Справа № 344/3475/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1656/2015

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

06.03.2015 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди.

В заяві зазначила, що 25.12.2014 року уклала з відповідачем договір банківського строкового вкладу, за яким внесла на банківський рахунок 6257,68 доларів США на строк до 25.01.2015 року.

Посилаючись на те, що після закінчення строку договору банк повернув їй кошти лише частково, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача 1532 долари США за договором банківського вкладу, 45,96 доларів США неустойки та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 1532 долари США за договором банківського вкладу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави 243,60 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди.

Судом не було враховано положень ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» про те, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Апелянт також посилається на правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» до правовідносин у сфері страхування, які як і фінансово-кредитні відносини є подібними до відносин банківського вкладу.

Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначено у такому договорі. Якщо ж такий розмір не було визначено сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина п'ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи.

Отже, на підставі наведених правових приписів, принципу заборони притягати особу двічі за одне й те саме правопорушення, а також правил застосування конкуренції правових норм, за умови, що укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи, страховик несе відповідальність у вигляді розміру неустойки, визначеного в договорі страхування (у разі відсутності визначення розміру в договорі - у розмірі, визначеному в Законі України "Про захист прав споживачів").

Оскільки законодавством, що регулює правовідносини банківського вкладу, не встановлено спеціальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, як не визначена така відповідальність і самим договором, підлягає застосування ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Безпідставно, на думку ОСОБА_2, їй відмовлено у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди з посиланням на ст.23 ЦК України, оскільки право на відшкодування моральної шкоди вона має на підставі ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка передбачає, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір № 300131/154906/1-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті на строк до 25 січня 2015 року. На виконання умов договору позивач внесла на депозитний рахунок в банку кошти в сумі 6257,68 доларів США. (а.с.6).

Встановлено, що після закінчення строку договору ОСОБА_2 подала письмову заяву про повернення вкладу, однак кошти їй були виплачені лише частково. Залишок вкладу становив 1532 долари США.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася у відділення №76 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою про повернення вкладу. (а.с.8, 23-29).

Заборгованість ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед вкладником ОСОБА_2 за договором-заявою №300131/154906/1-14 банківського вкладу з фізичною особою від 25 грудня 2014 року становить 1532 долари США.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог про повернення банківського вкладу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 заявила вимоги про стягнення пені, посилаючись на положення ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Однак, між сторонами виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладеного договору про банківський строковий вклад.

Положення ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють та не поширюється на порушення зобов'язання з повернення депозитних коштів.

Депозитні операції є банківськими операціями, а не послугами чи виконаною роботою в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1058 ЦК до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Наслідки порушення договору банківського вкладу установлені гл.72 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

ОСОБА_3

ОСОБА_4