ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" червня 2006 р. |
| Справа № 15/229/06 |
м. Миколаїв
За позовом: Одеської залізниці, м.Одеса вул.Пантелеймонівська 19
До відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі, м.Миколаїв вул. Рабоча 2-а.
Суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Карцев М. С.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Ніколащенко С.О.
Від відповідача: Стрекалова А.П.
В засіданні приймає участь:
Про: визнання рішення № 384/04 від 11.01.06р. про застосування фінансових санкцій нечинним.
Одеська залізниця (надалі - позивач), звернулась до суду із адміністративним позовом про визнання рішення № 384/04 від 11.01.06р. про застосування фінансових санкцій Пенсійного фонду України в Заводському районі (надалі - відповідач) нечинним.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем 19 грудня 2005р. була проведена перевірка правильності, повноти нарахування сум страхових внесків та збору на обов”язкове державне пенсійне страхування та своєчасності сплати авансових платежів станції Миколаїв Вантажний за період з 01.08.03р. по 19.12.05р. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 226 від 19.12.05р., в якому зазначено, що порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платникв податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.6 статті 17 та п.1 статті 19 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхувння” щодо нарахування пенсійних внесків з операції надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту. На підставі цього акту перевірки, відповідачем було винесено рішення № 384/04 від 11.01.06р. про донарахування до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва 4817,59грн. та застосовані до станції Миколаїв Вантажний фінансові санкції в розмірі 1587,29грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з того, що згідно з п.1 ст.2 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Згідно зі статтею 19 Закону України „Про загальнообв”язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески до солідарної системи нараховуються для работодавця –на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно- правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п”яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до п.4.4 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” –базою (об”єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов”язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
З аналізу зазначених норм вбачається, що зазначені норми встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці:
- згідно зі ст.1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; структкра заробітної плати визначена ст.2 зазначеного Закону, де встановлено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компнсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми;
- відповідно до п.5.6 Закону Ураїни „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі –працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовй або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Крім того, відповідно до ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт” соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами;
- Постановою Кабінету Міністрів України № 160 від 21.02.01р. „Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України „Про залізничний транспорт” встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов”язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Отже, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право на який зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, внески на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування у зв”язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не нараховуються на соціальні пільги, право на користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт”.
Оскільки рішення відповідача про застосування фінансової санкції від 11.01.06р. № 384/04 не відповідає вимогам закону, то позовні вимоги грунтуються на вимогах чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 94, 158-163, 186 КАС України, господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати рішення № 384/04 від 11.01.2006р. про застосування фінансових санкцій нечинним.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Одеської залізниці (м.Одеса вул Пантелеймонівська 19, код ЄДРПОУ 01071315) 85грн. судового збору.
Виконавчий лист видати Одеській залізниці після набрання постановою суду законної сили.
Строки і порядок набрання постановою суду законної сили та її оскарження передбачені статтею 186 КАС України.
Суддя | О.Ф.Середа |
17/07/06р.