Справа №1-490/09 21.01.2010 21.01.2010 21.01.2010
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-64-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврасієнко В.О.
Категорія: ст.186 ч.2 КК України Доповідач у 2-й інстанції: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Царюка В.В.,
суддів Чернявського А.С., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Баранкевича С.О.,
засудженого ОСОБА_2,
21 січня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2009 року, яким:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, раніше судимий: 1). 02.06.2004 р. Заводським райсудом м. Миколаєва за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 2). 14.06.2005 р. тим же судом за ч.2 ст.186, ст.71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 03.04.2009 р. за відбуттям покарання;
- засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 10 травня 2009 року, біля 5 години ранку, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на зупинці громадського транспорту «Надія», розташованій на вул. Карпенка у м. Миколаєві, отримав у раніше незнайомого йому ОСОБА_3 мобільній телефон «Нокіа 6020», щоб подзвонити додому.
Після дзвінка в ОСОБА_2 виник умисел на відкрите заволодіння вказаним телефоном, з яким він з міста події втік, чим завдав потерпілому майнової шкоди у розмірі 297 грн.
В апеляції засуджений просить вирок змінити, перекваліфікувати ним скоєне на менш тяжкий склад злочину і відповідно до того пом’якшити покарання.
Посилається на те, що висновок суду грунтується лише на поясненнях потерпілого, які не відповідають дійсності.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто грабежі чужого майна, вчиненого повторно.
Вирок стосовно часу, місця, потерпілого, викраденого майна та його вартості в апеляції не оспорюється.
Сам ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, в судовому розгляді справи, так і при апеляційній перевірці вироку, не заперечував, що у визнаний судом день і час він дійсно зустрівся на зупинці громадського транспорту з потерпілим, познайомився з ним, випили пива, він попросив телефон, подзвонив матері. Після роздивився телефон, вирішив ним заволодіти та втік з ним від потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні, спростувавши пояснення підсудного щодо способу заволодіння телефоном, показав, що бачив, як ОСОБА_2 почав тікати з його телефоном. Побіг за ним, кричав, щоб той зупинився та повернув телефон. Однак підсудного не здогнав.
Аналогічні пояснення про спосіб заволодіння його майном потерпілий надав і на досудовому слідстві по справі.
Повно та всебічно дослідивши викладені та інші докази інкримінованих ОСОБА_2 дій, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про те, що засуджений за обставин, викладених у вироку, вчинив саме грабіж майна, належного потерпілому ОСОБА_3 Діяв він відкрито, розумів, що потерпілий це бачить, тікав від нього з метою утримання викраденого майна.
Підстав для зміни кваліфікації скоєного ОСОБА_2 клегія суддів не вбачає.
Доводи про те, що суд невірно поклав в основу вироку лише пояснення потерпілого безпідставні, оскільки ці пояснення є конкретними, детальними і послідовними та узгоджуються з іншими доказами.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно визначене майже у нижчій межі санкції ч.2 ст.186 КК України, у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (тяжкий злочин), обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів, даних про особу ОСОБА_2 (позитивної характеристики за місцем проживання).
Засуджений раніше судимий за скоєння корисливих злочинів, знову вчинив аналогічний тяжкий злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Тому рішення районного суду про необхідність обрання йому покарання у виді позбавлення волі та на визначений у вироку строк є вірним і належно умотивованим.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2009 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий
Судді: