Справа № 352/373/13-к

Провадження № 11-кп/779/169/2013

Категорія ч.2 ст.186 КК України

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р. Р. Р.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Поповича С.С., Вилки С.С.,

секретаря с/з Лавриновича С.Я.,

з участю прокурора Шишка Є.А.,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Тисменицького районного суду від 07 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, інваліда другої групи, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина та батько-інвалід другої групи, росіянина, громадянина України, раніше судимого 03.07.1996 року Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.140 КК України до двох років виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 20% заробітку; 29.03.2001 року Тисменицьким районним судом за ч.3 ст.140 КК України до трьох років позбавлення волі; 16.11.2001 року Івано-Франківським міським судом за ч.3 ст.185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі; 26.08.2005 року Івано-Франківським міським судом за ст.ст.185 ч.2, 190 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі; 13.09.2007 року Тисменицьким районним судом за ч.3 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі; 22.06.2010 року Тисменицьким районним судом за ч.2 ст.190 КК України до одного року чотирьох місяців позбавлення волі; покарання відбув повністю, засуджено:

за ч.2 ст.185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі;

за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді двох років шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередньо обраний - тримання під вартою. Строк відбуття покарання ОСОБА_4 постановлено обчислювати з 20.03.2013 року, та зараховано термін його попереднього ув,язнення у строк відбуття покарання.

Згідно вироку суду ОСОБА_4 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна та повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна за таких обставин.

16 січня 2013 року ОСОБА_4, маючи незняті і непогашені судимості за скоєння корисливих злочинів, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у Тисменицькому протитуберкульозному диспансері, діючи умисно, з корисливих мотивів та маючи на меті незаконне збагачення, зайшов у палату №6 та скористався тим, що потерпілий ОСОБА_5 спав, а за його діями ніхто не спостерігав, реалізовуючи свій злочинний умисел, повторно таємно викрав мобільний телефон марки "Нокіа Х-01" вартістю 350 грн., зі стартовим пакетом мобільного оператора "Київстар" вартістю 10 грн., на рахунку якого знаходились гроші в сумі 5 грн., всього майно потерпілого на суму 365 грн., після чого зник з місця злочину.

22 січня 2013 року він у палаті №5 вище вказаного закладу повторно таємно викрав у потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон марки "Самсунг С-130" вартістю 180 грн. зі стартовим пакетом мобільного оператора Київстар вартістю 15 грн., а всього майно потерпілого ОСОБА_6 на суму 195 грн., після чого зник з місця злочину.

26 лютого 2013 року він у палаті №4, скориставшись безпорадним станом тяжко хворої потерпілої ОСОБА_7, повторно відкрито викрав мобільний телефон марки "Самсунг Е 1200" вартістю 200 грн. зі стартовим пакетом мобільного оператора "Київстар" вартістю 40 грн., на рахунку якого знаходились гроші в сумі 40 грн., а всього майно потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 280 грн., після чого зник з місця злочину.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить вирок щодо нього змінити, призначивши йому більш м,яке покарання, покликаючись на незадовільний стан здоров,я внаслідок захворювання на туберкульоз відкритої форми четвертої стадії, а також на ті обставини, що він є інвалідом другої групи та утриманцем неповнолітньої доньки і батька-інваліда другої групи. Апеляційну скаргу просить розглянути без його участі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, захисника ОСОБА_3, яка підтримала вимоги апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Оскільки судом першої інстанції проведено обмежений порядок дослідження доказів, то відповідно до вимог ст.349 КПК України фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 апеляційним судом не перевіряються.

Згідно вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та займається суспільно-корисною працею, є утриманцем однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_8 та батька-інваліда другої групи ОСОБА_9, незадовільний стан його здоров,я внаслідок захворювання на туберкульоз відкритої форми четвертої стадії (т.4,а.с.45), а також думку потерпілих, які просили суворо не карати обвинуваченого.

Суд визнав вказані обставини такими, що пом,якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Разом з тим, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, маючи незняті і непогашені судимості за злочини, неодноразово вчинені ним раніше, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Крім того, при визначенні ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.186 КК України, суд застосував ст.69 КК України, призначивши йому покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі, тобто нижче від найнижчої межі, хоча санкція ч.2 ст.186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років, і призначив йому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 неможливе без його ізоляції від суспільства, а обставини, зазначені ним в апеляційній скарзі, вже враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, тому підстав для застосування більш м,якого покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 07 жовтня 2013 року відносно нього - без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в цей самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді С.С. Попович

С.С. Вилка