АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/332/15 Справа № 711/13949/14-к Категорія: ч. 2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Смоляр А. О. Доповідач в апеляційній інстанції Євтушенко В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Євтушенка В. Г. Биби Ю. В., Іваненка І. В. Єгоровій С. А.

з участю прокурораКоваленко Т.М.

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника - адвоката Кузьмінського О.О.

потерпілого ОСОБА_9

представника потерпілого - адвоката Ткаченка В.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Черкаси Котляренка К.Ю. на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2015 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014250050000023 відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Нікольське Білогірського району Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

В оскарженій ухвалі суду першої інстанції зазначається про надходження до суду даного кримінального провадження відносно ОСОБА_7, є посилання на положення ст.. 314 КПК щодо строків призначення та порядку проведення підготовчого засідання після отримання обвинувального акту, а також на можливі рішення за наслідками підготовчого засідання, про думку сторін прокурора, потерпілого та його представника щодо можливості призначення даного провадження до судового розгляду, а також про клопотання обвинуваченого та його захисника про повернення прокурору обвинувального акту, який вони вважають таким, що не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, оскільки в ньому немає посилань на докази захисту та зайвим є посилання на висновок експерта, а також - їх клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та інших.

При цьому суд наголошує на своєму праві повертати обвинувальний акт прокурору згідно п.3 ч. 3 ст. 314 КПК і посилається на положення ч. 4 ст. 110, ст.. 291 КПК, зокрема щодо відомостей, які має містити обвинувальний акт, і, мотивуючи про необхідність безумовного повернення обвинувального акту прокурору, вказав на те, законодавець чітко визначив послідовність викладення відомостей в обвинувальному акті і без можливості її порушення, а слідчий в обвинувальному акті спочатку виклав обвинувачення із зазначенням правової кваліфікації правопорушення, потім фактичні обставини з посиланням на показання сторін та свідків, а далі формулювання обвинувачення і знову правова оцінка кримінального правопорушення, про потерпілих, свідків, слідчого та прокурора і, при цьому не зазначив відповідний поштовий індекс за місцем проживання обвинуваченого та потерпілого, наголошуючи, що відповідно до п.60 "Правил користування послугами поштового зв'язку" це є обов'язковим реквізитом адреси одержувача і, що це позбавляє суд можливості здійснити виклик сторін.

Суд також вказав на неприпустимість зазначення анкетних даних свідків і їх місце проживання (конфіденційні дані), що може негативно вплинути на розгляд справи, внаслідок можливого на них впливу та тиску при певних обставинах.

Також судом зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування, доданий до обвинувального акта, не відповідає вимогам ч.2 ст.109 КПК України. Зокрема, що в п.2 реєстру про проведення процесуальних дій зазначено, що проведено допит потерпілого ОСОБА_9, хоча в переліку процесуальних дій відсутні дані про визнання його такою особою. Також, певні процесуальні рішення містять назви, що суперечать вимогам ст. 290 КПК України, а саме, замість назви «відкриття матеріалів кримінального провадження іншій стороні» слідчим названі «ознайомлення з матеріалами потерпілого та підозрюваного».

Ще однією з підстав для повернення обвинувального акта стало те, що в порушення вимог ст.ст. 61, 128 КПК України, органом досудового розслідування та прокурором не прийняті міри щодо визнання потерпілого цивільним позивачем, не роз'яснено йому його процесуальних прав та не проведено будь-яких дій, направлених на забезпечення цивільного позову. Більш того, не було вжито заходів щодо усунення недоліків позовної заяви потерпілого ОСОБА_9, яка фактично, за своїм змістом, не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Суд таким чином дійшов висновку про порушення органом досудового розслідування вимог ст.. ст.. 2, 9 КПК України, і, не зважаючи на позицію, яка викладена в ухвалі апеляційного суду Черкаської області від 10.02.2015 року, а саме - про відповідність обвинувального акту вимогам закону, вирішив, що виявлені порушення не дають суду можливості призначити кримінальне провадження до розгляду без повернення прокурору обвинувального акту, наголошуючи, що будь-які зміни до нього в процесі судового розгляду КПК не передбачено, а ухваленням судом рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду буде узаконено порушення вимог КПК органом розслідування та процесуальним прокурором, може призвести до непередбачуваних наслідків та "можливості ухвалити по справі законне та справедливе рішення".

Суд визнав можливим не визначати за клопотанням прокурора щодо обвинуваченого запобіжний захід - особисте зобов'язання, термін дії якого закінчився, з урахуванням того, що обвинувачений постійно з'являвся в судові засідання.

