Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496                                                               Головуючий у І інстанції Сергійко В.В.

Категорія ч.2  ст. 286                                                    Доповідач                Гузовський О.Г.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2008 року                                                                                  м.  Житомир

Колегія суддів палати  в   кримінальних   справах апеляційного   суду Житомирської області у складі:

головуючого..................................................... Гузовського О.Г.

суддів.................................................. Широкопояса Ю.В.,  Заліщука М. С.

з участю прокурора.......................................... Воронухи       Д.І.

адвоката............................................................ ОСОБА_1

потерпілої......................................................... ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Житомирі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3  з доповненнями внесеними адвокатом ОСОБА_1 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2007 року,  яким

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженця с. Теренці,  Вололодарськ-Волинського району,  Житомирської обл.,  гр-на України,  українця із середньою спеціальною освітою,  навчається в Київській Академії управління персоналом,  неодруженого,  мешканця с Поромівка Володарськ-Волинського району,  раніше не судимого,  - засуджено за  ст.  286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. Запобіжний захід - підписка про невиїзд.

Стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_2 10 979, 17 гривень матеріальної шкоди та 80 000 гривень моральної шкоди.

Речові докази: легковий автомобіль ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_2; автомобіль ВАЗ 21083 державний,  номерний знак НОМЕР_2 залишено на зберіганні у Володарськ-Волинському РВ УМВС.

2

Згідно вироку,  27 квітня 2004 року близько 17 год. 10 хв. на 36км+60м автодороги Бараші-Топорище,  між смт.  Вол.-Волинським та с Поромівка мешканець с Поромівка ОСОБА_4  керував власним автомобілем ВАЗ-21083,  номерний знак НОМЕР_2 та рухався в напрямку с Поромівка зі швидкістю 100 км/год. Під час руху ОСОБА_4  не дотримався безпечної дистанції між керованим ним автомобілем і автомобілем ВАЗ-2107,  номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5. який рухався в попутному напрямку. Коли автомобіль під керуванням ОСОБА_5 3агальмував,  то ОСОБА_4  з метою запобігання наїзду на автомобіль ВАЗ-2107 н/з НОМЕР_3 застосував екстренне гальмування,  в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху в безпосередній близькості від автомобіля ВАЗ-21011,  номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6,  який рухався в напрямку смт.  Вол.-Волинська.

Внаслідок виїзду ОСОБА_4  на зустрічну смугу руху сталося зіткнення автомобілів ВАЗ-21083,  номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням з автомобілем ВАЗ-21011,  номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6,  який рухався назустріч.

В даних дорожніх умовах водій автомобіля ВАЗ-21083,  номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 порушив вимоги п.п.2.3 «б»,  12.1,  12.3,  12.6 «г»,  13.1,  13.3,  31.1 Правил дорожнього руху України,  які передбачають:

п.2.3 «б» для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б/ бути уважним,  слідкувати за дорожньою обстановкою,  відповідно реагувати на її зміни,  слідкувати за правильністю розташування і кріплення вантажу,  технічним станом транспортного засобу і не відволікатись керування ним;

п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху,  водій повинен ураховувати дорожню обстановку,  а також особливості вантажу,  що перевозиться і стан транспортного засобу,  щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди,  яке водій об'єктивно спроможний виявити,  він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

п.12.6 - поза населених пунктів по всіх дорогах і дорогах,  що проходять через населені пункти,  що позначені знаком 5.47 дозволяється рух зі швидкістю:

г/ іншим транспортним засобам: на автомагістралях - не більше 130 км/год.; на дорогах для автомобілів - не більше 110 км/год.; на інших дорогах - не більше 90 км/год.;

п.13.1- водій в залежності від швидкості руху,  дорожньої обстановки,  особливості вантажу,  що перевозиться і стану транспортного засобу,  повинен дотримуватись безпечної дистанції і безпечного інтервалу;

3

Протокол огляду суперечить схемі до протоколу огляду,  а також показам працівників ДАІ ОСОБА_15 В.В. ( а.с.  293,  294),  який зазначив,  що осип скла і грунту розмішені по середині дороги і найбільше з лівої сторони,  приблизно 0, 5 метра від осьової лінії.

Також він вказав,  що бачив сліди юзу від автомобіля ВАЗ 21083,  чого немає в протоколі огляду.

Крім того,  свідок зазначив,  що бачив сліди розвороту ВАЗ 21083 на проїзній частині,  слід йшов з середини осьової смуги,  Сліди у вигляді кругів.

Ні в протоколі огляду місця події,  ні на схемі це не найшло відображення.

Такі ж покази дав свідок,  працівник ДАІ ОСОБА_7 (а.с.  294 оборот,  295,  296) та ОСОБА_8 ( а.с.  297- 299).

Тобто працівники ДАІ,  які приймали участь у фіксації ДТП,  дали свідчення,  які повністю спростовують протокол огляду місця події та схему до цього протоколу.

Свідок ОСОБА_9,  який був допитаний досудовим слідством і в суді давав суперечливі покази,  однак він вказував,  що водій,  який керував автомобілем ВАЗ 21083 екстрено гальмував,  коли перед ним загальмував автомобіль ВАЗ 2107,  який зі слів свідка зупинився майже на проїзній частині,  чим створив аварійні ситуацію.

Нічого цього,  слідчим ні в протоколі огляду місця події,  ні на схемі не зафіксовано. Більш того,  слідчий не вважав за необхідне зазначити про це в протоколах,  хоча в матеріалах справи є достатньо доказів на підтвердження того,  що водієм автомобіля ВАЗ 2107 була створена аварійна ситуація,  а це має велике значення для вірної кваліфікації дій ОСОБА_4

Крім того,  свідок зазначив,  що водій ВАЗ 21083 рухався по своїй смузі руху. Цей же свідок вказав,  що автомобіль 21083 був в процесі гальмування і його розвернуло проти часової стрілки.

Цього також не зафіксовано в первинних документах огляду місця події. Покази цього свідка,  в цій частині,  повністю підтверджують покази працівників ДАІ.

Незважаючи на те,  що слідчим проводилося зйомка місця події,  що підтверджується фототаблицями ( а.с. 6),  місце зіткнення не сфотографоване,  не зафіксовано,  а як наслідок - не встановлено.

Вважає,  що всі ці порушення,  які були допущені слідчим при фіксації місця події потягли за собою невірні вихідні дані і поставленні питання перед експертами,  а як наслідок висновок експерта не відповідає матеріалам справи і дійсним обставинам справи.

Висновки суду,  які викладені у вироку,  на думку захисника також не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того,  автор апеляція звертає свою увагу на неправильне вирішення судом питання про стягнення моральної і матеріальної шкоди.

4

За згодою засудженого,  адвокат ОСОБА_1,  який вступив у справу в стадії апеляційного оскарження,  до вказаної апеляції вніс доповнення в яких стверджує,  що в ході судового розгляду справи судом достовірно встановлено обставини,  які давали б суду підстави для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4  у зв'язку із встановленими у нього захворюваннями.

Крім того,  автомобіль,  яким керував ОСОБА_4  під час скоєння ДТП,  мав технічні несправності гальмівної системи,  які неможливо виявити під час огляду та під час експлуатації автомобіля. Внаслідок цих несправностей,  в тій екстремальній ситуації,  в якій опинився ОСОБА_4 ,  вже з початку екстренного гальмування його автомобіль втратив керованість і змінити напрямок його руху було неможливо. На його думку ці обставини дають підстави для визнання ОСОБА_4  невинним в ДТП. Крім цього,  як зазначає захисник,  суд безпідставно не звільнив ОСОБА_4  від покарання у зв'язку з актом амністії,  неправильно вирішив питання про роз'язання цивільного позову та речових доказів.

Просить вирок суду скасувати,  а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_4  складу злочину.

Заслухавши доповідача,  засудженого ОСОБА_4  та захисника ОСОБА_1,  які підтримали апеляцію з доповненнями до неї,  та просять не застосовувати акту амністії щодо ОСОБА_4,  а закрити кримінальну справу на підставі п.2  ст.  6 КПК України,  прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції і доповнення до неї,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляція та доповнення до неї підлягають частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4  у вчинені злочину належним чином обгрунтовані у вироку та грунтуються на зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказах,  оцінених в їх сукупності.

При цьому,  суд ретельно перевірив та дав оцінку доводам підсудного ОСОБА_4  та його захисника,  в яких вони стверджували,  що протокол огляду місця події та схема до нього,  була складена не у відповідності до тих обставин,  які в дійсності мали місце після ДТП. В судовому засіданні встановлено,  що протокол огляду і схема складена належним чином і відтворюють обставини ДТП та обстановку після його вчинення. Це ствердилось показаннями допитаних в судовому засіданні свідків- очевидців ДТП,  а саме:

-ОСОБА_9 та,  ОСОБА_10  про те,  що 27 квітня 2004 року вони та потерпілий ОСОБА_6 на автомобілі останнього рухались в напрямку смт.  Володарськ-Волинський. На зустріч їм рухався автомобіль ВАЗ 2107. Раптово за ним,  гальмуючи на великій швидкості,  на смугу їх руху,  виїхав автомобіль ВАЗ 2108. ОСОБА_6 в цей момент прийняв вправо в бік обочини,  однак сталося зіткнення і автомобіль в якому вони їхали перекинувся.

5

- Берляка В.В. який 27.04.2004 року знаходився як пасажир в автомобілі ОСОБА_5. їхали вони в сторону с Поромівка,  Вол-Волинського району і по дорозі зупинились для того,  щоб підвезти пасажира. В цей момент він побачив,  як автомобіль ВАЗ-2108 під керуванням ОСОБА_4 ,  рухаючись з ними в попутному напрямку,  виїхав на смугу зустрічного руху,  де зіткнувся із зустрічним автомобілем ВАЗ-21011. Зіткнення відбулося навпроти їх автомобіля.

Це ж ствердили свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12,  а також свідок ОСОБА_13  про те,  що 27 квітня 2004 року,  їдучи в автомобілі КамАЗ він бачив як на смузі руху автомобіля ВАЗ 2101,  який рухався спереду в попутному напрямку відбулося зіткнення вказаного транспортного засобу з автомобілем ВАЗ 2108.

їх показання не суперечать даним протоколу огляду місця події та схеми до нього,  згідно яких місце зіткнення транспортних засобів зафіксовано на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6,  а для ОСОБА_4 на зустрічній смузі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання захисника ОСОБА_3  на неправильність проведення досудового слідства та істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства слідчим з наведених вище мотивів.

З матеріалів справи видно,  що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди слідчим складений з дотриманням вимог  ст.  ст.  190,  191,  195 КПК України. В схемі до протоколу огляду місця події зазначене місце зіткнення транспортних засобів.

Суд правильно не взяв до уваги показання засудженого та свідків ОСОБА_14,  ОСОБА_15,  ОСОБА_16,  ОСОБА_17,  ОСОБА_18 про те,  що протокол огляду місця події та схема до нього не відповідають дійсним обставинам справи,  зазначивши,  що в судовому засіданні встановлено і про це ствердили свідки/очевидці ДТП/,  що протокол огляду і схема складена належним чином і відтворюють обставини ДТП та обстановку після його вчинення.

Під час провадження досудового слідства,  слідчим було обґрунтовано відмовлено в задоволені клопотання захисника про проведення відтворення обстановки та обставин події за участю деяких свідків цього злочину.

Твердження захисника про невиконання слідчим постанови районного суду про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування,  позбавлені підстав.

Як свідчать матеріали кримінальної справи,  в постанові про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування судом не ставилось питання перед слідством про встановлення місця зіткнення транспортних засобів під час ДТП.

Разом з тим,  судом встановлені фактичні обставини ДТП шляхом перевірки,  ретельного дослідження та оцінки всіх зібраних доказів що є в матеріалах справи в їх сукупності і у поєднанні з показаннями безпосередніх очевидців ДТП,  висновків експертиз тощо.

6

Так,  згідно висновку судово-технічної експертизи,  з технічної точки зору причиною виникнення ДТП був виїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_4  на смугу зустрічного руху за обставин,  коли зустрічного автомобіля своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення.

За висновками цієї ж експертизи,  внаслідок несправності регулятора гальмівних сил міг виникнути занос автомобіля,  яким керував засуджений ОСОБА_4

В доповненнях до апеляції,  адвокат ОСОБА_1,  саме ці обставини вважає такими,  що дають підстави для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4  за відсутністю в його діях складу злочину.

Судова колегія не погоджується з такими доводами виходячи з наступного.

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази некерованості автомобіля,  навіть якщо внаслідок екстренного гальмування його несло юзом,  як про це стверджує засуджений та його захисник,  хоч і в такому випадку автомобіль може бути керованим і це залежить,  як від досвіду водія,  так і від інших обставин - покриття дороги,  погодних умов,  технічного стану автомобіля тощо. Тлумачити ж на користь винної у ДТП особи несправність гальмівної системи автомобіля яким керує ця особа,  що стало причиною некерованості автомобіля та призвело до загибелі чи травмованості інших учасників дорожнього руху,  нелогічно і суперечить Правилам дорожнього руху.

Так,  згідно п.2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху,  водій зобов'язаний бути уважним,  слідкувати за дорожньою обстановкою,  відповідно реагувати на її зміни,  слідкувати за правильністю розташування і кріплення вантажу,  технічним станом транспортного засобу і не відволікатись при керуванні ним.  Засудженим вимоги цього пункту не були дотримані.

Що ж стосується доводів апеляції про те,  що зовнішні ознаки несправності регулятора гальмівних сил автомобіля ВАЗ-21083 д.н. НОМЕР_2 відсутні,  а в процесі експлуатації автомобіля,  водій ОСОБА_4  без спеціального обладнання не міг виявити несправність регулятора гальмівних сил автомобіля ВАЗ-21083,  і цю несправність можливо встановити лише при екстремальних умовах - екстреному гальмуванні,  то вони не мотивовані та суперечать матеріалам справи,  в тому числі дослідницькій частині експертизи № 243 від 02.07.2004 року. Перевірка регулятора гальмівних сил проводиться шляхом підвішування за кузов автомобіля та вивільнення задньої осі коліс,  нажиманиям на педаль гальм та провертанням колеса зусиллям рук. Цю перевірку можливо зробити на кожній станції техобслуговування і навіть особисто за наявності домкрата.

Крім того,  обов'язок слідкувати за технічним станом транспортного засобу стосується кожного водія. Будь-які виключення цьому в Правилах дорожнього руху відсутні.

7

Безпідставні також посилання захисту на те,  що у вироку не зазначено у чому полягає порушення ОСОБА_4  вимог п. 12.1. ПДР. Твердження адвоката про те,  що ОСОБА_4  обрав безпечну швидкість,  врахував дорожню обстановку і стан свого транспортного засобу ,  який йому був відомий до ДТП,  мав змогу і постійно контролював його рух,  безпечно ним керував,  аж поки,  виконуючи вимоги п.12.3. ПДР,  став екстрено гальмувати,  суперечать фактично встановленим обставинам.  Як би це було саме так,  то автомобіль ОСОБА_4 зупинився б,  не доїжджаючи до автомобіля під керуванням Іванишина,  навіть якщо той загальмавав раптово,  як про це стверджує засуджений та захисник в апеляції.

Із свідчень ОСОБА_19,  ОСОБА_5 та ОСОБА_20 встановлено,  що зіткнення автомобіля ОСОБА_4 та автомобіля ОСОБА_6 сталось навпроти зупинившогося автомобіля ОСОБА_5. Тобто,  якби автомобіль ОСОБА_4 не виїхав на смугу зустрічного руху,  то він зіткнувся б із автомобілем ОСОБА_5.

Ці свідчення узгоджуються із розрахунками та висновками автотехнічної експертизи № 493 від 11 жовтня 2004 року,  згідно якої на даній ділянці дороги максимальна допустима швидкість автомобіля 90 км/год.,  в той час,  як ОСОБА_4 рухався зі швидкістю 100 км/год.

Безпечна дистанція руху між автомобілем ОСОБА_4 та автомобілем ОСОБА_5,  що рухався спереду,  за висновками цієї експертизи складає 17, 4 м.

Та обставина,  що автомобіль ОСОБА_4 гальмуючи порівнявся з автомобілем ОСОБА_5,  навпроти якого і сталось зіткнення з автомобілем потерпілого ОСОБА_6,  свідчить про те,  що ОСОБА_4 не тільки була перевищена швидкість руху на даній ділянці дороги,  а й не обрана безпечна дистанція руху стосовно автомобіля,  що рухався спереду.

Ці ж обставини спростовують твердження ОСОБА_4,  що він рухався на відстані не менше 40 м.  від спереду їхавшого автомобіля ОСОБА_5.

