ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р. | № 15/395 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” |
на постанову | від 05.12.2006 року Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 15/395 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” |
до | Міністерства оборони України |
про | стягнення 50 106, 00 грн. збитків |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Хівріч О.В. (довіреність вих.№023/06-926 від 26.12.2006р.) |
від відповідача: | не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Хоменко М.Г.) від 12.10.2006 року у справі № 15/395 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 50 106,00 грн. збитків, 501,06 коп. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Моторний О.О., судді –Кошіль В.В., Вербицька О.В.) від 05.12.2006 року рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2006 року у справі
№ 15/395 скасовано, провадження по справі припинено.
В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2006 року, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 21 ГПК України, ст.ст.1172, 1187, 1192 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши правильність застосування норм процесуального права в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Так, позивач зазначав, що бронетранспортером БТР-80, який закріплено за ВЧ А1674 на праві оперативного управління, пошкоджено металеву опору №9 типу П-52 діючої ПЛ-150 кВ “Центральна-Нова”, яка належить позивачу.
Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю виходячи із того, що матеріалами справи повністю підтверджується факт завдання належним відповідачу на праві господарського відання джерелом підвищеної небезпеки шкоди позивачу в сумі 50 106,00 грн.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та припиняючи провадження по справі апеляційний суд виходив із того, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки мають місце не відносини господарського характеру, а предмет даного позову зачіпає права і обов’язки фізичних осіб, в даному випадку водія бронетранспортера БТР-80 Іченського А.Л., який не може бути залучений до участі у вирішенні даного спору в межах господарського судочинства.
Колегія суддів вважає вищенаведений висновок апеляційного суду помилковим з огляду на наступне.
Згідно частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином позивачем правильно пред’явлено позов саме до відповідача, який є юридичною особою діяльність якої по утриманню та використанню транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Звідси висновок, що спір між юридичними особами про відшкодування шкоди, в силу положень п.1 ч.1 ст12 ГПК України, підвідомчій господарському суду.
Разом з тим, в силу положень ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Такою особою, в разі доведеності її вини, може бути особа, що керувала бронетранспортером, однак, в господарському спорі сторін вона може бути виключно третьою особою без самостійних вимог на предмет спору.
У разі залучення гр. Іченського А.Л. до участі в даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, це не вплинуло б на підвідомчість спору в даній справі. Згідно з частиною першою статті 1 та частиною першою статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Однак третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча й наділяється процесуальними правами (за певними винятками) і несе процесуальні обов’язки сторони (стаття 27 ГПК України), не є стороною (позивачем чи відповідачем) зі справи, а виступає як окремий учасник судового процесу поряд зі сторонами, прокурором, іншими особами, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК України (стаття 18 цього Кодексу).
Оскільки місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача, а апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, а саме п.1 ч.1 ст.80 ГПК України та неправомірно припинив провадження по справі, колегія суддів відзначає, що апеляційна скарга фактично не розглянута по суті всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України та ст. 129 Конституції України.
За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 у справі № 15/395 підлягає скасуванню , а апеляційна скарга –направленню до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” від 28.12.2006 року
№ 01/13-666 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року у справі № 15/395 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року у справі № 15/395 –скасувати.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2006 року направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |