636 грн. 10 коп., в задоволенні іншої частини позовних вимог, виходячи з вищенаведеного, слід відмовити.

 

     Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджується позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачка при подачі позовної заяви сплатила 196 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 226 грн. судових витрат. Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог  в сумі 65 грн. 23 коп. ( 5636,10х226:19526,68).

 

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 258 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 183, 194, 196 Сімейного кодексу України,   суд, -

   

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 636 ( п»ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 10 (десять) копійок неустойки за прострочення сплати аліментів.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

 

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 65 ( шістдесят п»ять) грн. 23 коп.

 

      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

 

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

 

 

 

 

    Суддя                                                                                                  С.М.Майборода

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Справа № 2-262/2009

            

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

( вступна та резолютивна частини)

    17 квітня 2009 року  Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

    головуючої - судді Майбороди С.М.,

      при секретарі -       Головач О.М.,

    з участю позивачки - ОСОБА_1,

    представників позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_4

    відповідача -           ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки ,  -

 

В С Т А Н О В И В :

 

    Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов"язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Відповідно до ст.209 ЦПК України виготовлення повного рішення суду відкладається на 5 днів до 22 квітня 2009 року.

 

 На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 258 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 183, 194, 196 Сімейного кодексу України,   суд, -

   

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 636 ( п»ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 10 (десять) копійок неустойки за прострочення сплати аліментів.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

 

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 65 ( шістдесят п»ять) грн. 23 коп.

 

      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

 

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

 

    Суддя                                                                                                  С.М.Майборода