Таким чином,  ОСОБА_4  керуючи легковим автомобілем і рухаючись зі швидкістю 100 км/год не дотримався безпечної дистанції між керованим ним автомобілем та автомобілем під керуванням ОСОБА_11,  який рухався в попутному напрямку та почав гальмувати. ОСОБА_4  з метою запобігання наїзду на автомобіль ОСОБА_5 3астосував екстерне гальмування в результаті чого його автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху,  де відбулося зіткнення з автомобілем ОСОБА_6

Крім того,  зафіксовані сліди гальмування автомобіля ОСОБА_4 до моменту зіткнення з автомобілем ОСОБА_6 безперечно свідчать тільки про те,  що внаслідок неправильно обраної швидкості в тих дорожніх умовах,  некерованість автомобілем полягала лише в тому,  що автомобіль несло вперед,  незважаючи на блокування коліс гальмами. І ця підстава не виправдовує ОСОБА_4,  а доводить його вину у ДТП.

За висновком транспортно-трасологічної експертизи первинний контакт автомобілів виник під кутом між передньою правою частиною

8

автомобіля ВАЗ 2108 і передньою лівою частиною автомобіля ВАЗ 21011. Місце зіткнення транспортних засобів знаходилось на межі проїзної частини і лівої обочини по ходу руху автомобіля ВАЗ 2108.

Згідно висновку судово-медичної експертизи під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила його смерть.

Суд дав належну оцінку зібраним у справі доказам і обгрунтовано не прийняв до уваги висновок автотехнічного дослідження від 05.11.2004 року,  зазначивши,  що він зроблений на неповних та необ'єктивних вихідних даних.

Винність ОСОБА_4  у вчинені вищезазначеного злочину стверджується і іншими доказами дослідженими в судовому засіданні та зазначеними у вироку суду.

Дії ОСОБА_4  за  ст.  286 ч.2 КК України кваліфіковані правильно,  оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху,  що спричинило смерть потерпілого.

Покарання призначене засудженому відповідає вимогам  ст.  65 КК України.

Разом з тим,  як обгрунтовано зазначено в апеляції захисника ОСОБА_3  та доповненні до апеляції захисника ОСОБА_1,  вирішуючи питання про стягнення матеріальної і моральної шкоди та речових доказів суд допустився помилки.

Відповідно до роз'яснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку",  вирішення питання цивільного позову у кримінальних справах має бути мотивованим.

Вказаних роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України суд не дотримався. З вироку суду видно,  що вирішуючи питання про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд свого рішення не мотивував,  не навів розрахунків заподіяної матеріальної шкоди та не обґрунтував розміру заподіяної моральної шкоди.

За таких обставин,  вирок суду в частині цивільного позову підлягає скасуванню,  а справа в цій частині,  направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Також,  суд з порушенням вимог  ст.  81 КПК України вирішив питання про речові докази у справі,  безпідставно залишивши ОСОБА_2 легковий автомобіль ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1.

З матеріалів справи видно,  що вказаний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_21 (т.1 а.с.  50,  91, 93,  94).

З врахуванням наведеного,  колегія суддів виправляючи помилку місцевого суду вважає за необхідне легковий автомобіль повернути його власнику.

9

Також судом залишено на зберіганні у Володарсько-Волинському РВ УМВС автомобіль ВАЗ-21083,  номерний знак НОМЕР_2 без зазначення терміну зберігання та подальшої долі даного речового доказу. Це питання необхідно буду вирішити в порядку  ст.  ст.  409-411 КПК України.

Матеріали справи свідчать,  що засуджений страждає на захворювання міокардитичнйй кардіосклероз (т.1 а.с.  355-361,  т.2 а.с. 9).

Під час розгляду справи в місцевому суді ОСОБА_4  просив суд звільнити його від покарання внаслідок акту амністії.

Разом з тим,  під час апеляційного розгляду даної кримінальної справи засуджений ОСОБА_4  заявив,  що не бажає,  щоб щодо нього застосовано було амністію.

За вказаних обставин,  враховуючи вимоги  ст. 9 Закону України від 19 квітня 2007 року „Про амністію",  колегія суддів щодо ОСОБА_4  не застосовує амністії.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.  ст.  365,  366,  379 КПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_3  з доповненнями внесеними до неї захисником ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2007 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення питання цивільного позову про стягнення матеріальної і моральної шкоди скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до того ж суду в іншому складі.

Вирок в частині вирішення питання про речові докази змінити.

Речовий доказ у справі,  легковий автомобіль ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1,  повернути ОСОБА_21.

В решті вирок залишити без зміни.