В апеляційні скарзі прокурор, який приймав участь у кримінальному провадженні, просить ухвалу суду скасувати внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції в іншому його складі, мотивуючи, що наведені судом недоліки обвинувального акта не є такими, що перешкоджають його призначенню до судового розгляду, а обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування відповідають вимогам ст.ст. 291, 109 КПК України, містять всі необхідні відомості, які дають можливість призначати обвинувальний акт до судового розгляду, і що зазначена норма закону не містить роз'яснення щодо послідовності викладення відомостей в обвинувальному акті.

Звертає увагу на необґрунтоване посилання суду про неможливість здійснити виклик учасників процесу із-за відсутності даних поштового індексу за місцем проживання обвинуваченого та потерпілого, оскільки в підготовче судове засідання усі учасники судового розгляду викликались за адресами, зазначеними в обвинувальному акті і з'явились. Крім того, до обвинувального акта додані заявки потерпілого та обвинуваченого про виклик їх у судові засідання за допомогою смс-повідомлень, з метою забезпечення своєчасного їх інформування про час і місце розгляду провадження.

Також вважає, що у даному провадженні немає необхідності в забезпеченні безпеки свідків, а прямої заборони в процесуальному законі зазначення в обвинувальному акті таких анкетних даних та адреси проживання немає.

Мотивує, що обвинувальний акт містить відомості про висновок судово-медичного експерта, як на доказ, що підтверджує причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор вважає , що під час досудового розслідування прокурором та органом досудового розслідування всебічно та повно досліджено обставини кримінального провадження, крім інших слідчих дій, були допитані свідки сторони захисту ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, які не підтверджують причетність ОСОБА_7 до завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 Відомості про допит зазначених осіб зазначено в реєстрі досудового розслідування.

Звертає увагу, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування чітко зазначено про надання доручення прокурором на відкриття матеріалів кримінального провадження, а також такі процесуальні дії, як ознайомлення з матеріалами кримінального провадження потерпілого та підозрюваного. А відомості про закінчення досудового розслідування відповідно до ч. 3 ст. 283 КПК України вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань і жодним процесуальним документом не оформляються.

Прокурор вважає, що в цілому невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України не є підставою для повернення обвинувального ату прокурору, і доводить, що у даному провадженні доданий до обвинувального акта такий реєстр відповідає вимогам закону і містить відомості про всі процесуальні дії та рішення, проведені та прийняті під час досудового розслідування. Зокрема мотивує, що вказівки суду на відсутність даних про визнання ОСОБА_9 потерпілим не відповідає вимогам ч. 2 ст. 55 КПК України про те, що права і обов'язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, а цивільного позивача - з моменту пред'явлення цивільного позову і, що винесення окремого процесуального рішення з цього приводу законом не передбачено.

На думку прокурора, невідповідність цивільного позову вимогам законодавства під час досудового розслідування не було встановлено, як і підстав для залишення його без руху, а суд, при встановлені такої невідповідності, не позбавлений права це зробити.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляцію з наведених в ній підстав, думку потерпілого ОСОБА_9 та його представника - адвоката Ткаченка В.Л. в підтримку апеляційної скарги прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката Кузьмінського О.О. про обґрунтованість ухвали суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні № 12014250050000023 від 04.01.2014 року відносно ОСОБА_7, обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України, який складений слідчим СВ Придніпровського РВ м. Черкаси УМВС України в Черкаській області Горущенком Ю.С. та затверджений прокурором прокуратури м. Черкаси Величко Л.М., до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов 19.12.2014 року.

30.12.2014 року згідно ухвали місцевого суду (головуючий суддя Смоляр А.О.) було ухвалено рішення про повернення прокурору обвинувального акту з посиланням на не зазначення в ньому мотивів правопорушення, відповідних показань свідків і їх оцінки, невідповідність КПК реєстру матеріалів та вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9, яку скасовано ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10.02.2015 року та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Згідно оскарженої ухвали місцевого суду повторно ухвалено рішення про повернення прокурору обвинувального акта відносно ОСОБА_7 фактично з тих же підстав, незважаючи на вимоги п.3 ч.3 ст.314 КПК України про те, що повернення обвинувального акта прокурору у підготовчому судовому засіданні можливе лише тоді, якщо такий акт не відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, щодо відомостей, які мають бути зазначені в ньому і, що КПК України не передбачає безумовним наявність інших відомостей, ніж перелічених у згаданій нормі процесуального закону, а також безумовну послідовність викладення необхідних відомостей.

