ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 лютого 2007 р.

№ 14/234/06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                      Карабаня В.Я.

суддів:                                                 Ковтонюк Л.В.

                                                                   Чабана В.В.

за участю представників:

позивача                                           Лихолат О.П. довіреність № 53                                                            від 11.01.2007

відповідача                                       Новікова К.М. довіреність № 65                                                            від 05.01.2007

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

Комунального підприємства “Водоканал”

на  постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006

у справі господарського суду

№ 14/234/06 Запорізької області

за  позовом

Комунального підприємства “Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об’єднання № 13”

до	Комунального підприємства “Водоканал”

про	стягнення 1800 грн.

В С Т А Н О В И В:

           В липні 2006 року Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об’єднання № 13” (далі –КП “Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об’єднання № 13”) звернулось в господарський суд Запорізької області з позовом до Комунального підприємства “Водоканал” (далі –КП “Водоканал”) про стягнення 1800 грн. боргу за договором зберігання № 7-в від 25.11.2002. Позов мотивовано тим, що КП “Водоканал” не здійснив розрахунки за надані йому позивачем послуги за договором зберігання № 7-в від 25.11.2002  за період з грудня 2002 року по травень 2005 року.

  

         Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2006  (суддя Хоролець Т.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що відповідачем не підписано акти приймання-передачі обладнання на зберігання, а також акти приймання-передачі робіт, тому відсутні підстави для стягнення оплати за зберігання позивачем обладнання.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006 (колегія у складі суддів: Коробка Н.Д., Юхименко О.В., Яценко О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2006 скасовано. Позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з КП “Водоканал” на користь КП “Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об’єднання № 13” 1800 грн. заборгованості за період з грудня 2002 року по травень 2005 року. Постанову вмотивовано  доведеністю позовних вимог.    

         Не погоджуючись з вказаною постановою, КП “Водоканал” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.  

У відзиві на касаційну скаргу КП “Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об’єднання № 13” зазначило прохання залишити постанову  Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006 без змін, а касаційну скаргу КП “Водоканал”  –без задоволення.

 

         Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта,  дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги за таких підстав.

       

  Як встановлено судами попередніх інстанцій:

- на виконання розпорядження Запорізького міського голови № 2504 від 17.09.2002 “Про виконання програми “Встановлення приладів обліку і застосування інших водозберігаючих заходів у м. Запоріжжя” між  КП “Водоканал” та КП “Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 13” було укладено договір зберігання № 7-в від 25.11.2002, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання зберігати обладнання, передане йому відповідачем. Згідно з п. 1.3 договору строк дії договору встановлено до 01.01.2008. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору предметом договору є зберігання обладнання, встановленого у рамках Програми “Встановлення приладів обліку та застосування інших водозберігаючих заходів у м. Запоріжжя”. Пунктом 1.5 договору встановлено, що передача обладнання на зберігання засвідчується тристороннім актом приймання-передачі обладнання, який підписаний сторонами по договору, а також ЗАТ “Теплосервіс”, яке є підрядником, що здійснює встановлення приладів обліку. При цьому акт прийому-передачі обладнання свідчить про передачу обладнання від ЗАТ “Теплосервіс”, після його монтажу до КП “Водоканал” і передачі обладнання від КП “Водоканал” на зберігання КП “Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об’єднання № 13” за договором;

- 12.12.2002 між сторонами була укладена додаткова угода до договору
№ 7-в від 25.11.2002, якою встановлений порядок та розмір оплати за зберігання обладнання. За надані позивачем послуги по зберіганню відповідач здійснює оплату у розмірі 50 грн., крім того ПДВ 10 грн. щомісячно, протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі робіт та отримання рахунку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказами прийняття позивачем на зберігання обладнання є акти приймання-передачі під збереження змонтованого устаткування ЖСД № 47, які підписані ЗАТ “Теплосервіс” та КП “Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об’єднання № 13”. Зазначені акти виконаних робіт неодноразово направлялися відповідачу на підпис, що підтверджується листом № 2199 від 08.09.2005, але останній акти виконаних робіт не підписував, надані позивачем послуги по зберіганню обладнання не сплачував.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 та ч. 1 ст. 946 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності; плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.  

Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні суми боргу, оскільки, як встановлено судом, позивачем було виконано обов’язки за договором зберігання та доведено розмір заборгованості відповідача.       

           Постанову суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального права, підстав для її скасування Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                               П О С Т А Н О В И В:

           Касаційну скаргу  Комунального підприємства “Водоканал”  залишити без задоволення.

          Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006  у справі № 14/234/06 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                          В.Карабань

                     

судді:                                                                                                 Л.Ковтонюк

                                                                                                    В.Чабан