Справа 22ц-3317 Головуючий у 1 інстанції Коваленко В.В.
Категорія 10 Доповідач Червинська М. Є.
РІШЕННЯ
Іменем України
9 червня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М. Є. Суддів: Алексєєва А.В., Лісового О.О.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Київського районного суду м. Донецька від 5 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_2в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради, приватне підприємство „Асоціація адвокатів „Закон", про виділ в натурі частки приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про встановлення права користування чужим майном (сервітут), про розподіл жилого приміщення,
встановив:
У жовтні 2006 року ОСОБА_2. в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1. про розподіл в натурі не житлового приміщення. Посилалась на те, що відповідачу та їх неповнолітньому сину ОСОБА_3належить право власності у рівних частках кожному на приміщення АДРЕСА_1. Відповідач самостійно користується вказаним приміщення, перешкоджає її користуватися ним, просила виділити в натурі частку майна в сумісній власності шляхом виділення окремої кімнати площею 17, 7 кв. метра.
Відповідач позов не визнав, пред"явив зустрічний позов про встановлення права користування чужим майном (сервітуту). Посилався на те, що як батько співвласника спірного приміщення має право на користування майном неповнолітнього сина, всі його потреби, пов"язані з життям та діяльністю не можуть бути задоволені іншим шляхом окрім встановлення сервітуту, просив встановити право користування 1\2 часткою приміщення в спірному приміщенні, що належить його сину.
В подальшому пред"явив додаткові вимоги про розподіл жилого приміщення, посилався на те, що йому на ОСОБА_2. на праві власності належить 1\2 частка
2
квартириАДРЕСА_2, просив виділити йому в натурі кімнату площею 10 кв.м.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 5 лютого 2008 року позовні вимоги позивачки задоволені, виділена в натурі частка майна в сумісній частковій власності будинку АДРЕСА_1, шляхом виділення окремої кімнати площею 13, 25 кв. метра з виходом на сквер, відповідач ОСОБА_1. зобов"язаний передвинута перегородку по 0, 73 метра по обидві сторони, управління та розпорядження виділеним майном покладено на позивачку, з відповідача стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на користь держави стягнутий судовий збір в розмірі 8, 50 гривень, в задоволенні позовних вимог відповідача відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення не ґрунтується на нормах процесуального та матеріального права, суд безпідставно відмовив в задоволенні його позовних вимог, не врахував надані ним докази, не розглянув його вимоги про виділ в натурі частки в жилому приміщенні.
Судом першої інстанції встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_3та його батькові-відповідачу ОСОБА_1. на праві сумісної власності належить спірне приміщення, суд вважав, що підстав для встановлення сервітуту не має, оскільки при цьому будуть порушені права неповнолітнього та його матері, яка виховує сина і несе матеріальні витрати по вихованню. Суд задовольнив позовні вимоги про розподіл приміщення, оскільки вважав, що приміщення може бути розподілене в натурі з виділенням окремої кімнати площею 13, 25 кв.метрів. В задоволенні позову про виділ в натурі частки в квартиріАДРЕСА_2 відмовив, оскільки вважав, що відповідач не є співвласником квартири.
В судовому засіданні відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивачки просив скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи відповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині розподілу нежилого приміщення АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції щодо розподілу нежилого приміщення зроблені без з"ясування обставин, які мають значення для справи, тому такі висновки в рішенні неможливо вважати законними та обґрунтованими.
Встановлено, що на підставі договору дарування від 20 липня 2005 року відповідачу ОСОБА_1. та його неповнолітньому сину ОСОБА_3у рівних частках кожному належить на праві приватної власності приміщення АДРЕСА_1.
Згідно даних технічного паспорту БТІ м. Донецька загальна площа приміщення, зареєстрованого в БТІ у встановленому законом порядку, становить 27, 5 кв. м. , приміщення є підвальним, розташоване в багатоквартирному будинку. Нежиле
3
приміщення площею 27, 5 кв.м. включає в себе : кабінет площею 17, 7 кв. м. , кабінет площею 8, 3 кв. м. , туалет площею 1, 5 кв. м.
Задовольняючи позовні вимоги про розподіл приміщення в натурі, суд виділив позивачки окрему кімнату площею 13, 25 кв. м. та зобов'язав відповідача пересунути перегородку по 0, 73 м. по обидві сторони.
Проте у вказаному спірному приміщенні не має кімнати площею 13, 25 кв. м. Задовольняючи позовні вимоги про виділ частки в натурі, суд не з"ясував чи є технічна можливість розподілу приміщення в натурі, чи не порушать при цьому технічно-будівельні норми та правила, правила пожежної безпеки тощо.
В судовому засіданні позивачка, її представник не заявляли клопотання про призначення по справі відповідної експертизи, в суді апеляційної інстанції представник відповідачки відмовився від призначення експертизи, позивачка не надала доказів про можливість розподілу спірного приміщення з додержанням технічних, пожежних та інших норм.
Відповідно до частини 3 статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Оскільки в судовому засіданні позивачкою не було надано доказів про можливість надання у володіння та користування частини спільного майна в натурі неповнолітньому ОСОБА_3., суд не мав підстав для висновку про розподіл спірного приміщення в натурі між співвласниками. Оскільки в судовому засіданні не було надано доказів про можливість надання у володіння та користування частки нерухомого майна, підстав для задоволення позову не має.
В решті частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, доказам по справі.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що законні підстави для встановлення відповідачу права користування часткою, яка належить неповнолітньому ОСОБА_3не має. Частиною 1 статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. В судовому засіданні відповідачем не доведено, що він потребує права користування часткою в нерухомому майні, яке належить його сину, та його потреби не можуть бути задоволені іншим способом. Та обставина, що в приміщенні знаходиться адвокатська контора, укладений договір оренди тощо не є підставою для встановлення сервітуту у розумінні зазначених вимог закону.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові про розподіл жилого приміщення, оскільки правильно виходив з того, що відповідач не є співвласником або членом сім"ї власників квартири АДРЕСА_2, тому відповідно до вимог ст. 358 ЦК України не може ставити питання про виділення йому частки нерухомого майна в натурі.
4
Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 307, 308, п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 5 лютого 2008 року в частині розподілу в натурі приміщення АДРЕСА_1 скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3до ОСОБА_1про виділ в натурі частки майна, що у спільній сумісній власності - приміщення АДРЕСА_1 відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.