Колегії суддів знаходить, що суд першої інстанції, повторно повертаючи обвинувальний акт прокурору, не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, та постановив рішення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Із змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_7 вбачається наявність в ньому передбачених ч. 2 ст.. 291 КПК України відомостей. Зокрема, належно і достатньо конкретно викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, обвинувачення сформульовано достатньо конкретно, щоб можна зрозуміти, яке саме діяння інкриміновано обвинуваченому і його правову кваліфікацію.

Так, ч. 2 ст. 291 КПК України визначений перелік відомостей, які повинні міститися в обвинувальному акті. Дана норма не передбачає вказівку на певну послідовність цих відомостей, а лише вказує на їх перелік, який розширеному тлумаченню не підлягає. Тому, доводи суду про порушення послідовності викладення даних, зазначених в ч. 2 ст. 291 КПК України щодо змісту обвинувального акта відносно ОСОБА_7, є недоречними і не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Посилання суду першої інстанції на не відповідність обвинувального акта вимогам п.60 "Правил користування послугами поштового зв'язку" і не зазначення поштового індексу за місцем проживання обвинуваченого та потерпілого не є істотним і не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Про необґрунтованість висновків суду про неможливість здійснити виклик учасників процесу із-за відсутності таких даних свідчать фактичні явки в підготовче судове засідання згаданих осіб, які викликались за адресами, зазначеними в обвинувальному акті, а також те, що у провадженні є заявки потерпілого та обвинуваченого про виклик їх у судові засідання за допомогою СМС - повідомлень.

В ч. 2 ст. 291 КПК України вказується щодо зазначення анкетних даних обвинуваченого та потерпілого, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство. Вказані дані обвинувальний акт містить.

Зауваження суду першої інстанції про невідповідність вимогам ст. 109 КПК України реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову чи інших поданих суду додаткових матеріалів кримінального провадження також не є безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки згаданим законом не передбачено як підставу для повернення обвинувального акту прокурору недоліки реєстру, цивільного позову, розписок, доданих матеріалів кримінального провадження тощо.

В цілому колегія суддів знаходить зазначені в ухвалі суду зауваження щодо змісту обвинувального акту та доданих до нього матеріалів такими, що носять не змістовний характер і не є істотними для вирішення питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам КПК і можливості призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту.

Висновок суду про те, що зазначені в ухвалі суду порушення не дають суду можливості призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту без його повернення прокурору є необґрунтованим. Суд, наголошуючи, що будь-які зміни до обвинувального акту в процесі судового розгляду КПК не передбачено, а ухваленням судом рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду буде узаконено порушення вимог КПК органом розслідування та процесуальним прокурором і може призвести до непередбачуваних наслідків та "можливості ухвалити по справі законне та справедливе рішення", не навів конкретно в чому полягають такі застереження і не врахував конкретні положення ст.. 291 КПК, а також - ст. ст. 315, 337-339 КПК.

На даний час обвинувальний акт з адресами свідків вже вручений обвинуваченому та його захиснику, а тому посилання в ухвалі суду з цього питання, не має процесуального значення як підстави для повернення обвинувального акта прокурору.

Не є такою підставою і зазначення в обвинувальному акті відомостей про висновок судово-медичного експерта, який зазначений як доказ, що підтверджує причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, що не є перешкодою для призначення судового розгляду, в ході якого такий висновок у кримінальному провадженні безумовно має бути досліджений та належно оцінений судом.

Колегія суддів звертає увагу, що процесуальний закон не передбачає в якості підстави для повернення обвинувального акта прокурору, факт невідповідності вимогам закону будь-яких додатків до нього, в тому числі і реєстру матеріалів досудового розслідування. Тому, посилання суду першої інстанції на його невідповідність вимогам ст. 109 КПК України, не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в попередньому його складі, зі стадії підготовчого судового засідання, в ході якого суду першої інстанції необхідно перевірити доводи викладені в апеляційній скарзі прокурором і відповідно до вимог кримінального процесуального закону прийняти законне і обґрунтоване рішення, тобто рішення, яке б відповідало ст. 370 КПК України.

У апеляційній скарзі прокурором не наведено підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції в іншому його складі і колегія суддів їх не вбачає, а тому апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407. 409, 411, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Черкаси Котляренка К.Ю. задовольнити частково.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2015 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014250050000023 відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Дана ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :